До травних залоз відносяться: слинні залози, залози шлунка, печінка, підшлункова залоза і залози кишечника.
До залоз, протоки яких відкриваються в порожнину рота, відно-сятся малі і великі слинні залози. Малі слинні залози, губні (glandulae labiales); щічні (glandulae buccales); малярні (glandulae molares); піднебінні (dlandulae palatinae); мовні (glandulae linguales) розташовані в товщі слизової оболонки, що вистилає порожнину рота. Великі слинні залози, парні, розташовуються за межами ротової порожнини, але їх протоки відкриваються в неї. Кетім залоз відносяться привушні, під'язикові і подніжнечелюстние.
Околоушная заліза (glandula parotidea), має конічну фор-му. Підстава залози звернуто назовні, а вершина входить в заче-люстную ямку. Вгорі заліза досягає виличної дуги і зовнішнього слухового проходу, ззаду -сосцевідного відростка скроневої кістки, внизу - кута нижньої щелепи. Вивідний проток (ductus parotideus) проходить нижче виличної дуги по зовнішній поверхні жеватель-ної м'язи, потім прободает щечную м'яз і відкривається в перед- веріе рота отвором на рівні другого верхнього великого корен-ного зуба.
Піднижньощелепна заліза (glandula submandibularis) - распо-покладена в піднижньощелепної трикутнику шиї у заднього краю че-люстно-подьязичная м'язи, з залози виходить проток (ductus submandibularis), який огинає задній край цього м'яза, про-ходить уздовж медіального краю під'язикової залози і відкривається * на під'язиковому сосочке.
Під'язикова заліза (glandula sublingualis) розташований над че-люстно-під'язикової м'язом, під слизовою оболонкою, утворюючи під'язичну складку. З залози виходять кілька дрібних прото-ков відкриваються в порожнину рота уздовж під'язикової складки і великий підязиковий проток, або зливається з протокою під-нижньощелепний залози або відкривається самостійно ря-будинок з ним на під'язиковому сосочке.
Печінка (hepar) - найбільша залоза, її вага у людини достига-ет 1500 р Печінка розташована в черевній порожнині, під діафрагмою, в правому підребер'ї. Верхня її межа по правій среднеключіч-ної лінії знаходиться на рівні IV міжребер'я. Потім верхня гра-ница печінки опускається вниз до X міжребер'я по правій середній пахвовій лінії. Зліва верхня межа печінки поступово СПОВ-кається вниз від У міжребер'я по серединній грудної лінії до рівня прикріплення VIII лівого реберного хряща до VII ребру. Ніжняяграніца печінки проходить по краю реберної дуги справа, в області надчревья печінку прилягає до задньої поверхні передньої брюш-ної стінки. У печінки виділяють велику праву і меншу ліву частки і дві поверхні - діафрагмальну і вісцеральну. На вис-церальной поверхні розташовуються жовчний міхур (vesica fellea) (резервуар жовчі), ворота печінки (porta hepatis), через які вхо-дять: воротная вена, печінкова артерія і нерви, а виходять: загальний печінковий протік і лімфатичні судини. На вісцеральної по-поверхні правої частки виділяють квадратну (lobus quadratus) і хвостату (lobus caudatus). Печінка до діафрагми фіксують: Серпо-видна зв'язка (lig. Falciforme), вінцева зв'язка (lig. Coronarmm), ко-торая по краях утворює праву і ліву трикутні зв'язки (ligg. Triangulare dextrum et triangulare sinistrum). Кругла зв'язка печінки (lig. Teres hepatis) - заросла пуп'чная вена, починається від пупка, проходить з вирізки круглої зв'язки (incisura lig. Teretis), входить в нижній край серповидної зв'язки і далі досягає воріт печінки. На задній поверхні правої частки проходить нижня порожниста вена до якої прикріпляється венозна зв'язка (lig. Venosum) - зарослий венозний протока з'єднує у плодів пупкову вену з нижньою порожнистою веною. Печінка виконує захисну (бар'єрну) функцію, в ній відбувається знешкодження всасавшіхся з кишечника в кров отруйних продуктів розпаду білків і отруйних речовин, утворивши-шихся в результаті життєдіяльності мікробів в товстій кишці. Отруйні речовини в печінці нейтралізуються і виводяться з організ-ма з сечею та калом. Печінка бере участь в травленні, виділяючи жовч. Жовч виробляється клітинами печінки постійно, а надходить в дві-надцатіперстной кишку через загальний жовчний протік тільки при наявності в ній їжі. Коли травлення припиняється, жовч по пу-зирному протоку накопичується в жовчному міхурі, де в результаті всмоктування води, концентрація жовчі зростає в 7-8 разів.
Жовчний міхур (vesica fellea) розташований в ямці на вісцераль-ної поверхні печінки. У ньому виділяють дно (fundus vesicae felleae), тіло (corpus vesicae felleae) і шийку (collum vesicae felleae), яка триває в протоки міхура (ductus cysticus) впадає в загальну печінкову протоку, утворений злиттям правого і ле-вого печінкових проток (ductus hepaticus dexter et sinister). Об-щий печінковий протік переходить в загальний жовчний протік (ductus choledochus) розташований між листками леченочно-двенадца-палої зв'язки кпереди від ворітної вени і праворуч від загальної печінкової артерії. Загальний жовчний протік проходить позаду вер-хней частини дванадцятипалої кишки та голівки підшлункової залози, прободает стінку кишки, зливається з протокою підшлункової залози і відкривається на верхівці великого сосочка дві-надцяти перегній кишки.
Підшлункова залоза (pancreas) розташована в черевній поло-сті, позаду шлунка на рівні тел I-II поперекових хребців йде вліво і вгору до воріт селезінки. Маса її у дорослої людини 70-80 м У неї розрізняють головку (caput pancreatis), тіло (corpus pancreatis) і хвіст (cauda pancreatis). Підшлункова залоза являє-ся залозою зовнішньої і внутрішньої секреції. Як травна залоза вона виробляє панкреатичний сік, який по висновок-ному протоку (ductus pancreaticus) відтікає в просвіт низхідній частині дванадцятипалої кишки, відкриваючись на її великому сосоч-ке, попередньо з'єднавшись із загальним жовчним протокою.
Очеревина (peritoneum) утворює серозний мішок, який у дружин-щин повідомляється із зовнішнім середовищем за допомогою маткових труб, по-лости матки і піхви. Очеревина складається з пристінкового і внут-ріностного листків.
Пристінковий листок вистилає стінки черевної порожнини, ко-торая зверху обмежена діафрагмою, ззаду - поперековим відділом хребетного стовбура, квадратними і клубово-поперековими м'язами, спереду і сбоков - м'язами черевного преса, знизу - промежиною. Зсередини стінки черевної порожнини вистелені внут-рібрюшной фасіей, між якою і парієтальних листком брю-шини знаходиться жирова клітковина сильно розвинена на задній черевній стінці навколо розташованих тут внутрішніх органів, обра-чаплі заочеревинного простору. Внутріностний листок вистилає внутрішні органи черевної порожнини. Щелевидное простір між пристінковим і внутріностним листками очеревини називаються ється порожниною очеревини (cavitas peritonei), заповненої серозною рідиною, яка зволожує поверхні органів, полегшуючи їх рух. Пристінковий листок очеревини в місцях переходу на внутрішні органи утворює зв'язки і брижі. Органи живота можуть покриватися очеревиною як з одного, з трьох, так і з усіх боків. З одного боку (екстраперітонеально) покриті: Поджо-лудочная залоза, дванадцятипала кишка, порожній сечовий пу-зирь. Нирки і наднирники розташовуються забрюшинно. З трьох сторін (мезоперитонеально) покриті: висхідна і спадна ободової кишки, середня третина прямої кишки, печінку і наповнений-ний сечовий міхур. З усіх боків (інтраперитонеально) покриття-ти: шлунок, худа, клубова, сліпа, поперечно-ободова, сиг-мавідная і верхня третина прямої кишок, апендикс, селезінка, мат-ка і маткові труби
Брижі утворені дупликатурой вісцеральних листків очеревини, між якими до органу підходять кровоносні, лим-фатические судини і нерви.
Від нижньої поверхні діафрагми і передньої стінки живота до печінки йдуть серповидная, вінцева і кругла зв'язки, з яких брю-шина переходить на печінку. В області воріт печінки листки брюш-ни переходять на шлунок і дванадцятипалу кишку, утворюючи малий сальник (omentum minus). Покриваючи шлунок спереду і СЗА-ді, листки очеревини на великий його кривизні зростаються і спобод.-но опускаються вниз попереду петель тонкої і брижі поперечно-ободової кишки, утворюючи великий сальник, що складається з 4-х лис-тково очеревини. Великий сальник (omentum majus) зростається з бри-жейкой поперечно-ободової кишки, обмежує позаду жолуді-ка і малого сальника сальнікове сумку (bursa omentalis), яка за допомогою сальникового отвору (foramen epiploicum) спільно-ється з передшлункову сумкою, в яку відкривається печінкова сумка.
У черевній порожнині виділяють верхній, середній і нижній поверхи. Верхній поверх займає простір від діафрагми зверху до бри-жейкі поперечно-ободової кишки знизу. Середній поверх обмежений брижі поперечно-ободової кишки зверху і входом в малий таз знизу. Нижній поверх черевної порожнини відповідає порожнини малого таза. Очеревина з середнього поверху черевної порожнини спускає-ся в нижній поверх, переходячи зі стінок малого таза на тазові органи, утворюючи поглиблення. У чоловіків - міхурово-ректальне, а у жінок-щин - міхурово-маткове і прямокишково-маточне.