«Що треба знати про свою дитину?»
Іноді нам здається, що у нас дуже хороша дитина. Ми дивуємося, чому їм часто незадоволені педагоги, чому ніхто з ним не дружить. І робимо рятівний висновок: педагоги неспра-ведлівого, а діти - дурні, невиховані. І робимо фатальну помилку. Щоб уникнути цього, а також щоб правильно будувати сімейне педагогіку, треба знати вікові психологічні осо-сті своїх дітей. Тоді ви зможете порівнювати можливості і досягнення вашої дитини до вимог віку, готувати дітей до них, враховувати особливості і труднощі кожного воз-вікові періоди, його сензитивність (найбільш сприятливі і оптимальні періоди) для розвитку якихось сторін, якостей і властивостей особистості.
Найчастіше можна почути від батьків таку фразу: «Я знаю, що потрібно моїй дитині!». Такі батьки будують життя дитини за своїм зразком, а потім дивуються, що це життя не вдалася.
Біда в тому, що такий стереотип відносин між покоління-ми склався у нас в країні давно і міцно зміцнився в свідомості. Батьки повністю вважають себе володарями майбутнього життя дитини. Дуже часто вони програмують систему поглядів, навіть професію своїх дітей, тим самим придушуючи в них особистість і мож-ливість більш повно реалізувати свої здібності! Як тільки дитина заявляє про себе як про особистість, виникає проблема. А чому? Тому що багато батьків не здатні сказати собі: це моя дитина, але у нього свої цінності, мій обов'язок - допомагати йому їх реалізувати. Батьки бачать свою задачу в іншому: я зроблю його життя таким, щоб він був щасливим!
Батьки виходять з того, що дитина, навіть дорослий, не ма-ет головного - життєвого досвіду, а у батьків він є, і вони хочуть допомогти синові чи доньці уникнути помилок. Виникає таке судилося-ня, коли у батьків немає впевненості, що дитина правильно вибере свій шлях. Як правило, при такому ставленні батьки реалізують свої ідеї і свої плани в дітях і роблять це НЕОС-знання. Психологи, вивчаючи мотиви і цілі, які ставили в своїй системі виховання батьки, з'ясували, що переважав сліду-ющий мотив: «Нехай моя дитина реалізує те, що мені не вдалося здійснити!». А коли ж у сина або дочки життя не виходить, батьки шукають винних в освітній установі, на ули-це, серед друзів, але не думають, що винні самі.
У неповній сім'ї існують свої проблеми -
Почуття тривоги ненасищаемості, і привід для чергової тривоги знаходиться завжди. Так з'являється гіпертревога. Самотня мама намагається створити фасад зовнішнього психологічного благо-получия, не обговорює з дитиною проблеми свого життя. Діти не знають про матеріальні труднощі, мало допомагають по дому. Це призводить не тільки до негативних наслідків для дитини. Для матері це не менш згубно. Віддаючи весь вільний час вдома і дитині, вона мало займається собою, у неї немає часу для спілкування з друзями, подругами, коло інтересів звужується. Вона стає дратівливою і болісно переживає своє оди-ночество. Поява будь-якої третьої людини в будинку стає для дитини психологічною проблемою.
Одна з поширених помилок одиноких мам - завищена-ня вимог до дитини. Бажання компенсувати свої невдачі за рахунок його удач.
Численні дослідження дітей з трьох типів сім'ї - неповної, повної конфліктної і повної благополучної - вияв-жили, що за більшістю показників (успішність, інтелект, емоційна стійкість) діти з неповної сім'ї частіше ока-ни опиняються успішніше, ніж їх однолітки з повної сім'ї, але кон-фліктной, і лише незначно відрізняються від дітей з повних благополучних сімей.
У дитинстві закладається все те, що потім буде складати суть людини, його особистість. Мудрий батько і педагог подібний архітектору, який, проектуючи нову будівлю, добре пред-ставлять не тільки фасад, але і весь інтер'єр. Те, що дорослі вкладають в дитини з раннього дитинства, зберігається в ньому, як у скарбничці, на довгі роки, переплавлені в риси характеру, ка-пра ці особистості, формуючись в звички і навички.
Які ж вони, головні закони дитинства?
Для повно-цінного розвитку дитині необхідні:
хороші умови життя і виховання;
повноцінне спілкування з однолітками і дорослими;
постійна, активна, що відповідає віку діяч-ність.
Могутня потреба в діяльності - вічний двигун раз-витку людини. Мудрість розвитку полягає в тому, що для кожного віку характерний не тільки певний склад видів діяль-ності, але існує і найголовніша, як кажуть психологи, ведуча. Саме в ній розвиваються ті процеси, які підго-тавлівают перехід дитини до нової, вищого ступеня його розвитку. У дошкільному віці - це ігрова діяльність, в молодшому шкільному - навчальна.
Порушення нормального розвитку дитини наступають, коли немає згоди між вихователями, татом і мамою, між батьками і педагогами, коли руйнується ланцюжок спадкоємності, І тоді відбувається те, що називається дезінтеграцією особистості. Простіше кажучи, дитина уподібнюється «возу, який тягнуть в різні сто-ку». Тоді розвиток буксує або відхиляється в сторону.
Лінія відхиляється нерідко бере свій початок в ранньому дитинстві і при збігу несприятливих обставин призводить зрештою до стійкої недисциплінованості, провиною і іншим формам антигромадської поведінки в під-ростковом віці.
Педагогічна занедбаність - це стан особистості ре-бенка, спричинене недоліками в його розвитку, поведінці, діяль-ності і відносинах, обумовлених педагогічними при-чинами. Це можуть бути моральне нездоров'я самої сім'ї, вади сімейного виховання, недоліки і помилки дитячого садка і школи.
Перш за все, треба усунути наші, дорослі помилки. Доб-рим, розумним, щадним ставленням вивести дитину з со-стояння дискомфорту (почуття непотрібності, незахищеності, за-брошенности, неповноцінності, безрадісності, безвиході) і тільки потім (або одночасно з цим) допомогти йому домогтися успіху в найважчому для нього справі , викликати бажання стати промінь-ше, сформувати віру в себе, свої сили і можливості.
Відзначте, будь ласка, ті фрази, які Ви часто вжив-ся в спілкуванні з дітьми.
Ключ до тесту. Тепер підрахуйте загальну кількість балів.
Від 5 до 7 балів. Ви живете з дитиною душа в душу. Ви поважаєте дитини, і він щиро любить і поважає Вас. Ваші від-носіння сприяють становленню його особистості.
Від 8 до 10 балів. Намічаються деякі складності у взаємо-моотношеніях з дитиною, нерозуміння його проблем, спроби перекласти провину за недоліки в його розвитку на саму дитину.
11 балів і вище. Ви непослідовні у спілкуванні з ре-Бенко. Він поважає Вас, хоча і не завжди з Вами відвертий. Його розвиток піддається впливу випадкових обставин.
Звичайно, Ви розумієте, що це лише натяк на дійсний стан справ, адже те, який Ви батько, не знає ніхто краще за Вас самих.
Пам'ятка «Щоб виховати Людину»
Приймати дитину такою, якою вона є, щоб за будь-яких обставин він був упевнений в незмінності вашої любові до нього.
Прагнути зрозуміти, про що він думає, чого хоче, чому поводиться так, а не інакше.
Вселяти дитині, що він все може, якщо тільки повірить в себе і буде працювати.
Розуміти, що в будь-яких провинах дитини слід звинувачувати насамперед себе.
Не намагатися «ліпити» свою дитину, а жити з ним спільним життям: бачити в ній особистість, а не об'єкт виховання.
Найчастіше згадувати, якими були ви у віці вашого ре-бенка.
Пам'ятати, що виховують не ваші слова, а ваш особистий приклад.
Розраховувати на те, що ваша дитина буде найкращим і здатним. Він не краще і не гірше, він інший, особливий.
Ставитися до дитини як до Ощадбанку, в який батьки вигідно вкладають свою любов і турботу, а потім напів-ють її назад з відсотками.
Чекати від дитини подяки за те, що ви його народили і вигодували: він вас про це не просив.
Використовувати дитини як засіб для досягнення нехай найблагородніших, але своїх цілей.
Розраховувати на те, що ваша дитина успадкує ваші ін-Терези і погляди на життя (на жаль, вони генетично закла-дивать).
Ставитися до дитини як до неповноцінного людині, кото-рого батьки можуть на свій розсуд ліпити.
Перекладати відповідальність за виховання на педагогів, бабусь і дідусів.
Пам'ятка «Які батьки - такі й діти»
Діти у таких батьків зазвичай допитливі, намагаються обгрунтувати, а не нав'язати свою точку зору, вони відповідально ставляться до своїх обов'язків. Їм легше вдається освоєння со-ціально прийнятних і схвалюваних форм поведінки. Вони більш енергійні і впевнені в собі, у них краще розвинені почуття собст-венного гідності і самоконтроль. Їм легше налагодити ставлення-ня з однолітками.
У дітей при такому вихованні формується лише механізм зовнішнього контролю, розвивається почуття провини і страху перед покаранням і, як правило, слабкий самоконтроль, якщо він взагалі з'являється.
Поблажливі батьки - імпульсивні, агрессив-ні діти.
Як правило, поблажливі батьки не схильні контролі-ровать своїх дітей, дозволяючи їм вступати, як заманеться, не вимагаючи у них відповідальності, самостійності. Такі батьки дозволяють дітям робити все, що вони хочуть, аж до того, що не про-ращаются уваги на спалахи гніву й агресивності поведінки.