значення слова гармонія в тлумачних словниках української мови:
Тлумачний словник Ожегова.
- узгодженість, стрункість в поєднанні чогось
Приклад: Г. звуків. Г. фарб. Душевна р Г. інтересів.
***
2. - виразні засоби музики, пов'язані з об'єднанням тонів в співзвуччя і з композицією співзвуч
***
3. - виразні засоби музики, пов'язані з об'єднанням тонів в співзвуччя і з композицією співзвуч, а також відповідний розділ в теорії музики
***
4. - см. Гармоніка N1
Єфремова Т.Ф. Тлумачний словник української мови.
ж.
1) Взаємна відповідність (явищ, предметів, якостей і т.п.).
2) Стрункість звучання; милозвучність.
3) а) Одне з найважливіших виразних засобів музики, засноване на об'єднанні
звуків в співзвуччя і на взаємозв'язку в послідовності таких співзвуч.
б) Співзвуччя. акорди, а також їх послідовність в якомусь л. творі або
характерні для того чи іншого композитора, композиторської школи, напрямки.
в) Область вивчення способів і правил побудови, взаємозв'язку акордів (в
теорії музики).
С. І. Ожегов, Н. Ю. Шведова. Тлумачний словник української мови.
-і, ж.
1. Виразні засоби музики, пов'язані з
об'єднанням тонів в співзвуччя і з композицією співзвуч. а також
відповідний розділ в теорії музики.
2. Узгодженість, стрункість в
поєднанні чого-н. Г. звуків. Г. фарб. Душевна р Г. інтересів. * Повірити
алгеброю гармонію (кніжн.) - спробувати перекласти на мову розуму, логіки то
високе, духовне, що є тільки почуттям. | Г дод. гармонійний,
-ая, -е.
***
2. -і, ж. (Розм.). Те ж, що гармоніка (в 1 знач.).