Просто померти Путіну теж складно, так як після нього залишається такий колосальний обсяг проблем, що вирішувати їх будуть не одне десятиліття. Тому перед похоронами Путіна всі зацікавлені країни прагнуть попередньо домовитися з Кремлем, про схеми їх можливого вирішення, усвідомлюючи, що Кремль слово не тримає. Тому всі договори з нинішньої кремлівської Самбірщина (романтичне латиноамериканське слово хунта ми їм вже не віддамо) є тільки прикидками, який потрапить до рук якусь вагу тільки після відходу Путіна. До того ж Путін це бренд і зміна політики Кремля без зміни бренду неможлива, а тому похорон Путіна це неминучість. Тільки після них стануть публічними і легітимними ті особи в Кремлі, з якими зараз йдуть переговори.
Переговори йдуть не в лінійному режимі зняття санкції в обмін на похорон Путіна, це вже домовлено, а в режимі покаяння Росії за гріхи Путіна не тільки на словах, а й на ділі. Тут доводиться вирішувати ряд проблем, створених Росією.
Придністровська проблема менш болюча для Самбірщина. Придністров'я для Кремля давно тягар і «чорна діра», безповоротно поглинає гроші. Схоже, що Самбірщина вже розмірковує, чи не відмовитися від нього на користь України під виглядом компенсації за руйнування Донбасу або за Крим, а заодно позбутися від витрат на Придністров'я. Молдова сама не цілком впевнена чи потрібно їй Придністров'ї, вистачає і проблем з російськими, котрі називають себе гагаузами, а результат референдуму в Придністров'ї про вибір між Молдовою і Україною ясний. Не виключено, що Придністров'я може виявитися в Україні навіть дещо раніше Криму.
Військові демонстрації РФ лише згуртували Європу, погіршили в ній імідж Росії і готують грунт для постановки питання про позбавлення її ядерної зброї. Як і з російським бунтом у Франкфурті результат вийшов протилежний. Замість махання томагавками Захід і ОПЕК твердо знижують ціну на нафту, незважаючи на зусилля РФ припинити видобуток її в Лівії та Іраку руками «Ісламської держави». Побічної жертвою цієї боротьби став союзний РФ режим чавіст в Венесуелі. У країні гострий брак продовольства, так як чавіст угробили аграрний сектор і Венесуела швидко рухається до революції і громадянської війни. Попереду літо і звичайний сезонний спад попиту на нафту, а у Росії перспектива вилетіти з її ринку.