Зображення - види, розрізи, перерізи

Машинобудівне креслення являє собою частину технічного креслення. Машинобудівний креслення вироби може мати різне число зображень. яке визначається складністю зовнішньої і внутрішньої форми цього виробу. Залежно від змісту зображення діляться на види, розрізи і перетину.

Схема класифікації зображень на кресленнях.

Число зображень (видів, розрізів, перерізів) має бути на кресленні мінімальним, але дає повне уявлення про предмет. Правила виконання зображення предметів встановлює ГОСТ 2.305-68.

У машинобудівному кресленні зображення предметів в ортогональних проекціях називають видом.

Вид - це зображення видимої частини поверхні предмета.

Допускається зображати штриховий лінією невидимі частини поверхні предмета, якщо це веде до зменшення числа зображень.

Основні види являють собою види, розташовані на шести гранях розгорнутого куба, при цьому всі межі поєднуються з площиною креслення. На рис. 113, б, в показано розташування основних видів, які встановлює ГОСТ 2.305-68. Зображуваний предмет розташовують всередині пустотілого куба (рис. 113, а).

Всі види на кресленні повинні, по можливості, розташовуватися в проекційної зв'язку, що полегшує читання креслення.

Назва видів на машинобудівних кресленнях не підписують. якщо вони розташовуються в проекційної зв'язку з головним видом.

Зображення, виконане на фронтальній площині проекцій, є головним видом. Цей вид повинен давати найбільш повне уявлення про форму та розміри зображуваного предмета.

З метою більш раціонального використання поля креслення ГОСТ допускає у своєму розпорядженні види поза проекційної зв'язку. на будь-якому місці поля креслення.

Якщо на кресленні немає місця для розташування в проекційної зв'язку будь-якого основного виду, його розташовують на вільному місці креслення, зробивши над ним напис типу «А». Напис над зображенням розташовується горизонтально і позначає, що це вид в напрямку «А».

Напрямок погляду вказується стрілкою на основному зображенні.

Близько стрілки пишуть велику букву українського алфавіту (ріс.114).

Додаткові види застосовують тоді, коли будь-яку частину предмета неможливе можна показати на основних видах без позову-вання його форми і розмірів. Цей вид распо-покладається на площині, не паралельній жодній з основних площин проекцій. Про-позначають додаткові види на кресленні так само, як і основні, розташовані поза проек-ної зв'язку (рис. 115). Якщо додаткових-ний вид розташований в проекційної зв'язку з відповідним зображенням, то напис над цим видом не завдають і напрям погляду стрілкою не вказують (рис. 116).

Додатковий вид можна повернути (рис. 117). але при цьому зберігають положення, прийняте для цього предмета на головному вигляді, т. е. верхня частина виду повинна залишитися вгорі. Над ві-будинок роблять напис типу Б зі знаком після букви - позначає, що зображення повернуто, розміри стрілки і знака «повернуто» показані на рис. 118.

Місцевим видом називають зображення від-ділового вузько обмеженого місця поверхно-сті предмета. На кресленні цей вид може бути обмежений лінією обриву (рис. 119, В) і може бути не обмежене (рис. 119, Б).

Місцевий вид позначається написом типу «Б». Напрямок погляду вказується стрілкою, позначеною великою літерою українського алфавіту (рис. 119). Напис, що супроводжує вид, виконується завжди горизонтально.

Розмір шрифту для над-писи над відомберется на номер більше, чемразмер шрифту, взятого для розмірних чисел.

Прості розрізи в машинобудівник-ном кресленні виконують згідно з ДСТУ 2.305-68. З огляду на складність і різноманітність форм де-талей, в машинобудівному кресленні крім розглянутих (до листа I.04) простих розрізів примі-ються і інші прості розрізи.

Якщо простий розріз виконаний площиною, перпендикулярної до будь-якої площини про-екций, але ця площину розрізає деталь на дві неоднакові частини, то положення січної площини вказують на основному изображе-ванні лінією перетину. Ця лінія являє со-бій два розімкнутих штриха товщиною від s до 1,5 s, де s - товщина основної лінії. Дли-на кожного штриха 8. 20 мм (на навчальних чер-тежах рекомендується брати 8. 12 мм).

У напрямку погляду на розріз до разом-батіг штрихами перпендикулярно ставлять стрілки на відстані 2. 3 мм від зовнішніх кінців. Стрілки позначають великими літерами українського алфавіту шріф-те на номер або два більше, ніж номер шріф-та, якою написані цифри розмірних чисел. Букви наносять паралельно горизонтальним лініях основного напису, незалежно від Накло-на стрілок і мають у своєму розпорядженні в зовнішньому кутку, утвореному стрілкою і продовженням штрі-ха, як показано на рис. 120.

Розірвані штрихи лінії перетину наносять так, щоб вони не перетинали контур деталі і розмірні лінії. Над розрізом роблять над-пись типу «А-А». У написі використовують ті ж букви, якими позначені стрілки. Між буквами ставиться тире.

На несиметричних деталях в одній січної площини можуть бути виконані два розрізи. В цьому випадку слід січної площини і відповідні розрізи оформляються так як показано на рис. 120

Якщо січна площина розрізає деталь на дві несиметричні частини, але при цьому изоб-ражение розрізу є симетричним, то дозволяється зображати половину розрізу до осі симетрії, розташовуючи його праворуч від осі (рис. 121. розріз Б-Б) або знизу (рис. 121 . розріз А-А).

Якщо простий розріз виконаний площиною, розташованої під кутом, відмінним від пря-мого, до горизонтальної площини проекцій, то такий розріз називається похилим. Нак-лонний розріз розташовують відповідно до напряму погляду, зазначеним стрілками, в безпосередній близькості від основного з-браженія (рис. 122, а). Дозволяється распо-лага цей розріз на вільному місці поля креслення.

Допускається похилий розріз пово-рачівать в такий стан, що не отли-чалось б від положення предмета на головному вигляді. Поруч з позначенням такого розрізу пишуть знак «повернуто» (рис. 122, б).

Складний розріз - це розріз, виконан-ненний двома і більше площинами. Складні розрізи використовують при виконанні креслень деталей, на яких не можна показати внутрен нюю конструкцію за допомогою простих разре-зов.

Залежно від взаємного розташування січних площин складні розрізи поділяють-ся на ступінчасті і ламані.

Ступінчасті розрізи - це розрізи, де січні площині розташовуються парал-лельно один одному. Ступінчасті розрізи можуть бути горизонтальними, фронтальними, профільними та похилими.

На рис. 123 наведено приклад виконання профільного ступен-чатого розрізу.

Розріз здійснений двома січними профільними площинами.

Мал. 124 ілюструє фронтальний ступінчастий розріз, отриманий в результаті застосування 3 х січних площин, позначених на вигляді зверху.

На рис. 125 дан приклад горизонтального ступеневої розрізу, виконаного двома горизонтальними січними площинами, положення яких зазначено на головному вигляді лінією перетину. На вигляді зверху здійснено з'єднання половини розрізу з половиною виду, завдяки наявності симетрії зображення

Ламані розрізи - це розрізи, ко-ли січні площині перетинаються один з одним під кутом, відмінним від прямого (рис. 126, а, б, в).

Початок першої січної площини і кінець останньої відзначають роз'єднаними штрихами зі стрілками і буквами, як на простих раз-резах. У тому місці, де одна площина розрізу переходить в іншу, лінію перетину виконують з перегином під прямим кутом для ступенча-тих розрізів і під кутом, відмінним від пря-мого, для ламаних розрізів. Довжина штрихів лінії перетину з перегином визначається роз-ром креслення і розташуванням контурних ліній зображення. Ці лінії також не повинні пере-Сека контур деталі, розмірні і виносні лінії. Над складним розрізом роблять таку ж напис, як і над простим розрізом. Складні розрізи можуть розташовуватися на лю-бом вільному місці креслення відповідно до напряму, зазначеним на лінії перетину. При виконанні ступеневої розрізу січну площину начебто поєднують в одну площину. При виконанні ламаного розрізу січну площину, що не паралельну площині проек-ций, повертають і поєднують в одну площину, при цьому напрямок повороту площині може не збігатися з напрямком погляду (ріс.126, а).

Перетин так само, як і розріз, є зображенням, що вийшло при мис-ленном розтині предмета однією або декількома площинами. Якщо на розрізі изоб-ражается те, що лежить в січної площини, і те, що розташоване за нею (рис. 127, а), то на перетині зображають тільки те, що розташоване в січної площини (рис. 127, б) . При виконанні перетину січну площину распо-лага перпендикулярно до однієї з основних площин проекцій. Розріз виконують в тому випадку, якщо за січною площиною распо-покладається невиявлена ​​форма деталі. У дру-гих випадках виконують перетин (рис. 127, б). На рис. 127 розріз показаний для порівняння. Перетину оформляють так само, як і розрізи.

Залежно від розташування перетину на кресленні вони можуть бути накладеними і вине-сеннимі (переважні винесені перетину).

Накладене перетин розташовують не-посередньо на зображенні деталі. Контур такого перетину обводять суцільною тонкою ли-нией. Контур деталі в місці, де розташовано накладене перетин, не переривають. Накладено-ве перетин виконують в тому випадку, якщо де-таль має просту зовнішню форму і розтин не заважає читанню креслення, а також при відсутність про-наслідком вільного місця на полі креслення. Накладене перетин може мати як сім-метричну, так і несиметричну форму. Якщо форма перетину симетрична, то слід січної площини не проводять і розтин не сопровож-дають написом (рис. 128, а). Якщо форма січі-ня несиметрична, то проводять слід січної площини зі стрілками, що показують напрямок погляду, але буквене позначення у стрілок і напис над перерізом не виконують-ють (рис. 128, б).

Винесене перетин розташовують поза контурів зображення деталі. Контур такого перетину обводять суцільною основною лінією. Форма перетину може бути як симетричною, так і несиметричною.

Винесене перетин розташовують наступним чином.

1.

На продовженні сліду січної плоско-сті. Якщо фігура перетину симетрична і вісь симетрії збігається зі слідом січної площини, то слід січної площини розімкніть-тими штрихами зі стрілками і буквами не позначав. На місці умовного перетину про-водять штрихпунктирною лінію (рис. 129, а). Якщо фігура перетину несиметрична, то слід січної площини зображують роз'єднаними штрихами зі стрілками і позначають буква-ми, над перетином роблять відповідний напис (рис. 129, б).

2.

У проекційної зв'язку на місці одного з видів. Такий перетин завжди супроводжують написом, а слід січної площини зображені жають роз'єднаними штрихами зі стрілками, позначеними літерами (рис. 130. перетин А-А).