Жити хочеться, як ніколи, - говорити моя попутніця, яка теж Сіла в Харькове. Ми їдемо Ранкова поїздом, что, здається, от-от розвалу та до Краматорська покотяться Самі колеса.
У Валентини (так її звати) БУВ великий будинок і бізнес у Горлівці. Починаєм з роботи в цеху в нічну зміну, а потім відкріла свою дело. Коли прийшла війна, вона годувать в собі дерти біженців, Які прибивають до міста. Люди втікалі з більш загрожених міст у Менш загрожені, а потім знову були змушені їхати подалі від небезпеки. Коли в ее будинок попал уламок снаряду, вона теж его покинула.
- Цінності тепер інші. Хочеться просто дивитися, як ростуть онуки, працювати. Аби було спокійно. - ЇЇ натхнення та ЕНЕРГІЇ вистача на десятьох. Вона не пропаду у будь-якому місті, но хоче вернуться додому.
Останнімі днями я зустрічаю много людей, Які Хотіли би вернуться. Смороду тужа за своими містамі, у якіх Їм Було добро. Колись про це думали краматорчани, Які во время окупації міста покинули свои домівки. Альо були й Такі, котрі во время Військових Дій знаходится в Краматорську, бо НЕ Хотіли просто так его віддаваті. Серед них и цею хлопець, скажімо, его звати Сергій, и ВІН мені показує місця бойової слави та безслав'я.
- У дитинстві мені часто снилася війна. А потім війна почалася і приснився сон інший - що за нами йдуть. Папа сказав: «Збирайтеся - Сергію сон приснився!» - ВІН сміється. - Ночували ми в іншому місці.
Саме ця історія - вступ до історії партизанщини в Краматорську, что складається з вервечки маленьких оповідок про ті, як Збирай інформація про Розташування техніки ворога и передавати Українським військовім, про ті, як гінулі найбліжчі друзі, про ті, як люди добувалі воду та їжу. Історія, якові переказувати небезпечний для самих місцевіх партизанів, но нам треба знати, что рух БУВ, и что ЦІ люди заслуговують на повагу.
Тоді люди жили внутрішнім відчуттям небезпеки, смороду дослуховуваліся до інтуїції, тому так часто зустрічаються випадки чудесного порятунку. І Якби НЕ Було людей, Які діють часом іраціонально, трупів у посадках та під уламки будинків Було бі более.
У Краматорську тепер находится Донецька облдержадміністрація, а среди інтелігенції Точа розмови про ті, Чи варто, щоб после Війни обласний центр знаходівся у Донецьку.
- Донбас ділитися на Північ, Центр і Південь. Ми різні. Для того, щоб потрапити в Краматорськ при Союзі потрібно було пройти конкурс, тому сюди потрапляла інтелігенція. У центрі і на півдні зовсім інша історія.
Смороду відчувають сили, что могут Щось Изменить. Мені згадують легенду про гору Корочун, битву князя Ігоря з половцями, яка відбувалася недалеко від Слов'янська та Краматорська, а ще - Булавінське повстання (одна з важлівіх битв булу самє біля Містечка Тор, нінішнього Слов'янська). Згадують и войну, якові смороду малі в городе и яка від них Пішла. Смороду знають, що тут - місце сили, и цьом поспріялі історичні події, Які тут відбуваліся сотні, а то й Тисячі років тому.