Відповідно до ЦК договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди в необхідній у належних випадках формі за всіма умовами, які мають істотне значення (істотна умова).
До істотних умов відносяться:
1) умова про предмет договору;
2) умови, які названі в законі або інших правових актах як істотні для даного виду договору;
3) умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Процедура укладання договору є переговорний процес узгодження між сторонами умов договору. По суті, це одна з форм вироблення умов договору.
Предметом переговорів можуть бути не тільки істотні умови договору. Однак якщо якісь з умов залишилися неузгодженими і сторони по ряду причин відклали їх узгодження на більш пізній час, але між ними досягнуто згоди з істотних умов, то договір буде вважатися укладеним.
У цьому причина регулювання в законі порядку укладання договору за допомогою визначення двох основних дій: напрямок однієї зі сторін пропозиції укласти договір (оферта) і прийняття цієї пропозиції (акцепт) іншою стороною.
Цей формальний порядок укладення договору, що відрізняється від реального переговорного процесу, дозволяє при наявності - або розбіжностей між сторонами в ході укладення договору чітко встановити такі юридичні обставини, що мають значення для вирішення цих суперечок:
- досягнення угоди з істотних умов договору;
- місце укладення договору;
- дотримання форми договору;
- дотримання правил укладення договору в обов'язковому порядку.
У всіх випадках відповідь про згоду укласти договір на інших умовах, ніж запропоновано в оферті, не є акцептом, а визнається відмовою від акцепту і новою офертою. В ході переговорів такий обмін офертами може відбуватися кілька разів.
Моментом укладення договору вважаються:
1) момент отримання особою, яка направила оферту, її акцепту;
2) момент передачі відповідного майна, якщо відповідно до закону для укладення договору необхідна також передача майна;
3) момент державної реєстрації, якщо договір підлягає державній реєстрації і інше не встановлено законом.
З моменту укладення договір набирає чинності і стає обов'язковим для сторін. Зазначена норма є імперативною і не може бути змінена за згодою сторін. Тому є нікчемними будь-які, що не відповідають цьому правилу застереження, наприклад, встановлюють вступ договору в силу в дату, відмінну від дати підписання його сторонами.
Однак сторони можуть в договорі, який вже вступив в силу, стати виникнення зобов'язання по ньому в залежності від обставини, щодо якої невідомо, настане вона чи не станеться.
Сторони вправі також встановити, що умови укладеного ними договору застосовуються і до відносин, які виникли до укладення договору.
Місцем укладення договору визнається місце, вказане в ньому, або при відсутності цього - місце проживання громадянина або місце знаходження юридичної особи, який направив оферту.