Але від масового дезертирства армію України крайні заходи не рятують
«Морально-психологічний стан особового складу 10-ї окремої гірничо-штурмової бригади збройних сил України, яка прибула на заміну 24-й бригаді, характеризується як вкрай низький», - навів Марочко отримані від розвідки дані.
За його словами, всі спроби командування «АТО» відновити дисципліну поки не дають належних результатів.
«Військовослужбовці відділення 10-ї окремої гірничо-штурмової бригади в повному складі мали намір покинути передній край оборони, протестуючи проти дій своїх командирів. Конфлікт розгорівся на взводном опорному пункті, де командир взводу з метою утримати особовий склад вистрілив з кулемета в спину кинув зброю командиру бунтівного відділення », - розповів він.
За словами Марочко, офіцер спробував сховатися з місця події, але був затриманий військовою службою правопорядку ЗСУ.
«Він був затриманий в населеному пункті Золоте при спробі пограбування магазину, де в стані сильного алкогольного сп'яніння вибив двері, ударив продавщицю і намагався винести якесь кількість алкогольних напоїв».
«Під час затримання поліцією військовослужбовець був навіть не в змозі чинити опір і здався», - підсумував представник НМ ЛНР.
Відзначимо, що інформація про стрімко погіршується морально-психічному стані київських силовиків останнім часом надходить досить регулярно: це і випадки мародерства, і насильства над мирними жителями, і «дідівщини». В результаті зростає кількість самогубств, дезертирства. Відзначається почастішання зловживання алкогольними напоями, що є свого роду формою протесту проти дій командування.
Так чи інакше, дезертирство в усі часи і в усіх арміях світу залишалося однією з крайніх заходів. Тікають з армії тоді, коли протиріччя стають абсолютно нездоланними, а життя солдата нестерпним. Чому сьогодні масово дезертують з лав ЗСУ? Які основні мотиви?
- Зарплати жебрацькі, умови скотинячі. Мета війни вкрай непопулярна. Адже було проведено вже шість мобілізацій, в результаті яких скопом в 40-мільйонній країні змогли кликати більше 200 тисяч чоловік. І ці 200 тисяч аж ніяк не горять бажанням удобрити собою донбаське грунт.
• описати Марочко випадок кричущий? Або нормально для української армії?
- Це нормально, якщо вважати, що норма - це середня величина, а не оптимум. «АТО», якщо пам'ятаєте, і почалася зі випадків масового дезертирства. А до того був Крим, де 22-тисчная угруповання українських військ здалася 18 тисячам «ввічливих людей» без єдиного пострілу. І це не боягузтво - це нормальна поведінка нормальних людей в абсолютно ненормальну ситуацію.
-Як подібні інциденти впливають на боєздатність української армії і обстановку на фронті?
- А кого хвилює ця боєздатність? На Україні війна - це бізнес. Це PR-акція для вибивання західних грошей. Фронт утримують не ВСУ, а західні санкції і мінські угоди.
- Києву плювати на армію. Баби нових народять, якщо що. У Києві зовсім не раді бачити «ветеранів АТО», які щось там вимагають. Висока смертність військових - запорука економії на пенсії. А солдати це прекрасно розуміють, розуміють, що стань хтось із них калікою, держава залишить його зі своїми проблемами. І люди біжать. А держава клацає кісточками рахунок - дезертир не треба нічого платити.
-Чому взагалі Україна так і не змогла за три роки створити нормальну армію, незважаючи на американських інструкторів, гроші, отриманий бойовий досвід і т. Д.
- Армії не створюються на порожньому місці і з нічого. На Україні не змогли за 25 років створити державу, так з якого дива за 3 роки з'явиться армія? У країни немає повноцінної військової промисловості - чим буде воювати ця армія? Там навіть одягають солдат в американські обноски ... І головне - що це за армія, якого класу вона служить? Вся Україна належить, умовно, п'ятьом сім'ям. А армія за складом - робітничо-селянська. Так навіщо солдату вмирати за незрозуміло чиї інтереси?
Що стосується конкретного описаного випадку, то невопіющіх випадків дезертирства не буває. З нормальної армії не дезертують, а якщо солдати дезертирує - то значить, що не тільки ця армія вже не може називатися нормальною, але і дуже багато прогнило в системі самої держави, чиї інтереси захищає ця армія.
- Чому дезертують з лав ЗСУ? Які основні мотиви?
- А які мотиви можуть бути у дезертира крім небажання помирати за чужі йому інтереси? Дезертир - він адже прагне зберегти собі життя нехай навіть такою страшною ціною.
- Куди в основному біжать дезертири? До хати? Або переходять на сторону республік?
- Взагалі-то з точки зору закону перехід українських військових на бік ДНР і ЛНР - дещо інше явище, ніж дезертирство, і його розгляд відведе нас убік від основного питання. Що ж стосується дезертирів, то вони біжать туди, де можна перекантуватися той період, коли їх будуть ловити: адже військовослужбовець, навіть переодягнений у цивільне, дуже сильно відрізняється від цивільної людини своєю поведінкою. Ну а після - туди, де ловити НЕ будуть або замнуть справу ...
- Наскільки подібною практикою (розстріл призвідників протестів) українське командування зможе тримати армію в підпорядкуванні?
- Деякий час зможе. А потім треба буде або починати успішно вести бойові дії (з армії, яка перемагає супротивника, дезертують не дуже часто), або визнавати своє безсилля перед проблемою. На перше у бандерівців не вистачить сил, а на друге - хоробрості.