"Тлумачний словник живої великоросійської мови" Володимира Івановича Даля - явище виняткове і, до певної міри, єдине.
П'ятдесят три роки він збирав, складав і удосконалював свій словник. Почавши роботу юнаків, він продовжував її до самої смерті.
Тлумачний словник Даля своєрідний не тільки за задумом, але і по виконанню. Іншого подібного праці лексикографія не знає. Творець його ні мовознавцем за фахом. Про себе і своє словнику В. І. Даль каже: "Писав його не вчитель, що не наставник, не той, хто знає справу краще за інших, а хто перед многими над ним працював біля нього учень, який збирав весь вік свій по крупинці то, що чув від учителя свого, живого російського язикa ". Видатний знавець російського слова, В. І. Даль був чуйним цінителем і турботливим збирачем російської мови в найрізноманітніших її проявах: влучна самобутня прислів'я, приказка, загадка, казка знаходили в ньому уважного збирача і дбайливого зберігача. Звідси і та незвичайна повнота, з якою відбивається народне мовне творчість в складеному ним словнику.
Після виходу в світ "Тлумачного словника" в Академії наук неодноразово піднімалося питання про обрання В. І. Даля академіком. За офіційною версією, тільки причини зовнішнього порядку могли перешкодити такому обрання. "II Відділення охоче обрало б його (В. І. Даля) в дійсні члени свої, якби тому не перешкоджало постійне перебування його в Москві". За тодішнім статутом Академії наук її дійсні члени повинні були неодмінно жити в Петербурзі, де знаходилася і сама Академія. Цим же статутом обмежувалося число академіків. Неможливість вибрати нового академіка, поки не звільнилося для нього місце, привела до екстравагантного пропозицією академіка М. П. Погодіна: "Словник Даля скінчено. Тепер російська академія наук без Даля немислима. Але вакантних місць ординарного академіка немає. Пропоную: усім нам, академікам, кинути жереб, кому вийти з академії геть, і скасувати місце надати Далю. Вибулий займе першу, яка відкриється, вакансію ".
В. І. Даль не помилявся в тій високій оцінці, яку він давав російської народної мови: "Живий народну мову, сберёгшій в життєвій свіжості дух, який додає мові стійкість, силу, ясність, цілість і красу, повинен послужити джерелом і скарбницею для розвитку утвореної російської мови ". Цей його заповіт незаперечний, і той шлях, яким йшли і йдуть кращі майстри художнього слова, творці великої російської літератури, підтверджує правильність його думки. В. І. Даль зовсім не вважав за обов'язок переносити все з народної мови в мову літературно-книжковий. В цьому відношенні він цілком недвозначно характеризує свій словник як збори матеріалів, які можна переробити під пером письменника: "Я ніколи і ніде не схвалював безумовно всього, незалежно від, що зобов'язаний був включити в словник: вибір надано письменникові". Більше того, він застерігає від внесення в літературну мову різко виражених обласних слів і зворотів, які призводять до псування літературної мови, засмічення його. "Ні, мовою грубим і неосвіченим писати не можна, це довели все, що зважилися на таку спробу, і в тому числі, може бути, сам укладач словника". Між цією заявою і однією зі спроб зближення літературної мови з народним, яку демонстрував Даль Жуковському за двадцять п'ять років до того, існує помітна різниця. Погляди і взагалі світогляд В. І. Даля, безсумнівно, еволюціонували, почасти й під впливом критики, якої вони піддавалися. У 1837 році, зустрівшись в Уральську з Жуковським, Даль представив йому зразок двоякого способу вираження: загальноприйнятого книжкового і народного. Фраза на книжній мові мала такий вигляд: "Козак сідлали коня якомога поспішніше, взяв товариша свого, у якого не було верхового коня, до себе на круп і слідував за ворогом, маючи його завжди на увазі, щоб за сприятливих обставин на нього напасти" . На народному ж - "Козак сідлали Уторопи, посадив бескон товариша на забедри і стежив ворога в назерку, щоб при спопутності на нього вдарити". У відповідь на характеристику В. І. Далем народного способу викладу як більш короткого і виразного В. А. Жуковський зауважив, що другим способом можна говорити тільки з козаками і притому про близьких їм предметах. Справедливість відповіді Жуковського, очевидно, спонукала Даля до перегляду своїх переконань. У всякому разі, від крайнощів він поступово звільнявся. Особистий досвід обробки Далем народної мови з метою перетворення його в мову книжково-літературний виявився невдалий. Боротьба за створення літературної мови на народній основі, зближення літературної мови з живим, розмовною мовою широких демократичних верств суспільства - це завдання було продиктована епохою Даля і вирішувалася його великими сучасниками Пушкіним і Гоголем.
Коли В. І. Даль пише: "читачі та письменники, сподіваюся, погодяться, що між словами: чобіт. Пояс. Журнал - і якими-небудь газонами. Кадавер. Кавернами. Є різниця", - він прагне відмежувати іншомовні запозичення, засвоєні під впливом дійсної потреби, з одного боку, від запозичень під впливом моди і сліпого наслідування - з іншого. Реформатор-одинак, світогляд которго було дуже близько до слов'янофілів, В. І. Даль не міг знайти правильного вирішення питання про іноземні словах в російській мові, а його практична пурістская діяльність йшла врозріз з прогресивним перебігом громадської думки. Сучасна Далю критика дорікала йому в тому, що він впадає в крайність, борючись з "чужесловамі". В. І. Даль, мабуть, сам віддавав собі в цьому звіт, коли писав: "У всякому новій справі крайності неминучі; станеться, що і тут було не без того. Але з крайності цієї може вийти з часом щось путнє, з посередності ж ніколи і нічого не вийде ".
Даль кілька разів висловлював переконання, що "словникарів НЕ узаконітель, а раб мови; що є - то він зобов'язаний зібрати", але на ділі він не залишився на цій скромній позиції. Він побажав бути не тільки збирачем, але і реформатором російської мови. І якщо його збиральної діяльність зустрічала повне співчуття і схвалення сучасників, то його пуристические спроби засуджувалися неодноразово і цілком справедливо.
Довгий термін життя знаменитого дітища Даля свідчить про його видатних лексикографічних достоїнства. Будучи однією з найбагатших скарбниць людської мови, Словник Даля назавжди залишиться класичним пам'ятником літератури.
"Тлумачний словник живої великоросійської мови" - це справжня енциклопедія російського народного побуту, складу розуму і характеру, які знайшли своє вираження в мові. Досить вказати, що В. І. Даль під різними словами помістив близько тридцяти тисяч прислів'їв. Словник Даля далеко виходить за межі, які обмежують звичайні філологічні словники: він пояснює і предмети, що характеризують російський народний побут, і повір'я, і прикмети, пов'язані із сільськогосподарським календарем, а також дає безліч інших етнографічних відомостей. Тлумачачи те чи інше слово, В. І. Даль підбирає безліч синонімів, які свідчать про виняткове багатство російської мови, його гнучкості та виразності, він показує безмежні словотворчі можливості російської мови.
Крім окремих слів у Словнику Даля наводяться і пояснюються тисячі словосполучень і стійких зворотів мови. Величезна більшість подібного мовного матеріалу ні в які інші словники російської мови не введено, а між тим цей фразеологічний матеріал має широке ходіння в живій невимушеній російської мови, часто зустрічається на сторінках класичної та сучасної російської літератури. Десятки мільйонів людей різного віку, всерйоз які вивчають російську мову, потребують роз'яснення, в тлумаченні цих так званих ідіоматичних засобів російської мови. І до тих пір, поки не буде створено новий величезний словник російської мови, що містить в собі не тільки слова і вирази, які вживаються в російській літературній мові, а й слова територіальних і професійних діалектів, слова, що належать просторечию і розмовно-побутовій сфері спілкування, Словник Даля залишиться незамінним посібником-довідником з російської мови в широкому значенні цього поняття. Цей словник-довідник корисний тим, що охоплює лексику писемного та усного мовлення XIX століття, а частково навіть і словниковий склад пам'яток стародавньої писемності обмаль, але він абсолютно незамінний, коли мова йде про живу народну мову, коли потрібні відомості про слова обласних, про поняттях, пов'язаних з умовами дореволюційного селянського побуту, про народні вірування і уявленнях, що знайшли відображення в кращих творах російської класичної та сучасної літератури.
Розбираючи "Тлумачний словник" Даля, слід охарактеризувати:
- обсяг і склад його;
- побудова словника;
- вироблені В. І. Далем прийоми тлумачення слів.
Треба зауважити, що при виробленні типу свого словника В. І. Даль спирався на велику попередню лексикографічну літературу, яка йому була добре відома.
1. В основу свого Словника В. І. Даль мав намір покласти народну мову, але він не закривав доступу і словами книжково-писемної мови і навіть "чужесловам", з поширенням і вживанням яких, як сказано вище, взагалі боровся. Повинні були знайти місце в Словнику і все слова обласні та місцеві по вживанню. Вводилися також слова церковнослов'янські і застарілі, але кількість їх обмежувалося оглядкою на вжиткового в живій мові. Настільки широкий задум і обсяг межували з неможливістю завдання, що не уникало від уваги і самого укладача. Керівна мета, у всякому разі, визначила характер Словника Даля. Сам він позначав цю мету в наступних словах: "Вислови письмові, беседние, простонародні; загальні, місцеві та обласні; ужиткові, наукові, промислові та ремісничі; іншомовні засвоєні і знову зайди, з перекладом; пояснення і опис предметів, тлумачення понять загальних і приватних , підлеглих і споріднених, рівносильних і протилежних, з одне (Тожде) словами і виразами обхідними; з показанням різних значень, в сенсі прямому і переносному або іноречіямі; вказівки на словотвір; приклади, з показанням умовних мовних зворотів, зн аченія видів дієслів та управління відмінками; прислів'я, приказки, прислів'я, загадки, скоромовки тощо. ".
Найближчими попередниками "Тлумачного словника" були два словника, виданих Академією наук: "Словник церковно-слов'янської та російської мови" 1847 року і "Досвід обласного великоросійського словника" 1852 року. Про перший словнику В. І. Даль каже, що на ньому заснував він весь свій труд, а що стосується другого, то він послужив йому для поповнення його власних запасів обласної лексики. Академічний словник 1847 містив близько 115 тисяч слів, словник же, складений В. І. Далем, включає більше 200 тисяч слів, - таким чином, він був і залишається досі найобширнішим словником російської мови. Відразу ж після виходу першого видання, ще за життя В. І. Даля, почали з'являтися доповнення до його словником із зазначенням існуючих в російській мові, але не увійшли в Словник Даля, пропущених їм слів. Поруч з пропуском окремих слів виявлялися і пропуски окремих значень слів, частково виникли як наслідок незадовільних прийомів тлумачення. В. І. Даль старанно збирав такі доповнення, бажаючи скористатися ними для другого видання свого словника.
Особливо цінним фондом в Словнику В. І. Даля слід вважати величезну кількість слів, пов'язаних з ремеслами, промислами, народною медициною, природознавством. До Словника Даля значна частина подібного матеріалу або була розкидана по різних виданнях, або зовсім не була відома. Як вже зазначалося вище, безліч відомостей, що містяться в Словнику В. І. Даля, далеко виходять за межі чисто філологічного порядку. Це виключно цінні етнографічні матеріали. Так, наприклад, при слові лапоть не тільки охарактеризовані всі типові види личаків, частини (з їх назвами), з яких лапоть складається, але зазначений навіть і спосіб виготовлення цього роду застарілої в наш час взуття. При слові масть В. І. Даль пояснює до п'ятдесяти назв кінських мастей; при слові гриб - десятки видів грибів; при словах щогла. парус даються не тільки назви різних видів щогл і вітрил, але пояснюється і їх призначення. Поруч з назвами, запозиченими з голландського й англійської мов (флотські назви), даються і назви, що виникли і вживалися на Каспійському і Білому морях і на великих російських річках. Під словом рукобитье. наприклад, пояснюється складний весільний обряд і цілий ряд пов'язаних з ним звичаїв, характерних для весілля в старому селянському побуті. Академік Я. Грот, укладач розбору Словника В. І. Даля за дорученням Відділення російської мови і словесності Академії наук, про цього роду матеріалах в словнику писав: "Речові тлумачення в Словнику Даля відносяться до настільки різнорідним предметів, що ми ніяк не можемо взяти на себе критичної їх повірки: це вимагало б особливих розвідок ".
2. Приступаючи до впорядкування зібраних ним величезних запасів слів, В. І. Даль болісно шукав зручного способу розташування їх у своєму словнику. Йому були добре відомі два протилежних способи: алфавітний порядок розташування слів і корнесловний спосіб угруповання їх, при якому групи слів, що зводяться до загального кореня, об'єднуються в гнізда, а на чолі гнізда ставиться або самий корінь, як це було прийнято в "Словнику Академії Російської "(1789-1794), або більш-менш довільно встановлюється вихідне слово. В. І. Даль вибрав для себе шлях середній: слова того ж кореня (за винятком префіксальних утворень, які розміщені під буквами, з яких вони починаються) в його словнику групуються в гнізда, а на чолі такої групи "одногнёздков" виставляється дієслово або ім'я. Обраний спосіб словорасположенія, на думку В. І. Даля, сприяє осягненню духу мови і розкриває закони його словотворення. "Чи не зрозуміємо ми собі легше втрачений нами дух мови, - запитує Даль, - при тому гніздовий або сімейному порядку складання словника, який читачі бачать нині перед собою?". Вигідна сторона гніздового словорасположенія безсумнівна: сучасна В. І. Далю наукова критика не могла відмовити упорядника в перевазі того способу, за допомогою якого він прагнув розкрити смислові зв'язки слів і дати семантичну і словообразовательную характеристику слова і мови в цілому. Але, володіючи деякими перевагами, обраний Далем спосіб побудови словника і завагітніє і труднощами, які легко приводили до недоліків і промахів. Можливість таких промахів була обумовлена ще й тією обставиною, що В. І. Даль ні мовознавцем-теоретиком. Він довільно з'єднував в одне гніздо такі слова, які явно непоєднувані; це стосувалося в рівній мірі і слів російських, і слів іншомовних. В одне гніздо потрапили простий і простір. тліти і тло. колеться і кол; під словом акт виявилися поміщеними: актор. акциденция. акциз і акція; вальс і Вальц були в одному гнізді. З іншого боку, не об'єднаними в одне гніздо виявилися такі явно тяжіють один до одного слова, як дикий і дичину. знак і значок. коло і кружляти і інші подібні. Самий же істотний недолік гніздового побудови словника полягає в тому, що такий словник втрачає якості зручного довідника: іноді потрібне слово так далеко сховано, що важкими стають його пошуки навіть для людини з хорошою філологічної підготовкою.
Окремі недоліки і недосконалості не завадили "Тлумачного словника" В. І. Даля зайняти почесне і міцне місце в історії російської культури. Попередні словники ставили своїм завданням зберегти лексичні запаси історичного минулого. На противагу їм В. І. Даль створює словник живої російської мови.
"Як скарбниця влучного народного слова, Словник Даля завжди буде супутником не тільки літератора, філолога, але і всякої освіченої людини, що цікавиться російською мовою" (В. В. Виноградов).
М. Державне видавництво іноземних і національних словників, 1955