На колінах хлопчика лежала остання книга.
- «Історія магії» Батильда Беґшот, - прочитав Саша і обережно провів пальцем по обкладинці, - не знаю, бабуля, живі ви ще чи ні, але Лілі була права: я таки буду вчитися по вашій книжці.
Серце хлопчика скувала туга. Якби не чортів Волдеморт, він нормально би жив з Лілі і Джеймсом, спав би спокійно під казки бабусі Батільди, ганяв би з Сіріусом на мотоциклі або на мітлі. Він би підріс і нормально пояснив усім цим хлоп'ята, що він - Саша, а не Гаррі, і тоді вся дружна компанія точно придумала б план його повернення додому.
- Ех, мрії-мрії, - Саша змахнув зі щоки незрозуміло звідки взялася сльозу. Совунья ласкаво клюнула хлопчика за палець.
Хлопець перегорнув «Історію магії» і зрозумів, що його побоювання виправдалися. Та ж звичайна історія, яка навіває такий же приємний і здоровий сон. Саша відклав цей підручник, справедливо подумавши, що до нього все одно доведеться дістатися, і взяв книжку цікавіше.
- Чуєш, Совунья, вони оволоділи будівництвом підводних споруд. Блін, я б на це подивився. Цікаво, які вони матеріали використовують? Гаразд, зам'яли з русалками, - посмутнів хлопець і продовжив читання.
- Твою мать! - простогнав Саша, побачивши власне відображення в дзеркалі. - Я схожий на бабу! Блін, це все прикольно, але я, че, серйозно повинен так по школі розсікати? А решта теж так будуть ходити?
Саша згадав дрібного блондина в магазині мантій і посміхнувся. Значить, все. І цей мажорістий шмаркач теж. Цікаво, купили цієї наволочі балакучої мітлу, чи ні?
- Якщо так, - звернувся хлопець до сови, - подивимося, що буває з тими, хто переступає через директорське «Не можна».
- Дядечко, - ввічливо промовив хлопець, - ви не могли б завтра знову підкинути мене до Лондона?
- Ще чого, - відрізав Вернон.
- Я не те, щоб вирішив наостанок покататися на вашій шиї, просто, - Саша злегка зам'явся, - ви уявляєте, як я буду виглядати в електричці з валізою і пташкою? А раптом поряд зі мною буде їхати хтось із ваших знайомих?
Остання фраза була сказана тихо і вкрадливо, але саме вона і зробила потрібний ефект.
- З глузду з'їхав? - озвірів дядько Вернон. - Якщо мене і мою сім'ю хоч хтось зв'яже з таким, як ти ...
- Ось-ось, - підтакнув хлопчик, - це зашкодить вашій репутації, чи не так? А так ви просто висадіть мене біля вокзалу і швиденько поїдете, щоб ніхто не встиг помітити номера машини.
З першого фільму Саша запам'ятав небагато. Але спосіб переходу на платформу дев'ять і три чверті він знав прекрасно.
- Тобто, щоб потрапити в школу чарівництва досить просто гарненько жахнуть головою об стіну? Або є додаткові умови?