Теорія музейної комунікації і її співвідношення з іншими видами комунікацій. Погляди на музейну комунікацію Д. Камерона, Ю. Ромедера, Х. Хелленкемпера, М. Гнедовского, і інших.
Візуально-просторовий мову музейної комунікації. З. Странський про форми музейної комунікації. Знаковий характер музейної комунікації. Демонстраційна форма (експозиція) як основна форма музейної комунікації.
Значення теорії комунікації для сучасної музейної діяльності
Теорія музейної комунікації досліджує музей як один з комунікаційних інститутів, причому таких, які не тільки концентрують, узагальнюють і поширюють інформацію, а й самостійно продукують її на базі спеціальної наукової діяльності, яка визначається як музеєзнавчого дослідження; вивчає особливості комунікації, в основі якої лежать музейні предмети, специфіку передачі інформації, яка реалізується в основному шляхом безпосереднього контакту реципієнта з музейними предметами. Музейна комунікація розглядається як багатопланова, аж ніяк не зводиться тільки до демонстрації музейних предметів, хоча остання є одним із сутнісних ознак для більшості типів музеїв.
У дослідницькій проблематиці даного розділу центральне місце займає той особливий вид наочної музейної комунікації, який знаходить вираз у експозиційно-виставкової діяльності.
Розглядаються також і інші сторони здійснення цієї комунікації, пов'язані з особливою екскурсійно-лекційної формою вербального поширення інформації, що спирається на предметні засоби.
Проблематика, що відноситься до різних форм цієї комунікації, - одне з найважливіших напрямків музеєзнавчого досліджень.
Сюди ж примикають дослідження, пов'язані зі створенням архітектурно-художнього середовища - також органічною складовою частини демонстраційної комунікації.