Волгоградська область, за оцінками культурологів, є єдиним в Росії регіоном, де до сих пір підтримують традиційну козацьку пісенну культуру, в той час як інші регіони поступово переходять на естрадну форму. І хоча середній вік виконавців народних колективів близько сорока років, експерти в один голос стверджують, що справжнє козацьке виконання ще можна зберегти.
Наочний приклад - народний козачий фольклорний ансамбль «Аннушка» з Новоаннинский району. Він радує слухачів своїм виконанням 20 років. І хоча в колективі далеко не всі учасники мають музичну освіту, зараз своє життя без козацької пісні і колективу всі учасники не уявляють.
- У нас в колективі дев'ять осіб: п'ять чоловіків і чотири жінки. В основному ми не професійні музиканти, зате щирі цінителями козачої пісні, - розповідає учасник ансамблю «Аннушка» Галина Дембіцька. - Щоб зміцнити традиції, ми святкуємо козачі і православні свята, вивчаємо старовинну пісенну культуру і навіть поділяємо один з одним все горе і радість.
У традиційному козацькому стилі в колективі витримуються не тільки пісні, а й костюми виконавців. Жінки прикрашають себе намистом, виготовленими за стародавніми канонами, а чоловіки, як справжні козаки, виступають з шашками. Варто зазначити, що у колективу є як літній варіант одягу, так і теплий зимовий. Тому ансамбль не відмовляється від виступів ні в спеку, ні в мороз, готовий їхати в будь-яке місто області та навіть за її межі, щоб нагадувати жителям, як повинні виконуватися національні пісні.
- У вовняних зимових костюмах, які є святковими, ми виступаємо і на Трійцю, і на Спас, навіть у найлютіший мороз. У будь-яку погоду ми будемо нести радість людям через нашу козацьку пісню, - каже виконавець Ніна Строкіна.
Майбутнє за супутниками
Статус народного ансамблю передбачає, що колектив повинен раз на три роки проходити переатестацію, підтверджуючи своє звання. При цьому ансамбль повинен показати як свої особисті досягнення, так і успіхи дитячого фольклорного колективу, який знаходиться під патронажем старших.
- У нас є колектив-супутник, в якому займаються діти молодшого шкільного віку - 7-8 років. Ці діти і підхоплюють наші старовинні пісні. Причому все займаються з великим ентузіазмом, їм подобається вивчати побут і традиції козацтва, а також усна народна творчість. А це не може нас, старше покоління, не радувати, - ділиться Галина Дембіцька.
- Найголовніше для нас, це розуміння, що козача пісня має своє продовження в наших дітях. Одне можу сказати: в нашому житті козача пісня була, є і буде, і нікуди не дінеться, бо без неї жодне свято в станицях і хуторах не обходиться, - зазначає Валерій Рудих.
Про те, що козацьку пісню в традиційному виконанні необхідно зберігати усіма силами, говорить і Ольга Нікітенко, професор, завідувач кафедри традиційної культури ВГІІК.
При цьому, найбільше експерти-культурологи переживають саме за збереження традиційної форми козацької пісні.
- Як би ми не перейшли на нову форму подання цієї пісні, на її естрадізацію. Тоді ми втратимо споконвічні традиції, і залишиться просто шоу в козацьких костюмах. В цьому випадку у козачої пісні немає майбутнього. Буде лише пісня про козаків, але не сама козача пісня, - каже завідувач кафедри традиційної культури ВГІІК.
Зникнення культурної основи, яка є традиційною пісню, на думку культурологів, спричинить за собою і припинення в розвитку сучасного мистецтва. Адже поети і композитори, як би не старалися придумувати нові форми, рано чи пізно звертаються до витоків, одним з яких є традиційна народна пісня.
Мережеве видання "Селянська жізнь.ру" зареєстровано Федеральною службою з нагляду в сфері зв'язку, інформаційних технологій і масових комунікацій. Свідоцтво ЕЛ № ФС77-66297.
Засновник (співзасновники): Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім" Волгоградська Правда "(400131, Волгоградська обл. М Волгоград, вул. Червонопрапорна, д. 7)