Страхування, як система захисту майнових інтересів громадян, організацій та держави, є необхідним елементом сучасного суспільства. Особливе місце в страхуванні займають страхові тарифи, оскільки від них залежать загальне надходження страхової премії, фінансова стійкість, платоспроможність, рентабельність страхових операцій і конкурентоспроможність страхової організації. Саме тому важливою є цілеспрямована діяльність страховика по встановленню, уточненню, упорядкуванню, диференціації та коригування стра-хових тарифів в інтересах страхувальників і беззбиткового розвитку страхування - тобто розробка тарифної політики.
Важливо пам'ятати, що тарифна політика повинна бути реалізована таким чином, щоб вона забезпечувала дотримання інтересів, як страхувальника, так і страховика, а саме: 1) формувала страхові тарифи таким чином, щоб вони були прийнятні для всіх учасників страхових відносин; 2) забезпечувала незмінність розмірів страхових тарифів протягом тривалого періоду часу; 3) гарантувала отримання прибутку страховиком.
Тільки правильно сформована і реалізована тарифна політика зможе забезпечити виконання цілей і завдань страхової компанії: рентабельність діяльності і загальнодоступність страхування для населення, організацій і держави.
У зв'язку з важливою роллю страхових тарифів в страхуванні і діяльності страхових організацій в цілому останні розробляють і проводять певну тарифну політику.
Існує кілька підходів до розкриття терміна «тарифна політика»:
1) тарифна політика в страхуванні Insurance tariff (rate) policy - цілеспрямована діяльність страховика по встановленню, уточненню, упорядкуванню та диференціації страхових тарифів в інтересах страхувальників і беззбиткового розвитку страхування [7].
2) тарифна політика - цілеспрямована діяльність страховика по встановленню та коригуванні стра-хових тарифів з метою забезпечення фінансової стійкості і рентабельності діяльності страховика [3, 209].
3) тарифна політика - це комплекс організаційних, інформаційно-аналітичних, економічних та інших заходів, спрямованих на розробку, застосування, уточнення базових тарифних ставок, підвищувальних і понижувальних їх рівень коефіцієнтів за видами (предметів) страхування, які забезпечують прийнятність, привабливість тарифів страхувальників і прибутковість страхових операцій страховика [1, 194]
Для реалізації тарифної політики здійснюється комплекс заходів, спрямованих на розробку, застосування та уточнення базових тарифних ставок і їх застосування при укладанні договорів страхування [2].
Тарифна політика страховика базується на таких основних принципах, представлених на малюнку 1:
Малюнок 1 - Принципи тарифної політики страховика
Розглянемо дані принципи докладніше:
Принцип 1. Принцип еквівалентності страхових відносин означає, що нетто-ставки повинні максимально відповідати ве-імовірності збитку з тим, щоб забезпечити повернення коштів страхового фонду за тарифний період тієї сово-купності страхувальників, для якої розраховувалися стра-ховие тарифи. Оскільки тарифні ставки, як правило, встановлюються в масштабі тієї чи іншої області, краю, республіки в середньому за 5 або 10 років, то в цьому ж масштабі, за встановлений період і повинна відбутися повернення внесків у вигляді страхового відшкодування. Таким чином, принцип еквівалентності відповідає перерозподілу-лительного сутності страхування як замкнутої розкладці збитку [5, 98].
Тобто тарифи повинні розраховуватися виходячи з умови рівності отриманої за тарифний період нетто-премії і загальної ймовірної суми страхових виплат у зв'язку зі страховими випадками з того чи іншого ві-ду страхування. За видами страхування, які належать до страхування життя, враховується рівність сумарної нетто-премії з інвести-ційних доходом і страхових виплат.
Якщо виявиться, що за тарифний період сумарна величина нетто-премії перевищила сукупну суму страхових виплат за той же період, то це свідчить про завищення страхового та-рифу і обмеженні інтересів страхувальників. Знижується і конку-тоспроможності тарифів. Перевищення загальної суми страхових виплат за тарифний період над сумарною величиною отриманої нетто-премії, навпаки, зазнає збитків страховика [1, 194].
Принцип 2. Доступність страхових тарифів для широкого кола страховате-лей. Надмірно високі тарифні ставки є фінансовий тягар-ньому для страхувальників і гальмом розвитку страхування. Страховиестать вигідним вкладом грошових коштів [4, 397]. Доступність тарифних ставок для страхувальника знаходиться в прямій залежності від числа страхувальників і кількості застрахованих об'єктів. Чим більше коло застрахованих осіб та об'єктів охоплює страхування, тим менша частка в розкладці збитку припадає на кожного. Це зменшує розмір тарифної ставки, і страхування стає доступнішим [3, 210]. Доступність страхових премій і, відповідно, тарифів означає ефективність страхова-ня як методу страхового захисту суспільного виробництва. Тобто даний принцип означає забезпечення економічної доцільності страхування для споживача [2].
Принцип 3. Стабільність розмірів страхових тарифів на протяженіідлітельного часу. Дотримання цього принципу дозволяє страховику формувати і зберігати широке коло страхувальників, забезпечувати стабільність в плануванні, організації роботи штатного і нештатного персоналу, зборі страхової премії, а також підтримувати на необхідному рівні фінансову стійкість і платоспроможність. Незмінні розмі-ри страхових тарифів не тільки зручні для страхувальників в їх пла-нових, фінансових розрахунках, а й вигідні їм економічно, так як забезпечують страховий захист їх майнових інтересів без збіль-личен витрат на неї протягом певного періоду.
Тому навіть при зменшенні збитковості страхової суми за видом страхування страховики вважають за краще не знижувати уро-вень страхового тарифу, а при його незмінності збільшують обсяг страхової відповідальності. Збільшення ж страхового тарифу вва-шається виправданим лише при стійкому зміну йдуть-нізацією, що збільшують ризик настання страхового випадку, а також при фактичному зростанні збитковості страхової суми з об'єктивних причин. Але навіть в цій ситуації страховики, перш за все, визначають доступність і можливість осуществле-ня запобіжних заходів за рахунок коштів відповідного фонду з метою зменшення ризиків настання страхових випадків і збитків від них (при страхуванні життя визначається ще й можливість підвищення прибутковості інвестицій), а також вишукують внутрішні резерви зниження витрат на ведення де-ла і частки навантаження в страховому тарифі [1, 194]. Залучення нових страхувальників на основі стабільності страхових тарифів є основоположним принципом тарифної політики і фінансової стратегії страховика, а також динамічного розвитку нових страхових продуктів і видів страхування [4, 397].
Принцип 4. Розширення обсягу страхової відповідальності, якщо це дозволяють діючі тарифні ставки. Дотримання данногострахованіе відповідає потребам страхувальника. [3, 210]. Збільшення страхових ризиків, прийнятих на страхування, і максимальне покриття завданих збитків характе-різуют підвищення страхової відповідальності і задоволення потреб страхувальників. Розширення обсягу відповідальності характеризується зниженням показників збитковості страхової суми за основними видами страхування [4, 397].
Принцип 5. Забезпечення самоокупності та рентабельності страхових операцій. Розмірів страхових тарифів повинен відповідати рівню платоспроможності широкого кола потенційних страхувальників при одночасному забезпеченні рентабельності (прибутковості) страхових операцій. Розмір страхового тарифу тим менше, чим більше кількість фактично укладають договори страхування страхувальників, а також застрахованих осіб, конкретних предметів страхування, тому завдання страховика полягає у визначенні такого рівня тарифу, який був би у фінансовому відношенні доступний мак-симально можливій кількості страхувальників. Разом з тим такий рівень тарифу повинен приносити страховику хоча б не-великий прибуток від даного виду страхування [1, 194]. Крім того, страхові внески, розраховані відповідно до тарифу, повинні покривати витрати страховика, забезпечувати обсяг страхових виплат та приносити деяке перевищення доходів над витратами [3, 210]. Тобто страхові тарифи формуються з урахуванням не тільки здійснення страхових виплат, а й на основі покриття витрат страховика як комерційної організації, і перевищення доходів над витратами (прибуток тарифна). Ці елементи в плановому порядку закладаються в навантаження до тарифної брутто-ставкою, так як нетто-ставка забезпечує тільки замкнуту розкладку шкоди і в ній немає місця для прибутку. У випадках, коли фактична збитковість страхової суми в сприятливому році виявиться нижче діючої нетто-ставки, то утворилася економія розподіляється за двома напрямками: в запасний фонд страховика і частина на поповнення його прибутку [4, 398].
Додатково виділяють такий принцип тарифної політики як - забезпечення гнучкості і індивідуальний підхід при розробці та застосуванні страхових тарифів при укладанні договорів страхування тих чиінших предметів (об'єктів) страхування з властивими їм і їх ризиковим обставинам особливостями, тобто проведення страховиком гнучкої цінової політики. Облік особливостей предметів (об'єктів) даного виду страху-вання і обставин прояви характерних для них ризиків здійснюється страховиками при встановленні страхових тари-скіфів двома способами. По-перше, страхові тарифи по виду (під-виду) страхування встановлюються, як правило, дифференциро-ванно в залежності від ряду основних факторів, що впливають на ве-роятность настання страхових випадків, і в межах минималь-ного і максимального їх значень для ризикових видів страхування (верхня межа тарифної ставки визначає граничний прийнятний її рівень для страхувальника, а нижня межа - прийнятний рівень для страховика). По-друге, до диференційованим (базовим) тарифними ставками встановлюються підвищують і / мулу знижують їх коефіцієнти.
Наприклад, базові тарифні ставки зі страхування транспор-вання вантажів розраховуються за групами вантажів (руда і камен-ний вугілля; нафта і нафтопродукти; метали, прокат, металлоізде-лія; деревина; будівельні матеріали та ін.) Для кожного з трьох видів відповідальності страховика ( «з відповідальністю за всі ризики», «з відповідальністю за приватну аварію», «без відпові-ності за пошкодження, крім випадків катастрофи») і стосовно до всіх видів транспорту (автомобільного, залізничного, водного, повітряного).
Таким чином, сутність тарифною політикою полягає в систематичній роботі страхової організації з розробки, уточнення та впорядкування страхових тарифів з метою успішного і беззбиткового розвитку страхової справи.