Класифікація осадових гірських порід
ДІАГНОСТИКА ОСАДОВИХ гірських порід за зразком
Методика виконання лабораторної роботи
Самостійно визначити назву і генезис трьох зразків.
Магматична порода визначається в наступній послідовності:
- за кольором встановлюється клас породи (кисла, середня, основна, ультраосновних;
- визначається структура породи (повнокристалічна, порфировая, порфироподібна, скритокрісталліческая, стекловатая);
- визначається текстура породи (масивна, пориста, миндалекаменной, флюидальностью);
- по структурно-текстур визначається генезис породи, тобто її приналежність до плутоническим (інтрузивним), гіпабіссальних (жильним) або вулканічним (еффузівним) утворень (табл. 1)
- по мінеральному складу встановлюється її найменування (табл. 3);
- звірити результат визначення породи з описом магматичних гірських порід в розділі 2.4;
- правильність результату перевірити у викладача.
Мета роботи: знайомство з основними типами осадових гірських порід, їх класифікацією, мінеральним складом, структурно-текстурними особливостями. Навчитися діагностувати породи за генетичними типами.
Устаткування: лотки із зразками осадових гірських порід, керамічні пластинки, магніти, 10% -ний розчин соляної кислоти, лупа, шкала Мооса, скляні пластинки.
Осадові гірські породи являють собою скупчення мінерального або органічного речовини, які утворюються в результаті екзогенних процесів у межах земної поверхні - на дні водойм або на поверхні суші. Вони покривають близько 75% поверхні Землі, при цьому, складаючи всього 5% земної кори, в зв'язку, з чим будівництво проводиться в основному на осадових породах.
Освіта осадових порід (літогенез) являє собою сукупність ряду послідовних стадій:
- вивітрювання (фізичне руйнування, дроблення порід і подальше хімічне розкладання до стану глин), яке призводить до руйнування верхньої частини всієї континентальної кори;
- перенесення переважно річковими потоками, а також вітром, льодовиками, тимчасовими водотоками. Продукти вивітрювання при цьому продовжують подрібнюватись, стиратися, сортуватися;
- відкладення або седиментация пухких опадів у водних басейнах з проявом процесів диференціації;
- діагенез включає в себе процеси ущільнення осаду, його цементацию і дегідратацію (видалення води) внаслідок поступового занурення на великі глибини, збільшення літо- і гідростатичної навантаження, а також підвищення температур за рахунок геотермічного градієнта. Внаслідок діагенеза пісок перетворюється в піщаник, глина в аргиллит, дресва і щебінь в брекчию.
Осадові породи прийнято поділяти на три основні групи: уламкові (теригенні). хімічного походження (хемогенние) і органогенні. які виникли в результаті життєдіяльності організмів. Ділення це досить умовно, так як багато порід мають змішане походження, прикладом можуть служити мергелі, ізвестковістие пісковики і т.д.
До осадових гірських порід також відносять пірокластичні породи (продукти виверження вулканів - попіл і пісок), що осіли на поверхні землі, і з часом перетворилися в туфи і туфобрекчії.
Класифікація уламкових (теригенних) порід заснована на різниці порід по крупності зерен, за ступенем окатанности, за ступенем сцементірованності, табл. 4.
Класифікація теригенних осадових порід
Розміри частинок, мм
Вуглецеві: торф вугілля нафту сапропеліти
Органічні сполуки вуглецю
Найважливішою ознакою, що характеризує будову осадових порід, є їх шарувата текстура. Освіта шаруватості пов'язано з умовами накопичення опадів.
Шари являють собою більш-менш плоскі тіла, горизонтальні розміри яких у багато разів більше їх товщини (потужності), і відділяються одна від одної поверхнями нашарування. Шарувата текстура обумовлена чергуванням шарів декількох різниць осадових порід і може бути викликана різким зміною розмірів уламкових частинок і речового складу порід, або орієнтуванням осадового матеріалу.
Часто зустрічається у осадових порід пориста текстура. За ступенем пористості виділяють: мікропористі (пори не помітні на око), дрібнопористі (можна розрізнити дрібні пори), великопористі (розмір пір від 0,5-2,5 мм), кавернозні (великі пори-каверни на місці вилужених частин породи).
Масивні текстури характерні для однорідних зернистих хемогенних і органогенних порід.
Пухку структуру мають осадові незцементовані породи.
Структури осадових порід відбивають їх походження.
Для уламкових порід виділяються структури, в залежності від величини уламків (псаммітовая, пелітовими і т.д.) (табл. 4).
Кришталево-зерниста структура характерна для хемогенних порід (вапняк, доломіт, гіпс). Залежно від розміру зерен складають породу виділяють: грубозернисту (переважають зерна> 0,5 мм), середньозернисті (0,5-1 мм), дрібнозернисту (0,1-0,05 мм), тонкозернисту (0,05-0, 01 мм) і мікрозернисті (переважають зерна <0,01 мм).
Оолітовая структура являє собою скупчення дрібних кулястих стяженій різного розміру (оолітові вапняки, боксити).
Для органогенних порід, в складі яких більше 20-30% об'єму породи займають залишки організмів, структура породи визначається в залежності від ступеня збереження і кількості цих залишків. Виділяють: біоморфного структуру - добре зберігання залишків скелетних організмів; детрітовие структуру - порода повністю складається з скелетних уламків, розміром> 0,1 мм; біогенної-шламову структуру - уламки <0,1 мм.