«Товари в кредит!», «Перший внесок - 0%!» Що робити, якщо ці модні гасла прийшли і на вашу фірму? Дійсно, продаж товарів у кредит стає все більш і більш популярною. Організувати її можна двома способами: самостійно або за допомогою банку.
Спочатку - про кредитування покупців власними силами. Оформити це нескладно. Потрібно лише надати покупцеві розстрочку платежу. Для цього на додаток до стандартного договору купівлі-продажу зазвичай укладають договір комерційного кредиту (ст. 823 ЦК).
Суть цього договору така. Покупець отримує право розплатитися за придбаний товар не відразу, а через певний термін. За це покупець зобов'язаний заплатити встановлені в договорі відсотки. Їх розмір залежить від суми покупки і тривалості розстрочки.
У договорі комерційного кредиту можна передбачити забезпечення (заставу, поручительство, гарантію). Зазвичай це роблять, якщо мова йде про досить дорогих покупках. Як правило, в заставі знаходиться і продається в розстрочку товар - поки покупець не сплатить його повністю (п. 5 ст. 488 ЦК). Якщо цього так і не відбудеться, магазин вправі вимагати повернути товар (п. 3 ст. 488 ЦК). А щоб покупці не порушували терміни оплати, має сенс передбачити штрафні санкції - у вигляді відсотків за кожен день прострочення (п. 4 ст. 488 ЦК).
Підстрахуватися можна й іншим способом. Для цього в договорі купівлі-продажу потрібно встановити, що покупець стає власником товару тільки після того, як повністю погасить його повну вартість. У цьому випадку він не повинен продавати
отриманий товар або розпоряджатися ним до того, як перерахує всі гроші (ст. 491 ЦК). Якщо він так і не розплатиться за товар, то повинен його повернути.
ЗАТ «Прогрес» продає в кредит автомобіль за ціною 236 000 руб. (В тому числі ПДВ - 36 000 руб.). За умовами договору покупець повинен сплатити їх не відразу, а поступово - щомісячними платежами протягом 12 місяців. Право власності на автомобіль переходить до покупця після повної оплати. За отриману розстрочку покупець сплачує відсотки - 20 відсотків від вартості товару. Собівартість автомобіля - 150 000 руб.
Бухгалтер «Прогресу» вважає ПДВ «по відвантаженню». Сума відсотків за комерційний кредит складе:
236 000 руб. x 20% = 47 200 руб.
Щомісячний платіж - 23 600 руб. ((236 000 руб. + 47 200 руб.). 12).
В ході всієї «операції» бухгалтер зробить такі записи в обліку.
При передачі товару покупцеві:
Дебет 45 Кредит 41
- 150 000 руб. - відвантажено автомобіль покупцеві.
При надходженні щомісячних платежів від покупця:
Дебет 50 (51) Кредит 62 субрахунок «Аванси отримані»
- 23 600 руб. - отримано черговий внесок від покупця;
Дебет 62 субрахунок «Аванси отримані» Кредит 68
- 6590 руб. (43 200 руб. X 18. 118) - нарахований ПДВ з отриманого внеску.
Після того як покупець повністю розплатиться за товар:
Дебет 90-2 Кредит 45
- 150 000 руб. - списана собівартість товару;
Дебет 62 Кредит 90-1
- 283 200 руб. (236 000 + 47 200) - відбитий виторг від реалізації товару;
Дебет 62 субрахунок «Аванси отримані» Кредит 62
- 283 200 руб. - зараховані аванси;
Дебет 90-3 Кредит 68
- 43 200 руб. (283 200 руб. X 18. 118) - нарахований ПДВ з реалізації товару;
Дебет 68 Кредит 62 субрахунок «Аванси отримані»
- 43 200 руб. - Відновлено ПДВ з авансів.
Як бачите, найбільший мінус комерційного кредитування - це підвищений ризик. По-перше, продаючи товари з розстрочкою платежу, фірма бере на себе всі турботи по перевірці клієнтів на благонадійність. По-друге, доводиться самостійно відстежувати, чи дотримується покупець терміни оплати. А якщо він вас «кине» - вживати заходів щодо повернення товару. Крім того, отримавши від неплатника повернутий товар, доведеться:- сторнувати бухгалтерські записи;
- перераховувати податки;
- здавати в інспекцію уточнені декларації (якщо товар повернули не в тому ж звітному періоді).
І це все - не кажучи вже про те, що при такому способі торгівлі ви значно обмежуєте себе в оборотних коштах. Тому багато фірм чинять інакше.
Перекладаємо проблеми на банк
Виступити в ролі кредитора покупців можна попросити банк. Для цього потрібно домовитися з ним про співпрацю. Це дозволить вам торгувати в кредит за такою відомою схемою. Частина вартості товару (початковий внесок) оплатить сам покупець. Частину, що залишилася перерахує банк, уклавши з покупцем договір споживчого кредитування.
Зазвичай договір з банком клієнти оформляють прямо в магазині у представника банку або у працівника магазину. Все, що для цього потрібно покупцеві, це мати при собі будь-який з засвідчують особу. Наприклад, водійські права, закордонний паспорт, страхове свідоцтво Пенсійного фонду, свідоцтво про присвоєння ІПН або пенсійне посвідчення. Іноді кредитний договір підписують безпосередньо в банку. Уклавши його, покупець йде в магазин і, як і в першому випадку, робить початковий внесок за товар.
Для того щоб банк перерахував гроші на рахунок фірми, йому потрібно направити спеціальну форму. У ній відображають інформацію про фірму, товар, покупця і про оплату їм покупки. Чим швидше фірма відправить цей документ, тим швидше товар буде оплачений.
Договір з банком: будьте пильні!
Природно, за послуги банку вам доведеться заплатити комісію (в середньому - від 2 до 4% від суми кредиту). Врахувати її можна в складі інших витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією (п. 15 ст. 265 НК).
Однак зверніть увагу: зробити це інспектори дозволяють не завжди. Справа в тому, що стандартне формулювання «за проведення безготівкових розрахунків» викликає у них багато питань. «Як же так, - кажуть вони, - банк перераховує гроші за дорученням покупця. Тобто послугу він надає саме йому, а не магазину. Це означає, що фірма оплачує чужі витрати, - роблять висновок перевіряючі. - А це економічно необґрунтовано ».
Зазвичай банк утримує суму комісії з перераховуються фірмі грошей. Тут вас підстерігає ще одна небезпека. Вона особливо актуальна для фірм, які нараховують ПДВ «по оплаті». Отримавши на розрахунковий рахунок суму оплати за товар, зменшену на суму комісії, деякі бухгалтери відображають її як виручку від реалізації. Так робити не можна. Справа в тому, що товар оплачує не банк, а покупець. Банк, діючи за його дорученням, тільки перераховує гроші, утримуючи свою винагороду. І це ніяк не впливає на суму зобов'язання покупця. Тому в доходи від реалізації треба включити суму (за вирахуванням ПДВ), яка була пред'явлена покупцеві до оплати.
ЗАТ «Затишок» продало меблевий гарнітур за ціною 120 000 руб. (В тому числі ПДВ - 18 305 руб.). Собівартість гарнітура - 80 000 руб.
Облікова політика фірми для розрахунку податкової бази по ПДВ «по оплаті».
Бухгалтер «Затишку» зробить в обліку такі проводки:
Дебет 62 Кредит 90-1
- 120 000 руб. - відображена реалізація меблевого гарнітура;
Дебет 90-2 Кредит 41
- 80 000 руб. - списана собівартість гарнітура;
Дебет 90-3 Кредит 76 субрахунок «Розрахунки по неоплачених ПДВ»
- 18 305 руб. (120 000 руб. X 18. 118) - врахований ПДВ;
Дебет 50 Кредит 62
- 24 000 руб. - отримано перший внесок від покупця;
Дебет 76 субрахунок «Розрахунки по неоплачених ПДВ» Кредит 68
- 3661 руб. (24 000 крб. X 18. 118) - нарахований ПДВ з внеску;
Дебет 51 Кредит 62
- 94 080 руб. - отримана сума, що залишилася боргу за проданий товар за мінусом банківської комісії;
Дебет 76 субрахунок «Розрахунки з банком» Кредит 62
- 1920 руб. - зарахована сума комісії;
Дебет 76 субрахунок «Розрахунки по неоплачених ПДВ» Кредит 68 субрахунок «Розрахунки по ПДВ»
- 14 644 руб. Контакти (96 000 руб. X 18. 118) - нарахований ПДВ по сплаченої за рахунок кредиту частини товару.
У цих роз'ясненнях чиновники посилаються на статтю 346.27 Податкового кодексу. У ній сказано, що ЕНВД виникає тільки при продажу товарів за готівковий розрахунок. Якщо ж фірма торгує в кредит, частину грошей вона отримує по безналу. Тому чиновники в один голос заявляють: з «кредитної» продажу товарів фірма повинна платити звичайні податки. Причому з усієї суми оплати (і з готівковою, і з безготівковою!). І це - на додаток до суми ЕНВД, яку вона платить виходячи з торгової площі. Як бачите, маємо подвійне оподаткування.
На щастя, вихід із ситуації компанії знайшли швидко. У тій же статті 346.27 Податкового кодексу сказано, що під ЕНВД підпадає продаж товарів з використанням пластикових карт. Яких саме, кодекс не пояснює, що означає свободу вибору.
Саме це і дозволило безболісно вирішити проблему, що склалася. Уклавши з вашим покупцем договір, банк оформляє йому кредитну карту і відразу зараховує на неї суму кредиту. Потім за допомогою цієї карти покупець розплачується в магазині за товар, зберігаючи тим самим фірмі право на ЕНВД. Щоб клієнт придбав товар саме у вашій компанії, в договорі з ним банк повинен вказати цільове призначення кредиту.
Юлія Келер Джерело матеріалу -