ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ І УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ РЕСПУБЛІКИ БАШКОРТОСТАН
Введення в конфліктології
Видається за рішенням редакційно-іздател'ского ради Багсі.
Рецензент: Е.Н.Махмутова, кандидат психологічних наук,
за випуск: Р.Г.Абдулліна
по-перше, розуміння того факту, що в умовах трансформаційних-ного розвитку суспільства конфлікти неминучі;
Погляд на конфлікт як на закономірний момент розвитку социаль-них систем дає можливість передбачити наслідки впливу кон-конфліктів на суспільне життя, а значить, створює необхідні припускає-Посиланням для прийняття адекватних управлінських рішень в складних динамічних ситуаціях.
1. Витоки виникнення і розвитку наукового знання про конфлікт
Геракліт (бл. 500 - бл. 460 рр. До н.е.) пішов далі і зробив спробу представити сам рух і зміна речей як необхідний, законо-мірний процес, породжуваний боротьбою протилежностей. Слід знати, стверджував він, що боротьба всеобща і що «все відбувається через борь-бу і в разі потреби». Війна (боротьба), на думку Геракліта, становить справжню справедливість, будучи умовою існування впорядковано-го космосу. «Війна - батько всіх і цар всіх: одних вона явила богами, а інших - людьми, одних створила рабами, інших - вільними». Таким обра-зом, у Геракліта знаходимо одну з перших спроб обгрунтування ідеї про позитивну роль конфлікту для існування сложноорганізованних систем. Конфлікт постає як атрибут життя людей, необхідне усло-віє її внутрішнього упорядкування. Протиборство вільних і рабів становить гармонію поліса. При цьому необов'язково, щоб це протидії борство виражалося в формах відкритої війни, бо «таємна гармонія промінь-ше явною». Діючи одночасно, протиборчі сили утворюють то напружений стан, яким і визначається внутрішня гармонія речей - таке собі «динамічне згоду». В тій чи іншій формі подібні думки висловлювали Сократ, Платон, Арістотель, Епікур, Полібій та ін.
Теоретичні уявлення, згідно з якими суспільство має впорядковувати життя своїх членів через згоду, також склалися до-вільно давно. Згадаймо «Держава» Платона, де відповідно до трьох началами людської душі - розумним, лютим і жадаю-щим - в державному устрої існують три стани: керуєте-лей-мудреців, воїнів і виробників (ремісників і землеробів), кожне з яких виконує строго обмежений ряд функцій. Значну-мостью останніх визначається місце тієї чи іншої особистості та групи, їх положення в суспільстві. Побудоване на «розумних засадах» державних валют-під Платона - яскравий приклад теоретичного моделювання суспільства без конфліктів. Всі суперечності в його ідеальної моделі суспільства як би усуваються, але шляхом фактичного заперечення людини як вільного, творчого істоти. Людина виявляється відчуженим від того осново-який вважає роду діяльності, який становить сенс її буття, його сутність.
Як справедливо зауважив А.Ф.Лосев: ідеальний світ Платона сам виник тільки як відображення все того ж земного світу, і тому, після виключення всіх земних недосконалостей, виявився бездушною і безособово-стной структурою. Безконфліктність і згоду забезпечуються на основі тотального підпорядкування особистості громадської організації. Тут точно помічений основний порок наступних соціалістичних проектів пере-суспільний лад від Томаса Мюнцера, Мора і Кампанелли до Маркса.
Сам термін згоду, або консенсус (від лат. Consensus - згода, одностайність) був введений в науковий обіг О. Контом, в творах кото
Сам по собі конфлікт є дозвіл напруги між проти-воположностямі » '.
Висловлені ним ідеї простежуються в багатьох сучасних кон-цепції конфлікту. Формальний метод Зіммеля справив великий вплив на постановку задачі створення так званої «загальної теорії конфлікту», орієнтуючи дослідників на виділення і опис найбільш загальних, формальних ознак конфлікту.
По-перше, це переконання, що існування суспільства без кон-конфліктів неможливо, що конфлікт - це невід'ємна частина буття чоло
2. Концепції природи конфлікту
З точки зору фундаментальної теорії конфлікту одна з її най-важливіших проблем полягає в з'ясуванні природи конфлікту. Розкрити його природу, значить відповісти на питання: що є головним джерелом конфлікту в суспільстві?
Першу з таких альтернативних концепцій можна назвати соціо-біологічної, вона виходить з того постулату, що конфлікт і боротьба притаманні людині, як і всім тваринам. Прихильники цього підходу спираються на теорію «природного відбору і боротьби за існування» Чарльза Дарвіна, виводячи звідси ідею про «природною агресивності» людино, яка і проявляється в різного роду конфліктах. «Боротьба за суще-ствование», на їхню думку, обумовлена стихійним прагненням людей до самозбереження і накопичення життєвих ресурсів (багатства). Звідси робився висновок про «природному» бажанні одних рас і народів підпорядковувати собі інші і панувати над ними, що оголошується «верховним законом громадської еволюції».
точником політичної влади. Таким чином, тут вже намічається формування ідей про «позитивної функціональності» конфліктів і їх принципової неминучості в суспільному житті. Такі погляди на конфлікт австрійських соціологів Людвіга Гумпловича і Густова Рат-ценхофера, засновників соціології в США Вільяма Самнера і Альбіону Смолл.
Гумплович в роботі «Расова боротьба» (1883 г.) ввів поняття «етно-центризм», згодом розробляється Самнером і яке увійшло в по-нятійний апарат сучасної соціології та політології. При пояснити-ванні джерел етноцентризму і конфліктності між Етногурт Л.Гумплович виходив з гіпотези полігенізму, яка передбачає від-ходіння людини від безлічі біологічно незалежних один від одного приматів, що зумовило, на його переконання, початкову освіту різнорідних етнічних груп. Спорідненість і відмінність по крові знаходить со-ответствующее вираз в психіці - в несвідомих почуття взаємо-ного тяжіння родичів і прихильності до «своїм», непримиренності і ненависті до чужинців. Сфера несвідомого повідомляє Етногурт сти-стихійних імпульси до самозбереження і збільшення власного благо-стану і, як наслідок, прагнення до підпорядкування собі інших груп і панування над ними. З їх взаємодії, що носить головним чином характер непримиренної боротьби, і складається всесвітньо-історичний процес розвитку суспільства.
R.Dahrendorf. The modern Social Conflict. An Essay on the Politics of Liberty. N.Y. 1988.
ства, згідно з якою панівний клас володіє засобами вироб-ництва і внаслідок цього здійснює повний контроль над суспільством. Для перехідних суспільств, до яких відносять Росію, така ситуація не є винятковою.
Виходячи з положення Г.Зиммеля про те, що «конфлікт є форма соціалізації», Л.Козер обґрунтовує ідею функціональності конфлікту