2. ПРАВОВА ПРИРОДА Співдружності Незалежних Держав
Слід також звернути увагу на ст. 5 Статуту, в якій встановлено, що угоди, укладені в рамках Співдружності, повинні відповідати цілям і принципам Співдружності, зобов'язанням держав-членів за цим Статутом.
Співдружність має спільні цілі, спільні інтереси і спільні сфери діяльності, визнає суверенітет держав-членів, що дозволяє говорити про нього як про міжнародну міждержавної організації, заснованої на договорі, який визначає його правосуб'єктність і компетенцію. 3
3. ЧЛЕНСТВО В Співдружності Незалежних Держав
На підставі Статуту СНД розрізняються держави-засновники і держави - члени Співдружності.
Державами-членами Співдружності є ті держави-засновники, які беруть на себе зобов'язання за цим Статутом протягом одного року після його прийняття Радою глав держав.
Членом Співдружності може також стати держава, яка поділяє цілі і принципи Співдружності і приймає на себе зобов'язання, що містяться в цьому Статуті, шляхом приєднання до нього за згодою всіх держав - членів.
На підставі рішення Ради глав держав до Співдружності в якості асоційованого члена може приєднатися держава, яка бажає брати участь в окремих видах його діяльності, на умовах, що визначаються угодою про асоційоване членство.
За рішенням Ради глав держав на засіданнях органів Співдружності можуть бути присутніми представники інших держав в якості спостерігачів.
Питання участі асоційованих членів і спостерігачів в роботі органів Співдружності регулюються правилами процедури таких органів.
Держава-член має право вийти із Співдружності. Про такий намір держава-член сповіщає письмово депозитарію цього Статуту за 12 місяців до виходу.
Зобов'язання, що виникли в період участі в цьому Статуті, пов'язують відповідні держави до їх повного виконання.
Порушення державою - членом цього Статуту, систематичне невиконання державою своїх зобов'язань за угодами, укладеними в рамках Співдружності, або рішень органів Співдружності розглядаються Радою глав держав. 4
Відносно такої держави можуть застосовуватися заходи, які допускаються міжнародним правом.
Державами - членами СНД слід вважати ті держави, які взяли на себе зобов'язання за Статутом СНД протягом року після його затвердження. Україна і Туркменістан Статут СНД не ратифікували і є державами-учасниками. Прийом до СНД відкритий для всіх держав, які поділяють її цілі та принципи і беруть на себе зобов'язання, що містяться в Статуті, шляхом приєднання до нього за згодою всіх держав-членів. Передбачається також можливість участі держав в окремих видах діяльності Співдружності на правах асоційованих членів.
Статутом СНД передбачено досить складна структура. Вищим органом Співдружності є Рада глав держав (СГТ), в якому на вищому рівні представлені всі держави-члени (ст. 21). Рада уповноважена обговорювати і вирішувати принципові питання, пов'язані з діяльністю учасників СНД у сфері їх спільних інтересів, перерахованих в ст. 4 Статуту. Рада збирається на засідання два рази на рік і може проводити позачергові засідання за ініціативою однієї з держав-членів.
Рішення обох Рад приймаються консенсусом. Будь-яка держава може заявити про свою незацікавленість в тому чи іншому питанні, що не повинно перешкоджати прийняттю рішення.
Відповідно до Статуту, обидва Ради можуть проводити спільні засідання. Кожен з Рад може створювати робочі та допоміжні органи як на постійній, так і на тимчасовій основі. Ці органи формуються з представників держав-членів, наділених відповідними повноваженнями. Крім того. Статутом СНД передбачені наради керівників відповідних державних органів для вирішення питань співробітництва в окремих областях і розробки рекомендацій для РГД і СГП.
Третім органом в структурі СНД є Рада міністрів закордонних справ (РМЗС), який діє на основі рішень РГД і СГП (ст. 27). РМЗС здійснює координацію зовнішньополітичної діяльності держав-членів, включаючи їх діяльність в міжнародних організаціях, і проводить консультації з питань світової політики, що становлять взаємний інтерес. 5
Постійно діючим виконавчим і координуючим органом Співдружності є Координаційно-консультативний комітет (ст. 28). Він складається з постійних повноважних представників, по два від кожної держави - члена СНД, і Координатора Комітету, що призначається Радою глав держав. Комітет виробляє і вносить пропозиції з усіх питань діяльності Співдружності, сприяє реалізації домовленостей щодо конкретних напрямків економічних взаємин, сприяє роботі всіх органів Співдружності.
Для організаційно-технічного забезпечення роботи всіх органів Співдружності при Координаційно-консультативному комітеті створено Секретаріат, очолюваний Координатором Комітету. Місцеперебування Секретаріату і Комітету - Мінськ (Білорусь).
4. ОРГАНИ Співдружності Незалежних Держав
Статутом СНД передбачено також ряд органів, що знаходяться в структурі Ради глав держав. Це Рада міністрів оборони, який є органом РГД з питань військової політики та військового будівництва держав-членів. Передбачено також створення Головного командування Об'єднаних Збройних Сил, покликаного здійснювати керівництво Об'єднаними Збройними Силами, а також групами військових спостерігачів і колективними силами з підтримки миру в Співдружності. Рада командуючих Прикордонними військами є органом РГД з питань охорони зовнішніх кордонів держав-членів і забезпечення стабільність-ного положення на них.
Органи галузевого співробітництва (ради, комітети) виконують функції, передбачені в цьому Статуті і в положеннях про них, забезпечуючи розгляд і рішення на багатосторонній основі питань співробітництва у відповідних областях.
До складу органів галузевого співробітництва входять керівники відповідних органів виконавчої влади держав - членів.
Органи галузевого співробітництва в межах своєї компетенції приймають рекомендації, а також в необхідних випадках вносять пропозиції на розгляд Ради глав урядів.
Міжпарламентська асамблея складається з парламентських делегацій держав-учасників, які обираються або призначаються парламентами цих країн з числа своїх членів відповідно до внутрішніх регламентами та процедурами. Глави парламентських делегацій утворюють Рада Асамблеї, що обирає зі свого складу голову Ради. На сесіях Міжпарламентської асамблеї, що скликаються не рідше двох разів на рік, головують по черзі керівники парламентських делегацій. 6
Міжпарламентська асамблея обговорює питання співпраці держав-учасників в різних областях і направляє рекомендації з цих питань 7 Раді глав держав і / або Раді глав урядів, іншим органам СНД. Їй відведена важлива роль у зближенні законодавств держав-учасників шляхом розробки типових (модельних) законодавчих актів, прийняття рекомендацій щодо синхронізації процедур ратифікації (затвердження) парламентами держав - учасниць СНД договорів (угод), укладених в рамках СНД, а також інших міжнародних договорів, участь в яких держав Співдружності є досить бажаним для досягнення їхніх загальних цілей. Вона уповноважена приймати рекомендації щодо приведення законодавства держав-учасників у відповідність до положень міжнародних договорів, укладених в рамках СНД. Місцеперебування Міжпарламентської асамблеї - Харків.
5. Правовий статус Співдружності Незалежних Держав
є досить розвинена організаційно-інституційна база. Вищими органами СНД є Рада глав держав і Рада глав урядів, хоча і з нечітко прописаними розподілом повноважень між ними та правову силу прийнятих рішень. Є також ряд інших виконавчих, галузевих органів на високому рівні. Секретаріат і координуючі органи СНД мають офіційне місцеперебування в Мінську;
по крайней мере в одному, в праві проведення миротворчих операцій, - СНД надано був в ООН статус міжнародної регіональної організації. Це означає визнання хоч і обмеженою міжнародної правосуб'єктності.
Можна вважати, що для держав - членів СНД Співдружність є de facto міждержавної організацією з вузькообмежена міжнародної функціональної правосуб'єктність.
Що стосується України, в українській доктрині можна зустріти оцінку статусу СНД як "особливого виду міжнародного установи - параорганізаціі". І ця оцінка ґрунтовна, якщо виходити з тієї правової бази, яку Україна визнає для себе в СНД.
Інше питання - про статус участі України в СНД і в інших інституціях СНД - вельми делікатний. Цей статус не може визначатися без самої суверенної України. Можна лише спостерігати суто в доктринальному плані формально-юридичну невизначеність цього статусу.
Але головне, текст установчого основоположного Мінського Угоди, що діє для всіх країн СНД, крім України, і текст, який діє для України, по суті - два різних документа.
Формально-юридично існують "три СНД": "одне Співдружність" - для десяти країн (Азербайджан, Вірменія, Білорусія, Грузія, Казахстан, Киргизія, Молдавія, Україна, Таджикистан і Узбекистан), правовою базою якого є Мінське Угода (а також Алмаатинский Декларація і Протокол) плюс статут СНД; "Друге Співдружність" - для Туркменії і названих вище країн, з правовою базою тільки в Мінській угоді (з Декларацією і Протоколом) і, нарешті, "третій СНД" - для України та інших одинадцяти країн, з правовою базою, що включає шість (з чотирнадцяти ) статей Мінського Угоди (12 українських Застережень до цієї Угоди, очевидно, інші одинадцять країн не зобов'язують, якщо вони їх не прийняли).
ВИСНОВОК
У даній роботі були розглянуті питання, що стосуються виникнення і створення Співдружності Незалежних Держав (СНД), правової природи СНД, членство СНД і органи СНД.
Для досягнення даної мети роботи були використані нормативно-правові акти та навчальна література.
В результаті написання можна зробити наступні висновок, що за час існування Співдружності Незалежних Держав в його рамках прийнято багато важливих рішень, підписана понад 200 договорів, конвенцій і угод. Однак діяльність організації ще недостатньо ефективна. Разом з тим треба відзначити, що певних успіхів домоглися у своїй діяльності Економічний суд. Комісія з прав людини. Робляться кроки в галузі економічної інтеграції, зі створення системи колективної безпеки.
Відсутність відповідної економічної бази в країнах СНД, мабуть, і пояснює невдачу численних, часто бюрократичного властивості спроб освіти як в цілому в СНД, так і на субрегіональному рівні будь-яких економічно виправдовують себе і взаємовигідних зон вільної торгівлі, митних та економічних союзів, єдиних економічних просторів і т.п. Все, на жаль, залишається на папері і не йде далі кабінетів різноманітних бюрократичних інстанцій.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Схожі роботи:
Інтеграційних процесах в рамках СодружестваНезавісімихГосударств
історія становлення СНД. Рішення про созданііСодружестваНезавісімихГосударств (СНД) було прийнято презідентаміУкаіни. профспілки, транснаціональні корпорації і т.д. В умовах виникнення глобальних економічних систем в результаті інтенсифікації.
ЕкономікаУкаіни і інтеграційні процеси в СодружествеНезавісімихГосударств
Виникнення і розвиток давньоукраїнської держави IX - початок XII ст.
Союз незавісімихгосударств проблеми співдружності і колективна безпека
Реферат >> Держава і право
Тіньова економіка в країнах Содружестванезавісімихгосударств
економіку правоохоронних органів. ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ Тіньова економіка Причини тіньової. в країнах Співдружності. Тому Україна виступила з ініціативою створення в рамках. - це співтовариство абсолютно різних незавісімихгосударств. зі своїми законами і.