Поверхня Землі отримує тепло від Сонця. Кількість енергії, принесене в I хвилину променями Сонця на I см 2 поверхні, постав-ленній перпендикулярно до них (за межами земної атмосфери), називається сонячної постійної і дорівнює 8.12 Дж. Всього в рік Земля отримує від Сонця. близько 4,137х10 24 Дж, що становить 99,5% всієї енергії, що надходить в земну кору. За рахунок сонячного тепла прогріваються лише верхні шари земної кори на глибину від 2 м на екваторі до 25 м в пустелях. Другим джерелом є енергія розпаду радіоактивних речовин в надрах планети. Температурний режим земної кори определяетсяне тільки надходженням тепла з двох джерел, а й кліматичними особеннос-тями місцевості.
У верхній частіземной корм виділяють три зони: сезонних ко-лебанія температури, її сталості та наростання температур (рис.2.2.).
Мал. 2.2. Схема розподілу температури в земній корі в області помірного клімату: 1 - поверхня Землі; 2 - підошва шару сезонного промерзання; 3 - зона сезонних зміни температури; 4 - зона з постійною температурою; 5 - зона наростання температури; а - крива температури взимку; б - крива температури влітку.
Зміна температур в зонесезонних коливань визначається кліматічес-кими умовами місцевості. Для середніх широт харак-терну крива «а» / літній період / і крива «б» / зимовий період /.
У зимовий період обра-зуется зона сезонного промерзання грунтів. Потужність її залежить від клімату, ти-па гірських порід та інших факторів і коливається від декількох сантиметрів до 3 м і більше.
У районах з помірно теплим кліматом зона се-зонних змін темпера-тури характеризується толь-ко кривої «а». У міру поглиблення в недраЗемлі вплив добових і сезонних коливань температури зменшується і на глибині, приблизно, 15 - 40 м знаходиться зона постійної температури, що дорівнює середньорічній температурі для даної місцевості. У північній півкулі вона дорівнює + 15,5 ° С, а в південному + 13,6 ° С.
В межах зони 5 температура з глибиною зростає. Вели-чина наростання температури на кожні 100 м глибини називається геотермічних градієнтом. а глибина, при якій температура підвищується на один градус, називається геотермической щаблем. Середня величина цієї ступені становить 33 м. У районах вулканічної діяльності. де в надрах землі розташовуються ділянки розплавленої магми, величина геотермической ступені зменшується до 5-7 м.
На території Баку, наприклад, вона становить 26 м, в Донбасі від 28 до 33 м, Харкові - 37,7м, Москві - З8,4 м і т.д.
Дослідження останніх років показали, що на глибині 1000 м породи мають різну температуру. Так, в Кривому Розі вона становить + 19,5 ° С, в Грозному близько 9,7 ° С, в Москві на глибині 1630 м температура досягає + 41 ° С.
Закономірне наростання температури справедливо лише до деякої глибину. Ніжеетого рівня закономірність зміни температури вивчена ще недостатньо. Про температуру глиб-ких зон земної корм у верхній мантії можна судити по температурі лав вулканів. Вона приблизно дорівнює +1500 ° С.