СИСТЕМИ ЗМІСТУ КОНЕЙ
Вибір системи і методів утримання тварин зави-сит від виробничої спрямованості і природно-кліматичних особливостей певних регіонів країни.
У конярстві в основному застосовують дві системи утримання - стаєнні і табунами, або пасовищ-ву.
На кінних заводах для вигулу коней отгоражі-ють спеціальні майданчики (поддокі) близько стаєнь. Площа індивідуального паддока для жеребців-про-ізводітелей- 600. молодняка в тренінге- 400, дру-гих груп коней - 200 м2.
У звичайних господарствах і навіть на кінних заводах не передбачається вигульні майданчики для робочих коней: як правило, будують зовнішні конов'язі для огляду і чищення тварин.
У теплу пору року в поєднанні з стаєнним со-триманням на кінних заводах коней випасають.
Окультурені пасовища розгороджують на окремі ділянки, де окремо випасають певні вік-ні групи коней по 50-80 голів. Випас коней на спеціальних обгороджених ділянках називається ли-вадним способом.
Культурно-табун спосіб утримання - найбільш прогресивний і використовується для вирощування племен-них коней і на товарних фермах. При цьому спосо-бе повинні бути виконані певні вимоги: поділ тварин па однорідні групи за статтю та віком; забезпечення тваринам захисту від несприятливих-приємних погодних умов. У холодну пору року обладнають конюший з денників для коней-про-ників і молодняка в тренінгу. Решта поло-вікові групи розміщують в спрощені стайні з базами-навісами і розколами.
При поліпшеною табунною системі змісту ло-шадей круглий рік випасають. У період поганої погоди для масті тварин (жеребців-плідників, же-ребих кобил і в перші дні після вижеребкі) устран-або) влаштовують спрощені приміщення. Решту тварин від негоди вкривають в природних затишшя, утворюючи-мих ярами, балками, лісом, пагорбами та ін. З ме-стного сировини (гілки, очерет та ін.) Роблять бази-наві-си, в яких створюють необхідні запаси сіна і водопій , Для поліпшення організації пасовищного утримання потрібно дотримуватися певних зоогигиенические вимоги при формуванні табунів. Предус-чає роздільний випас жеребчиків і кобилок. Залежно від характеру пасовищних угідь, чисельності поголів'я та спрямованості конярства визна-ділячи розмір табунів. У племінних господарствах реко-Мендусь наступні розміри табунів: маткові - на НО 150 голів, молодняк - до 150, жеребців-плідників - 20-25 голів. У господарствах м'ясного напряму, які мають рівнинними пасовищами, форми-ють табуни до 400 кобил з приплодом, в гірських районах чисельність табуна зменшують до 100 голів.
У період случной кампанії формують косяки з цілеспрямованим підбором жеребців з розрахунку 15 ко-був на молодого виробника
При перегоні тварин з одного пасовища на дру-гое швидкість їх руху не повинна перевищувати 6 км / год, через кожні 10-15 км коням потрібно надавати відпочинок з пастьбой. Дистанція перегону не повинна пре-вищувати 30 км. Велике значення має дотримання са-тарних-гігієнічного стану пасовищ і місць по-допо. Слід вибирати пасовища з благополучним епізоотичним станом, тобто там, де немає на пу-ти скотомогильників, пересічний скотопрогонних і проїзних доріг.
Для водопою краще брати воду з колодязів. У ка-честве відкритих водойм для водопою коней мож-но використовувати річки, озера, ставки, де вода відпо-ствует санітарно-гігієнічному ГОСТу для цих це-лей.
Дотримання зоогігієнічних правил організації табунною системи змісту сприяє зміцненню здоров'я коней, підвищує їх витривалість і устої-тична до впливу несприятливих наслідків екстремали-них погодних умов.
структура конярських ферм, номенклатуразданій і споруд
Місце для конярських ферм слід вибирати сухе з низьким рівнем грунтових вод. Територія ферми по рельєфу повинна бути злегка піднесеною з природний-ним ухилом для стоку опадів і талих вод. Слід уникати низьких місць, особливо поблизу боліт і відмінності-них водойм з низькими берегами. Стайні, побудований-ні в таких місцях, як правило, бувають сирими, що служить одним з факторів до воз-проникненню респіраторних хвороб. Конярські ферми розташовують далеко від проїжджих доріг і ското-прогінних трактів (не ближче 2 км). На території ферми не повинно бути скотомогильників, як дійства-чих, так і старих. Конеферми не можна розміщувати ближче 3 км від конеперерабативающіх підприємств. При виборі місця для конярства підприємства необ-обхідно враховувати всі ветеринарно-санітарні та зоогігієнічні вимоги з метою забезпечення падежного епізоотичного благополуччя.
Структура і розміри конярських ферм. Структу-ра і розміри конярських ферм визначаються осо-бенностями природно-кліматичної зони і в першу чергу наявністю кормової бази (природні і куль-турне пасовища, можливість заготовки зернових і грубих кормів).
Розміри товарних конярських ферм м'ясного на-правління (за чисельністю поголів'я) залежать від пло-щади природних пасовищних угідь. Продуктивне конярство має тенденцію до швидкого розвитку в регіонах країни, які мають необмеженої тер-ритор природних пасовищ.
Зоогигиенические вимоги до стаєнь і їх внут-реннему обладнання. Проектування і будівництво стаєнь здійснюють з урахуванням метеорологічних даних кліматичної зони, спрямованості ведення конярства, системи утримання коней і їх статево-вікового складу. Стайня повинна бути добре облаштованій, зручною для розміщення тварин і ви-конання виробничих процесів. При будівельник-стве стаєнь важливо передбачити всі фактори, спо-влас забезпечення нормативного мікрокліма-ту. З огляду на, що в стайнях не застосовуються опалювальних-них систем, слід розраховувати на тепло, виокрем-ється тваринами. Тому потрібно підбирати будів-вальний матеріал з високим коефіцієнтом тримаючи-ського опору. Матеріалом для огороджувальних конструкцій може служити цегла. За гігієнічним якостям саманні стіни за умови правильного зведення і належного догляду не поступаються цегла-ним по теплозахисних властивостях і сухості, а по воз-духопроніцаемості навіть перевершують їх. Необхідно також обладнати утеплені стелі. Дах долж-на бути непроникною для води і мати низьку теплопровідність. З метою забезпечення мікрокліма-та в приміщеннях слід правильно робити орієнтацію будівлі. У регіонах з холодним кліматом стайні рас-вважають довгою віссю з півночі на південь, а в південній - зі сходу на захід.
Найбільш важливий елемент будівлі - пол. Він повинен мати низьку теплопровідність і достатньою ін-ністю, бути сухим, вологонепроникним і нековзне-ким. Фізіологічним особливостям коней найбільш підходить глинобитна підлога, але він вимагає постійного догляду (своєчасне видалення сечі і сирої підстилки, забезпечення захисного шару солом'яної підстилки і часте подтрамбовиваніе). У гігієнічному ставлення-ванні гарні дерев'яні підлоги з дощок або торцевий підлогу з дубових шашок, попередньо просмолених. Раніше досить широко застосовували цегляний підлогу з укладанням на ребро в «ялинку». В сучасних стайнях найбільшого поширення набули керамзитобетонні підлоги, оскільки вони відрізняються високою міцно-стю, досить теплі і менш дорогі. З метою со-зберігання тепла в приміщенні ворота обладнають тамбурами.
Мал. 10. Планування стайні на 40 племінних коней:
1 денник; 2-манеж ;. 3-чергова; 4 сбруйная; 5-кімната для апроба-ції сперми; 6 - інвентарна; 7 - прохід; 8 - фуражна; 9-майданчик для води; 10 тамбур.