Юзеф Ігнацій Крашевський - Старий переказ (цикл "Історія Польщі", тому перший)
Юзеф Ігнацій Крашевський - це такий собі наш Дмитро Балашов. Задумав він якось написати цілу епопею історичних романів про історію Польщі. Сказано зроблено! У підсумку вийшло. 29 романів! Неймовірна цифра! І багато хто з них до цих пір читають і вивчаються в середній школі. Найяскравіші - як, наприклад, цей переведені на велику кількість мов і екранізовані. У нашій країні Крашевський більше прославився, правда, за написаним ним саксонському циклу історичних творів.
Цей перший за хронологією роман Крашевського дуже цікавий саме з точки зору створення першої серйозної польської державності. Адже саме з такою короткою легенди про мішки, що стала базою для написання роману, був побудований перший мирний польське місто Гнєзно. Ми бачимо в оповіданні красиву, майже фентезійну казку про боротьбу добра і зла, про зраду і справедливості.
Дуже сподобалися глави, де розкриваються старовинні слов'янські ритуали, різні види поклоніння богам, та сама примітна польська "Купаловська ніч", все особливий фішки слов'ян читалися з інтересом, той же спосіб поховання мертвих. Тільки в одному місці книги було сказано: Słowem tym są "Polacy". Так, на думку Крашевського, ще в тому далекому дев'ятому столітті, вперше виникло слово "поляки", що дало назву цілому славному слов'янському народу.
В результаті вже вдруге Крашевський мене зачарував своїм химерним мовою, повним архаїчних і метафор. Ех, побільше б таких романів в даний час. Щоб ми всі могли частіше звертатися до своїх витоків!
![Відгуки про книгу старий переказ (книзі) Відгуки про книгу старий переказ](https://images-on-off.com/images/146/otzivioknigestaroepredanie-53dae33e.jpg)
Поділіться своєю думкою про цю книгу, напишіть рецензію!
Текст вашої рецензії
рецензії читачів
![Відгуки про книгу старий переказ (Юзеф Ігнацій Крашевський) Відгуки про книгу старий переказ](https://images-on-off.com/images/146/otzivioknigestaroepredanie-dd64dd07.jpg)
Дивовижна книга, шикарна адаптація середньовічних народних легенд. Крашевський вважається фахівцем з саксонському періоду, але я люблю у нього його белетризованій історію Польщі, чи то пак, романи про середньовіччя. Багато критики дорікали йому за те, що він, мовляв, не по вальтескоттовскі писав, а я скажу: і правильно робив. Тому що на відміну від шотландського колеги, Крашевський не був прихильником романтизації і прикрашання історії, і тим не менш, його романи читаються на одному диханні. А у Скотта мені, хіба що, «Айвенго» подобався років в 11-12, і за окремі образи йому, звичайно, спасибі - на все життя запам'ятала.
«Старий переказ» за стилем схожий чимось на романи Сенкевича: ні разу не провисаючий сюжет, яскраві колоритні герої, ну і любовна лінія, куди ж без неї-то ... Але романтична лінія не дратує, чи не здається надуманою, як в тих же «хрестоносці», вона, навпаки, скрашує і пом'якшує суворість основного сюжету. А в основі лежить той самий старий переказ про те, як смиренний і чесний колесник став не тільки практично першим польським королем, а й засновником міста Гнєзно ...
Як завжди у Крашевського, казкові елементи тут зливаються з гіркою реальністю: неясне, страшний час, з усіх боків загрожує війна, всередині країни міжусобиці .... А десь поруч вже зародилася нова віра, і Єдиний Бог тіснить всіх цих БІЛОБОГ і Чорнобог. привертаючи до себе людські серця, і все частіше в селищах показуються дивні пілігрими, що з'являються якраз в такий момент, коли необхідний добру пораду. Тут же бродить сліпий гусляр, з якого складається пісні як про справи минулих, так і про нинішніх, тут же мешкає добра, але «хто водиться із нечистою силою» відьма Яруха, тут же чудовий, майже казковий острів на озері, де дівчина небаченої краси служить у вогнища язичницького божества ...
Герої, повторюся, дивовижні. Хотілося б виділити трьох: Пястун, Яруха і князь Попель. Пястун, уособлення чесності і безкорисливості, протиставляється злісному боягузливому мстивому ... одним словом, справжньому вмістилище всіх мислимих і немислимих пороків князю Попеля. Незважаючи на те, що образи ці майже казкові, Крашевський примусив мене переконатися в тому, що ці люди існували насправді, настільки яскраво вони прописані.
Не відстає від них і Яруха, яка, як і старий сліпий гусляр, є образ збірний. Але якщо гусляр - стогін польського народу, нагадування про його трагічну і кривавої історії, то в Ярухе, як в пане Заглоба в сенкевічевском "Вогнем і мечем" сконцентрований весь колорит, гумор і здоровий цинізм, властивий людям тих далеких століть. Сцени з Ярухой, мабуть, найбільш пам'ятні, хоча, знову ж таки, повторюся, вся книга дуже хороша. Чи не покрівлю душею, якщо скажу, що це еталон історичного роману.