Нападник Олександр Ніжівій (№ 17) з нинішнього складу збірної Латвії виявився одним з двох наших хокеїстів, які пропустили весь підготовчий період до чемпіонату світу. У Ризі він з'явився якраз перед самим виїздом команди в Москву.
Сам 30-річний хокеїст хоч нічого й не обіцяв, в Москві все ж отримав своє 20-е очко (до цього турніру на його рахунку було 6 голів і 13 передач в 49 матчах в рамках чемпіонату світу вищого дивізіону). Сталося це в матчі втішного турніру з австрійцями, в якому він зміг закинути одну з шайб. Про це та про багато іншого він і розповів «Часу».
- Настрій був нормальним. Все-таки поставлене завдання на сезон клуб виконав, путівку в Суперлігу завоював. Так що все в порядку.
- А як проходив процес адаптації в збірній?
- Ви самі просили поставити вас в ланка до Тамбієва і Семенову або тренер так вирішив?
- Я ніколи не прошу. Все вирішує тренер.
- Вам вже запропонували продовжити контракт з нижегородським «Торпедо»?
- Запропонували, але останнє слово за мною. Поки я в роздумах, але, як то кажуть, від добра добра не шукають. І я скоріше прийму цю пропозицію. До того ж і наш тренер залишається. Це Юрзінов-молодший.
- Ви особисто задоволені проведеним сезоном в російській вищій лізі?
- Задоволений. І статистика ніби як непогана: більше 50 результативних очок, 15 закинутих шайб, це якщо рахувати плей-офф, грав в першій ланці з Горшковим і Гольцем. У нас взагалі грало багато досвідчених хлопців з тієї ж збірної Казахстану - Гольц, Шафранов, Самохвалов, Новопашин. Вони не вважалися у нас легіонерами. Плюс досвідчені воротарі Царьов і Чистов. З Горшковим я до цього п'ять років в Ярославлі грав.
- Вам є з чим порівнювати, тим більше що свого часу ви пограли у Петра Воробйова і в Ярославлі, і в московському «Динамо», виступали в Пермі. Тепер ось Нижній Новгород. Рівень вищої ліги сильно відрізняється від Суперліги?
- Не сильно. Просто у вищій лізі інший хокей. Може бути, лише в майстерності гравців трохи у нас поступаються, а ось по самовіддачі, за бажанням обіграти фаворита, наші клуби дадуть ще фору.
- П'ять років ви працювали під керівництвом Петра Ілліча Воробйова, екс-наставника збірної Латвії. Пригадуєте ті часи?
- Як то кажуть, були чудові миті. Нехай ми і вигравали багато, навіть ставали чемпіонами Росії, не дуже хочеться згадувати ті часи. Я взагалі не хочу торкатися цієї теми. Ні, я ні про що не шкодую, зрозумійте мене правильно. А ось Перм - це була моя помилка. Я потрапив не до свого тренера.
- Перемога «Торпедо» закономірна?
- І за складом, і по грі ми перевершували конкурентів.
- Як уболівальник ходили на хокей?
- На матчі плей-офф були аншлаги.
- Нижній Новгород - це все ж провінція. Чи не нудно було?
- Та ні, сім'я адже постійно була зі мною - і дружина, і діти. Старшій моєї дочки п'ять років, молодшій - 9 місяців. Коли я перебував на виїздах, а вони бували у нас тривалими, по 10 днів, вона їхала з дітьми до себе додому в Ярославль.
- Встигали хоча б побавити дитину?
- Якось встигав. Тим більше що тренер в цьому сезоні нам давав багато вихідних, гріх скаржитися.