1.За термінів розміщення коштів розрізняють:
1) ринок короткострокових (в тому числі сверхкраткосрочних) кредитів;
2) ринок середньо- і довгострокових кредитів.
2. За сферою звернення розрізняють:
1) національні кредитні ринки (ринки позичкових капита-лов);
2) світова кредитна ринок (ринок позичкових капіталів).
3. За видами кредитів розрізняють:
1) ринок позик-депозитів;
2) ринок міжбанківських кредитів;
3) ринок продуктивних кредитів (позичальники - підприємства);
4) ринок іпотечних кредитів;
5) ринок споживчих кредитів і т.д .;
6) ринок кредитних деривативів.
На ринку позик-депозитів тимчасово вільні грошові середовищ-ства фізичних і юридичних осіб вкладаються в зберіг-тільні банки і каси.
На ринку міжбанківських кредитів банки кредитують один дру-га. Стан ринку міжбанківських кредитів (МБК) є важливим індикатором стану всього кредитного ринку в це-лом. Зниження обсягів кредитування на міжбанківському ринку свідчить про серйозні проблеми в кредитній сфері.
На ринку продуктивних кредитів позичальниками є господарюючі суб'єкти - виробничі і торговельні підпри-ємства. Кредиторами в більшості випадків є банки. Підприємства також можуть кредитувати один одного, однак обсяги такого кредитування незначні.
На ринку іпотечних кредитів здійснюється довгострокове кредитування під заставу нерухомості. Кредиторами на ринку іпотечних кредитів є банки, що спеціалізуються на даному виді кредитування, - іпотечні банки.
На ринку споживчих кредитів розміщуються кредити, видані покупцям на оплату покупки споживчих то-варів. Одержувачами кредиту в даному випадку є гражда-ні та підприємства - покупці споживчих товарів. ССУ-додателі - продавці споживчих товарів - магазини, ко-торие в більшості випадків самі отримують позику на видачу споживчого кредиту.
Попит на ринку споживчих кредитів залежить:
1) від попиту на споживчі товари;
2) від грошових доходів громадян.
Пропозиція на ринку споживчих кредитів залежить:
1) від доходів магазинів;
2) від обсягу кредитних ресурсів кредитних установ - потенційних кредиторів магазинів.
Треба відзначити, що немає ринку комерційних кредитів. Ком-комерційними кредит не звертається на ринку. Комерційний кре-дит входить в механізм товарного ринку. Як відомо, коммер-ний кредит являє собою відстрочку платежу за постав-ленний товар (послугу). Для відстрочки платежу грошові кошти не потрібні. Підприємство - постачальник товару погоджується, щоб підприємство - покупець товару сплатило за отриманий товар не в момент поставки, а через певний час.
Новим сегментом кредитного ринку став ринок кредитних деривативів. Під деривативами розуміються похідні фе-шення інструменти, в основі яких лежать інші фінан-ші інструменти.
Перша стадія розвитку кредитних деривативів характеризується-валась тим, що дилери використовували ініційований ними ін-струмент в одиничних угодах з метою управління зрослим портфелем неліквідних кредитів.
Друга стадія характеризувалася тим, що до використання цього інструменту підключилися інвестори, які проводять опера-ції на новостворених ринках (ринки країн колишнього со-ціалістіческого співдружності), зокрема з звертаються на них державними борговими зобов'язаннями, корпора-тивними цінними паперами та синдикованими банківськими кредитами . Дилери на цій стадії перейшли до обліку базисного активу на своїх балансах, а свої ризики в комерційній формі передавали (продавали) інвесторам або через свопи загальної суми доходів, або через структуровані векселі.
Зараз ринок кредитних деривативів знаходиться на третій стадії розвитку. При цьому є всі підстави вважати, що він підходить до рівня критичної маси, за якої слід вибухове зростання. Дилери почали «складувати» трейдинговие операції і здійснювати ними крос-хеджування, керуючи портфельними ризиками так само, як вони управляють ризиками че-рез процентні деривативи. Ряд великих компаній на ринку кредитних деривативів вже набули статусу маркет-мейкерів, і в гру вступили брокери. Міжнародна асоціація по свопів і деривативів (1SDA) в даний час займається розробкою документів по стан-стандартизації кредитних деривативів і операцій з ними. Государ недержавні регулюючі органи в західних країнах вивчають віз-можна наслідки широкого використання цього нового ін-струмента на своїх ринках і його впливу на проведену ними грошово-кредитну політику.
4. По боках кредитних відносин виділяють такі сегменти кредитного ринку:
1) центральний банк - комерційні банки;
3) комерційні банки - клієнти (юридичні та фізичні особи);
4) національні банки - зарубіжні банки.
Перший сегмент кредитного ринку Росії є кредитні відносини між Центральним банком РФ і коммер-ними банками. Центральний банк надає комерційним-ським банкам кредити на аукціонах рефінансування (кредит-ном, вексельний, ломбардному). На цьому сегменті кредитного ринку діють ставки рефінансування.
Другий сегмент кредитного ринку Росії - ринок межбан-банківських кредитів (МБК) - представляє відносини між бан-ками. На міжбанківському кредитному ринку банки періодично виступають в ролі нетто-кредиторів і нетто-дебіторів. У банків нетто-кредиторів сума розміщених кредитів перевищує суму залучених, а у банків-дебіторів - сума залучених кредитів перевищує суму розміщених. На міжбанківському кредитному ринку діє система регулярно розраховуються і публікуються індикаторів вартості кредитів - ставки MIBOR, MIBID, MIACR, INSTAR.
Ставка MIBOR (від англ. Moscow Interbank Offered Rate - пропозиція на продаж) розраховується як середня величина оголошених ставок за міжбанківськими кредитами, надається сезон-мим найбільшими російськими банками.
Ставка MIBID (від англ. Moscow Interbank Bid Rate - запропонованого-ються на покупку) розраховується як середня величина ого-них ставок за міжбанківськими кредитами, що залучаються найбільшими російськими банками.
Ставка MIACR (від англ. Moscow Interbank Actual Credit Rate) - середня фактична ставка за міжбанківськими креди-там в найбільших російських банках.
Ставка INSTAR (Interbank Short Term Actual Rate) - середньо-зважена фактична процентна ставка по короткострокових міжбанківських кредитах - базується на даних про угоди, з-вершать найбільшими російськими банками-дилерами.
Ринок міжбанківських кредитів (МБК) як сегмент кредит-ного ринку пов'язаний з ринком цінних паперів і валютним ринком. Зміни на цих ринках впливають на ринок МБК, і навпаки.
Третій сегмент кредитного ринку Росії - кредитні від-носіння між банками і їх клієнтами. Тут в ролі заемщі-ка виступають юридичні та фізичні особи, а в ролі креди-тора - банк. На клієнтському ринку фізичні та юридичні особи отримують в банках позики. Для отримання позики клієнт повинен звернутися в банк із заявкою, в якій висловлюється еко-номічного обґрунтована прохання про видачу кредиту. При поло-тивних вирішенні комерційний банк укладає з клієнтом кредитний договір, в якому фіксуються всі умови надання кредиту.
Четвертий сегмент кредитного ринку Росії формують кредитні відносини між російськими та іноземними бан-ками. За радянських часів вони були монополією Держбанку і Зовнішекономбанку СРСР. В умовах переходу до ринкової еко-номіки суб'єктами міжнародних кредитних відносин стали комерційні банки, які отримали в Банку Росії генеральну або розширену ліцензію на проведення валютних операцій. Кредитні взаємовідносини виникають після проведення пер-вих операцій за кореспондентськими рахунками НОСТРО та ЛОРО. Іноземні та міжнародні банки здійснюють в Росії інвестиції у вигляді надання кредитів за свій рахунок або в порядку здійснення посередницьких операцій.