Водолікувальні і теплолечебние методи за своїм характером і особеннос-тям тісно пов'язані з природними оздоровчими факторами навколишнього середовища. Ці фактори дуже різноманітні в своїх мо-діфікаціях (тверді, рідкі, газоподібні) і методичних при-емах. Всі ці методи діють на організм шляхом температурних, механічних і хімічних подразнень.
Як фізичних середовищ, що застосовуються для водолікування і теплолече-ня, використовують воду, бруду, парафін, озокерит, нафталан, глину.
Визначальними в дію цих середовищ на організм є їх фізичні та хімічні властивості. З фізичних властивостей глав-ное значення мають теплоємність, теплопровідність і теплоудержуючою здатність.
Хімічні особливості зазначених середовищ обумовлені утримуючи-щимися в них мінеральними солями, органічними і газообраз-ними речовинами.
Теплоємність - кількість тепла, необхідне для нагрівання тіла на 1 ° С; теплопровідність - здатність передавати тепло від однієї частини тіла до іншої; теплоудержуючою здатність - здатність утримувати тепло. Ці фізичні особливості у різних теплолечебних засобів різні (табл. 2.3).
Від теплоємності і теплопровідності залежать ступінь раздраже-ня організму людини і його відповідна реакція. Вода має високу теплоємність. Для нагріву 1 л води на 1 ° С потрібно затратити стільки тепла, скільки потрібно, щоб нагріти на 1 ° С 8 кг заліза.
Основні фізичні характеристики різних середовищ
Теплопровідність води в 28-30 разів вище теплопровідності віз-духу. Настільки високі теплопровідність і теплоємність води обус-ловлівают висоту середньої індиферентної температури її для людини - 34-36 ° С (індиферентна температура повітря гораз-до нижче-22-23 ° С).
При користуванні теплолечебнимі середовищами значну роль відіграє механічний фактор (тиск, тертя і т. Д.). У прісній ванні висота стовпа води в 0,5 м тисне в 1/5 ат, ко-лось може впливати на дихання і кровообіг людини.
Тиск, який чинять такі середовища, як бруд, парафін, озокерит. сприяють більш глибокому прогріванню тканин шляхом кон-такту, тому що кров в здавленим капілярах шкіри забирає менше тепла.
Широко використовують поєднане дію лікувальних факторів: тиск і температуру (душ Шарко), механічна дія і температуру (струевой душ) і т. Д.
Теплолечебние середовища використовують і з метою хімічного роздратування, яке обумовлено тими мінеральними солями і га-зообразнимі речовинами, що містяться в них (мулові грязі, мінеральні ванни і ін.).
Основним місцем докладання температурних подразників є шкіра. яка забезпечена безліччю кровоносних судин. Зміна кровообігу в ній під впливом температурних впливів проявляється різноманітними реакціями в різних органах і системах організму. Температурна рецепція шкіри вклю-чає в себе дві різні системи - теплову і холодову.
Сприймаються шкірними рецепторами температурні раздра-вання шляхом складних і різноманітних рефлексів викликають ре-акцію, яка проявляється зміною фізіологічних процес-сов як в організмі в цілому, так і в окремих його органах і систе-мах. Реакція ця залежить від характеру і інтенсивності раздражи-теля, місця його застосування, площі впливу, а також від стану реактивності організму.
При великій інтенсивності термічні впливу можуть викликати руйнування великого числа шкірних елементів. Примі-ром подібного стану є різні ступені відморожені-ня і опіків.
Ще І.П. Павловим було встановлено, що при впливі слабким теплом на шкіру легко вдається викликати в корі головного мозку гальмування (після теплової ванни з'являється сонливість). Вплив температурного роздратування не обмежується місцем докладання подразника, а поширюється на весь організм (генералізований рефлекс).
Температурні подразники сприяють зменшенню і навіть припиненню болю. Наприклад, при сильному охолодженні шкіри хлоретілом настає місцева анестезія, яка позволя-ет безболісно проводити невеликі хірургічні операції (температурні впливу, «блокуючи» відповідні рецеп-тори шкіри, перешкоджають переносу патологічних імпульсів в центральну нервову систему).
Температурні роздратування рефлекторно впливають на ширину просвіту кровоносних судин і, отже, на розподіл крові в організмі. Так, при застосуванні ножних гарячих або хо-лодной ванн відзначається рефлекторна реакція з боку судин головного мозку.
Реакція судин органів черевної порожнини на температурні подразники діаметрально протилежна реакції судин шкіри: при розширенні судин шкіри судини черевних органів компенсаторно звужуються, і, навпаки, звуження судин шкіри веде до розширення судин органів черевної порожнини. Исключе-ня складають судини нирок, які реагують однаково з со-судами шкіри (закон Нікітіна-Дастр-Мора-Киричинський).
При використанні температурних подразників необхідно враховувати температуру і забарвлення шкіри, яка різна на різних ділянках тіла у одного і того ж людини і може значною але коливатися від зовнішніх впливів (рис. 2.28).
Мал. 2.28. Температура шкіри різних ділянок тіла (° С)
Температура внутрішніх органів, на противагу темпе-ратурі шкіри, відносно постійна - в межах 37 ° С. У про-процесі еволюції у людини виробився ряд найскладніших приспо-собітельних механізмів терморегуляції для підтримки посто-начення температури тіла. Розрізняють фізичну і хімічну терморегуляцію.
В основі фізичної терморегуляції лежить кровонаповнення судин шкіри. Під впливом високої температури судини шкіри розширюються, приплив крові до шкіри посилюється, в резуль-таті чого збільшується і тепловіддача.
При впливі низької температури шкіра охолоджується, смокчу-ди її звужуються, кровонаповнення зменшується, що веде до зменшення тепловіддачі.
Хімічна терморегуляціясвязана зі зміною інтенсив-ності обміну речовин під впливом температури навколишнього середовища. Холод підсилює обмін речовин, підвищення ж температу-ри знижує його.
Реакція судин на тепло відзначається не тільки на місці непо-безпосередніх його додатки (хоча тут вона сама інтенсивна), але і на всій поверхні тіла.
Застосування тепла на область серця викликає почастішання куль-са, що обумовлено не безпосередньою дією тепла на мис-цу серця, а роздратуванням рецепторів колії. Відзначається при теп-лових процедурах (особливо при впливі на весь організм) почастішання дихання і збільшення числа серцевих скорочень; при цьому артеріальний тиск знижується.
При інтенсивному дії тепла помітно посилюється процес потовиділення. Потогінну дію теплової процедури може сприяти деякому збіднення крові водою, що може впли-ять на розсмоктування ексудату.
Відзначається вплив тепла на чутливість організму: при короткочасному впливі тепла чутливість підвищує-ся, при більш тривалому - знижується.
Теплові процедури, також мають антисептичну і бо-леутоляющім дією. При тривалому впливі тепла на м'язи спостерігається розслаблення їх тонусу і збільшення уста-лости.
Реакція організму на холодові процедури складається з трьох фаз.
Для першої фази характерно звуження судин шкіри при дей-наслідком холоду. Шкіра блідне, стає холодною, так як кров переміщається до внутрішніх органів, що веде до зменшення тепловіддачі.
Друга фаза реакції настає менше ніж через хвилину: про-виходить рефлекторне розширення судин шкіри, вона набуває рожево-червоне забарвлення і стає теплою на дотик.
Якщо дія холоду триває, настає третя фаза ре-акції: капіляри і дрібні вени залишаються розширеними, а артеріоли звуженими, швидкість кровотоку сповільнюється, шкіра ста-новится багряно-червоною, навіть синюшного, холодною на дотик.
Звуження судин шкіри і підвищення артеріального тиску при холодних процедурах в подальшому змінюється їх расширени третьому і зниженням артеріального тиску.
Дихання при холодових процедурах спочатку рідкісне і глибоке, а в подальшому частішає, посилюється обмін речовин і ТЕПЛОПРОМ-дукція.
Короткочасний вплив холодом підсилює збудливість нервів. а більш тривалий - знижує її. Холод викликає і підвищення збудливості м'язів. Застосування холоду затримай-кість розвиток гострих запальних процесів.
Зміни в організмі, які наступають під впливом водолечеб-ної процедури (з боку нервової, серцево-судинної та інших систем, а також терморегуляції та обміну речовин) проявляються неоднаково у різних хворих. Сукупність цих змін називається фізіологічною реакцією організму. Про те, в якому напрямку протікають ці зміни, судять по судинної реак-ції шкіри.
При правильно виконаній водолікувальних процедур шкіра червоніє і стає теплою; одночасно хворі вказують на гарне самопочуття, бадьорість, відчуття приємного тепла.
Якщо ж процедура виконана неправильно, то спостерігають об-ратну картину: шкіра стає блідою, холодною, з'являється тремтіння, нерідко «гусяча шкіра»: в цьому випадку процедура повинна бути припинена.
Медична сестра повинна спостерігати за фізіологічної ре-акцією хворого, а також стежити за станом пульсу і дихання.