Як ведмідь сам себе налякав
Увійшов в темний ліс ведмідь - хруснула під важкої лапою валежін. Злякалася білка на ялинці - впустила з рук шишку.
Упала шишка - догодила зайцю в лоб.
Зірвався заєць з лежання - помчав у Гущин.
На тетерука виводок наскочив - переполошив всіх до смерті. Сойку з-під кущів випугнул. Сороці на очі потрапив - та крик підняла на весь ліс.
У лосів вуха чуйні, чують: сорока скрекоче! Не інакше, мисливців бачить. Пішли лосі по лісі кущі ламати!
Журавлів на болоті наполохали - ті закурликали. Кроншнепи закружляли, засвистіли понуро.
Зупинився ведмідь, насторожив вуха.
Недобре твориться в лісі: білка скрекоче, сорока і сойка тріщать, лосі кущі ламають, болотні птахи кричать тривожно. І позаду хтось тупотить!
Чи не піти чи по-доброму?
Гаркнув ведмідь, вуха притиснув так як дремене!
Ех, знати б йому, що позаду щось заєць тупотів, той самий, якого білка шишкою в лоб попала.
Так сам себе ведмідь налякав, сам себе з темного лісу вигнав. Одні сліди на бруді залишилися.
Текст призначений тільки для попереднього ознайомчого читання.
Публікація даних матеріалів не переслідує за собою ніякої комерційної вигоди.
Всі права на вихідні матеріали належать відповідним
організаціям і приватним особам.