Ви можете писати роботу в науковому або публіцистичному стилі, розкриваючи тему на лінгвістичному матеріалі. Почати твір Ви можете словами І. Г. Милославського.
Обсяг твору має становити не менше 70 слів.
Твір пишіть акуратно, розбірливим почерком.
15.2 Напишіть твір-роздум. Поясніть, як Ви розумієте сенс фрагмента тексту: «Та й як можна обманювати одного?»
Наводячи приклади, вказуйте номери потрібних пропозицій або застосовуйте цитування.
Обсяг твору має становити не менше 70 слів.
Твір пишіть акуратно, розбірливим почерком.
15.3 Як Ви розумієте значення слова ДРУЖБА?
Обсяг твору має становити не менше 70 слів.
Твір пишіть акуратно, розбірливим почерком.
(1) Цього ранку Дінка прокинуся-лась з тре-по-гой на душі і, як толь-ко від-кри-ла очі, згадаймо-ні-ла про Ан-Дре, згадаймо-ні-ла, що се рік-ня, як звичайні-но, при-е-дет він, Хо-хо-лок. (2) Треба було хо-ро-шень-ко об-ду-мати, як ска-мовити йому, що вона, Дінка, по-дорослими-ле-ла і ні-ко-ли біль-ше не сяде на раму його ве-ло-си-пе-так, не по-їде з ним ка-тать-ся. (3) Ні в ліс, ні в поле, ні по довжин-ний стежок-ке серед моря ко-ло-З'Ївши жита. (4) Ні-чо-го цього біль-ше не буде! (5) Чи не буде і таємниць, рас-ска-зан-них вір-но-му одному дет-ства Хо-хол-ку.
(6) Тре-вож-но на душі у Дінка. (7) Вона вже не ду-ма-ет про себе, вона ду-ма-ет, як смяг-чить Не-За-слу-дружин-ву образу, щоб про-ліг-чить удар. (8) Їй вспо-ми-на-ет-ся, як праця-но було Хо-хол-ку при-про-ре-сти ве-ло-си-пед і з яким тор-же-ством він при-мчав -ся на ньому в пер-вий раз. (9) «Ті-перь я буду ка-тать тебе каж-дое вос-кре-се-нье!» - ска-зал він тоді. (10) І з тих пір, вже вто-рої літо, каж-дое вос-кре-се-нье він зо-за-тель-но мчав її кудись ні-будь.
(11) Одне толь-ко вос-по-мі-на-ня про це не-стер-пі-мо му-чи-ло Дінку, вона ви-де-ла перед собою зна-ко-мі очі і хо-ро -Шо знала: ці розумні очі чи-та-ють в її душі. (12) І про-ма-ни-вать їх біс-по-лез-но. (13) Та й як можна про-ма-ни-вать одного?
(14) Ко-неп-но, багато крейда-ких ви-кру-чи-ва-ний, багато дет-ско-го вра-нья лежить на со-ве-сти преж-ній Дінка. (15) Але ж все це було дру-гое.
(16) А Дінка росла, і життя ста-ви-ла за-да-чи все праця-неї, серйозніше. (17) Ці за-да-чи тре-бо-ва-ли сме-лих ре-ше-ний, але ще жодного разу вони не тре-бо-ва-ли від Дінка такий жерт-ви - від-ка-мовити -ся від од-но-го заради дру-го-го.
(18) Дінка мовчки сі-де-ла за сто-лом, рас-се-ян-но Ули-ба-лась Льоні, не за-ме-чаю, що він давно сле-дить за нею біс-по-кой- вим поглядом-будинок. (19) «Як я скажу Ан-Дре?» - му-чи-тель-но ду-ма-ла Дінка. (20) А в глу-бі-ні тер-ра-си стояв Льоня, і серд-це його здавши-ли-ва-ла біль.
(21) Про-сле-дів осту-но-вив-ший-ся погляд Дінка, Льоня уві-справ в'ез-жа-ю-щий з до-ро-ги ве-ло-си-пед.
- (22) Чи не го-во-ри йому ні-чо-го, - сжи-травня хо-лод-ву руку по-дру-ги, шви-ро ска-зал Льоня. - (23) Чути-шішь мене.
- (24) Чую, - про-шеп-та-ла Дінка, і губи її дроги-ну-ли. - (25) Я, ко-неп-но, все по-ні-травня, Льоня. (26) Нас було троє дру-зей. (27) А ті-перь долж-но бути двоє! (28) І з нас трьох нель-зя об-ма-нуть ні-ко-го!
* Осе-е-ва-Хмельова Ва-льон-ти-на Алек-сан-дров-на (1902-1969 рр.) - дет-ська пі-са-тель-ні-ца. Са-ми-ми з-вест-ни-ми її про-з-ве-де-ні-я-ми стали по-ве-сти «Дінка», «Дінка про-ща-ет-ся з дет-ством» .
Звернімося до тексту В. А. Осєєва-Хмільовий. Так, в пропозиціях 3-5 ((3) Ні в ліс, ні в поле, ні по довгій стежці серед моря колосків жита. (4) Нічого цього більше не буде! (5) Чи не буде і таємниць, розказаних вірному другові дитинства чубчиком .) повторенням негативних частинок досягається ефект нагнітання: читач розуміє, що рішенням своєму Дінка не змінить, що її слова - результат серйозних, болісних внутрішніх переживань. У пропозиціях 4-5 повторюється і дієслово «не буде», який також звертає увагу читача на серйозність намірів героїні. З цією ж метою використовується повтор дієслова «згадала» в реченні 1 - повторення відразу націлює читача на переживання Дінка.
Таким чином, повтори дійсно є засобом залучення уваги читача до певних моментів тексту, тому висловлювання Милославського, наведене на початку міркування, цілком обгрунтовано.
15.2 В наведених словах прихований, мабуть, один з головних принципів дружніх відносин: тут не може бути обману, адже дружба це повна довіра, друг - це людина, на якого ти можеш покластися. Чому ж це так хвилює Дінку, героїню повісті В. А. Осєєва-Хмельова?
Дінка виросла, у неї з'явилося нове почуття: вона закохалася в Льоню. Раніше вони дружили втрьох: Дінка, Льоня, Андрій. Але щоб зберегти дружбу, потрібно сказати правду про новий зародились між нею і Льонею почутті. Це нелегко, вона не знає, як поставиться до цього Чубчик, але це чесно. Ось чому Дінка так переживає напередодні розмови (пропозиції номер 1, 6, 7). Але Дінка сильна, вона переконана, що так буде правильно.
Переживає і Льоня. Але він коливається: сказати Андрію правду або промовчати (пропозиції 20, 22)? Так, він може втратити одного, якщо скаже, але ж він його втратить і якщо буде обманювати.
Якщо Андрій цінує своїх друзів, а вони так прив'язані до нього, то, хочеться вірити, що їм вдасться зберегти відносини і пронести свою дружбу, чисту, відкриту, без обману, через роки і випробування.
15.3 Дружба - це взаємовідносини людей, засновані на взаємній прихильності один до одного, на спільних інтересах, довірі та безкорисливої взаємодопомоги. Нелегко в житті знайти справжнього друга, який стане тобі опорою і підтримкою і для якого ти будеш близьким і дорогим людиною. Пронести і зберегти дружбу ще складніше.
Один з найважчих ударів в житті, я вважаю, це обман. Тим більше він не допустимо в дружбі. І Дінка, героїня повісті В. А. Осєєва-Хмельова, права, коли вирішується сказати чубчиком про своїх нових почуттях до Льоні. Це нелегко, вона не знає, як поставиться до цього Чубчик, але це чесно. Ось чому Дінка так переживає напередодні розмови. Але Дінка сильна, вона переконана, що так буде правильно. Не можна руйнувати дружбу обманом.
Іншим прикладом, як не можна чинити з друзями, для мене став випадок з моїми однокласниками. Вітя і Міша дружили з першого класу: вони разом ходили в школу, разом грали в футбол. Миша допомагав одному з навчанням. Коли Мишко поламав ногу, у Віті швидко з'явилися нові приятелі, а до одного він і дорогу забув. Виходить, що дружба-то була «на годину», «до першого дощу». Мені навіть здається, що дружби і не було зовсім. Шкода Вітьку: з таким ставленням до людей навряд чи він зустріне в житті справжніх друзів, адже сам він дружити не вміє.
Дружити треба вчитися. А ще саме, мабуть, головне - потрібно ставитися до людей так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе, тоді тобі вдасться знайти справжніх друзів і пізнати радість бути затребуваним.
Джерело: Відкритий банк ФІПІ, варіант D91FF6
Актуальність: Використовується в ОГЕ поточного року