Виробництво і споживання паливно-енергетичних ресурсів
У сумарному енергоспоживанні до початку XXI ст. в світі частка нафти досягла 40%, вугілля - 27%, природного газу - 23%. У той же час частка атомної енергії, гідроенергії, сонячної та вітрової склала всього лише 10%. Якщо до 70-х років в енергоспоживанні випереджаючими темпами зростала нафтова складова, то в 80-х роках, після подолання нафтової кризи, в більшості індустріально розвинених країн відбулося помітне зниження частки нафти, збільшилася частка вугілля, природного газу і атомної енергії. Наявність ресурсів вуглеводнів і рівень технологічного прогресу визначили досить «строкату» картину структури споживання енергетичних ресурсів у світі (рис.1.1.).
Малюнок 1.1. Структура споживаної енергії в світі
і окремих країнах
Країни, які взяли курс на розвиток атомної енергетики - Франція, Японія та ряд інших за 25 років докорінно змінили енергетичний баланс своєї економіки і досягли видатних успіхів в конверсії вуглеводневої енергетики, істотно підняли роль атомної енергетики, вирішили важливі екологічні проблеми (рис. 1.2.) .
Малюнок 1.2. Зміна енергетичного балансу у Франції і Японії
Малюнок 1.4. Ціна на електроенергію для промислових споживачів
Малюнок 1.6. Світове виробництво електроенергії за джерелами первинної енергії
Розподіл видобуваються в Росії енергетичних ресурсів характеризується високою часткою експорту органічного палива (44%), також як і суттєвою часткою витрат палива на теплозабезпечення (25%). На думку вчених РАН, природний газ в нашій країні використовується недостатньо ефективно. У застарілих котелень, що працюють на газі, в основному, використовуються парові турбіни. Їх ККД перетворення енергії палива (в даному випадку газу) в електрику не перевищує 32-34%. Використання парогазових установок з ККД 52-56% дозволило б кардинально поліпшити ситуацію. Заміна парових турбін на парогазові установки дозволило б на 30-40% заощадити використання газу на ТЕС, або на стільки ж збільшити їх потужність. У структурі виробництва енергії в нашій країні на частку газу припадає 46%.
Подібна ситуація веде до марнотратного витраті природного газу, як вельми цінної сировини, що використовується у виробництві конкурентних продуктів.
Малюнок 1.7. Переробка газу в РФ і США
Видно не тільки велика різниця в частці включається в переробку газу в нашій країні (9%) і США (60,5%), а й особливо - у виробництві сухого товарного газу (різниця майже в 10 разів), етану, пропану, стабільного газового бензину, в використанні шахтного метану і ПНГ. Успіхи в розробці нових вельми продуктивних наукових напрямків в газохімії наполегливо штовхають виробників природного газу до подальшого освоєння його нових різноманітних джерел.
За розвіданими доведеними запасами природного горючого газу Росія займає перше місце в світі. Попередньо оцінені запаси і прогнозні ресурси істотно перевищують накопичену видобуток.
Малюнок 1.8. Розподіл за ступенем освоєння ресурсів нафти і природного газу в Росії
На рис. 1.8. показано розподіл за ступенем освоєння ресурсів нафти і природного газу в нашій країні.
Розвідані запаси нафти разом з попередньо оціненими і прогнозними ресурсами істотно перевищують накопичену видобуток, складову всього 16%. Накопичена видобуток природного газу - 5% свідчить, що, незважаючи на динамічний розвиток, країна поки знаходиться на початковому етапі освоєння його ресурсів. На жаль, в нафтовій промисловості становище більш складне, пов'язане з тим, що в останні 20 років ми не відкрили великих родовищ нафти, а приріст розвіданих запасів за рахунок дрібних родовищ і збільшення в експлуатованих запасах важких нафт вимагають більш інтенсивного розгортання пошукових геологічних і геофізичних робіт .
Найбільш перспективними стають шельфові акваторії, перспективні на нафту і газ, в першу чергу в арктичних зонах Росії.
В умовах технологічного оновлення ядерної енергетики в Росії розвідані запаси урану не є головним чинником її прискореного розвитку. Сьогодні підприємства Росії виробляють в рік лише 3,5-4,0 тис. Т урану. Підтверджені запаси урану за собівартістю видобутку 1 кг урану до 80 доларів США становлять 170 тис. Т, при загальних запасах 550 тис. Т. Ці відомі запаси і прогнозні ресурси урану достатні для розвитку ядерної енергетики нашої країни за умови її технологічного переозброєння.
Випереджальний розвиток ядерної енергетики стало важливим пріоритетом енергетичної безпеки Росії. При цьому виділяються три найважливіших складових її технологічної модернізації. Першою з них є поступове переведення ядерної енергетики на замкнутий уран-плутонієвий ядерний паливний цикл на базі реакторів на швидких нейтронах (РБН). Друга складова - реалізація великомасштабної програми усунення радіаційних забруднень, в основному пов'язаних з виробництвом зброї в період холодної війни, і третя - суттєва підтримка розвитку атомної енергетики в світі з одночасним вирішенням складних проблем запобігання «розповзання» по світу ядерних збройових матеріалів і «чутливих» ядерних технологій - в першу чергу збагачення урану і переробки опроміненого ядерного палива.
Удосконалення ядерного паливного циклу, його інтернаціоналізація, розвиток лізингу збагаченого урану, повернення відпрацьованого палива в країну його виробляє і навіть лізинг ядерної енергії стали важливими ініціативами і предметом глибоких досліджень, ініційованих політичним керівництвом нашої країни і деяких інших країн, рішуче підтримані МАГАТЕ.
Аналіз тенденцій внутрішнього споживання енергетичних ресурсів на тлі розвитку економіки Росії наведено в роботах багатьох фахівців. У цих роботах найчастіше зіставляються тенденції в динаміці валового внутрішнього продукту, різних за рівнем економічного розвитку країн, з рівнями споживання паливно-енергетичних ресурсів та енергії в розрахунку на душу населення. Потрібно відзначити, що за цими показниками легко виділяються країни, що розрізняються не тільки за рівнями економічного і технологічного розвитку, а й якістю життя. При цьому не зазначається прямих кореляцій з кліматичними умовами.
На діаграмі добре видно депрессионная зона російської економіки 90-х років з різким падінням виробництва валового внутрішнього продукту (майже на 40%) і споживання моторного палива (45%) при більш м'якому зниженні споживання тепла, електроенергії і первинних енергетичних ресурсів (на 30-20 %). Особливо важливим є помітне збільшення темпів зростання ВВП і споживання електроенергії при низьких темпах збільшення споживання теплової енергії, моторного палива та первинних енергетичних ресурсів. В цьому проявляється позитивний вплив курсу керівництва країни на істотне зниження енергоємності російської економіки. Динаміка енергоємності приведена на рис. 1.10.
Малюнок 1.9. Динаміка внутрішнього споживання палива і енергії,
Малюнок 1.10. Енергоємність російської економіки
Добре видно позитивна тенденція вирішення цієї вельми складної і давньої проблеми.
Необхідно підкреслити, що при реалізації заходів, пов'язаних з ресурсозбереженням, в першу чергу з економією паливно-енергетичних ресурсів, є кілька напрямків економічної політики.
Динаміка споживання електроенергії по роках представлена на рис.1.11. а введення нових енергопотужностей - на рис. 1.12.
Малюнок 1.12. Введення нових енергопотужностей, ГВт
Ключові показники функціонування електроенергетики
На рис. 1.13. наведені динамічні показники потреби Росії в паливно-енергетичних ресурсах в умовах різного підходу до розвитку економіки країни.
Малюнок 1.13. Динаміка потреби в паливно-енергетичних ресурсах
Для виключення конфліктних ситуацій широко використовуються договірні відносини між державами, виробляються міжнародні принципи енергетичної безпеки.
Міжнародна діяльність та зовнішня політика в галузі енергетики покликані забезпечити збереження енергетичної безпеки і незалежності нашої країни. Для успішного вирішення цього головного завдання буде потрібно відновити і зміцнити економічні позиції Росії в ряді регіонів за її межами, знайти ефективні інструменти співпраці в рамках СНД і світової спільноти в цілому. Потрібно забезпечити умови для максимально ефективної реалізації експортних можливостей вітчизняного ПЕК, прискореного вирішення проблем розвитку сучасного вітчизняного енергетичного, електротехнічного, нафтогазового і гірського машинобудування і транспортних засобів, організувати розширення їх експорту. Необхідно сприяти залученню іноземних інвестицій для ПЕК і суміжних областей, суттєво розширити міжнародне співробітництво в розробці науково-технологічних проблем і підготовці наукових і інженерних кадрів, технічного персоналу і робітників високої кваліфікації.
Відносини з усіма закордонними державами, організаціями та компаніями повинні будуватися виходячи з пріоритету національних інтересів Росії, на взаємовигідних засадах. При цьому державою рекомендуються будь-які форми участі іноземного капіталу в ПЕК Росії і симетричні форми участі національного капіталу в енергетиці інших країн. Енергетичні проблеми повинні вирішуватися на засадах справедливості, шляхом переговорів, при відсутності політичного і силового тиску на партнерів.
Основним принципом енергетичної безпеки в нашій країні і в світі, яким повинні керуватися виробники і споживачі енергетичних ресурсів повинен стати принцип їх раціонального споживання. Своєчасна підготовка їх запасів до освоєння, можливість заміни непоновлюваного ресурсу і диверсифікація видів палива та енергії повинні стати основною науково-технологічним завданням, до вирішення якої повинні залучатися вчені та фахівці різних країн, найбільш успішні виробничі об'єднання. Екологічна прийнятність великомасштабного освоєння нових джерел енергії повинна визначатися міжнародними організаціями експертів, з широким використанням досвіду МАГАТЕ.
Міжнародна доктрина енергетичної безпеки і увезення з її основними положеннями законів окремих (особливо розвинених) країн в сукупності повинні стати важливими документами ООН, спрямованими на розвиток і зміцнення принципів світового співтовариства, з запереченням протистояння.