З лісу смердить ведмежим гівном.
Оточують сомалійські пірати-людожери.
Над головою свистять стріли.
"- Петро, йди їсти, твій борщ остигає." - кличе тебе колега з перекинутої вітром намету. До намету, потрібно йти по мінному полю і лізти під колючим дротом. Борщ того варто, але треба працювати.
З галявини виходить група толкієністів і на пару з переодягненими орками йдуть в рукопашну на сомалійських піратів.
З підсвічування тільки глючний китайський ліхтарик, в якому працює лише стробоскоп. Підсвічувати собі стробоскопом.
Над узліссям видніється дим від оживити вулкана.
Між дерев видніється смолоскипна хода і чується німецький марш.
У траншеї зручно триматися тільки розкинувши ноги в поперечному шпагаті.
"- Петро, ти коли-небудь їв заморожений борщ ?."
З лісу прийшов якийсь пидор, почав радити як зробити краще.
Кидаєш в підари ніж підвернулася, все одно некомплект.
Над головою включається промінь НЛО, починає затягувати підари і решту некомплект.
Від НЛО стало світліше, можна нормально працювати.
У траншею впала граната, сяк-так виловлювати її і метану назад. Чуєш у відповідь: "- Kurva!".
Використовуєш в монтажі свої шнурки і шкарпетки, гілочка теж стати в нагоді.
Свербить ніс, сверблять п'яти, по спині лазять мурашки, ікаешь, на мобілу надзвонюють родичі, хочеться ссать. Оп, заусенчік.
Починається метеоритний дощ.
"- Петро, твій борщ раз'ебал, можеш не поспішати!"
А тобі ще 11 муфт до кінця зміни.