Соціалізм як перехідний лад між капіталізмом і цівілізмом - такий той всесвітньо-історичний контекст, в рам-ках якого тільки і можна адекватно усвідомити координати рос-сийской історії XX ст. зрозуміти, звідки і куди ми йдемо, яка бу-дущность нас чекає, які причини і умови нашого перехо-да до права, до економічно, юридично і морально вільною лич-ності, громадянському суспільству, товарно-ринкових відносин, пра-вовому державі, яке, нарешті, відхилення нашого реального руху від наших об'єктивних можливостей йти до цівілізму.
Без комуністичної перспективи реальний соціалізм (а саме - соціалізм комуністичний) виявився в історичній пастці і постав як перехідний лад без переходів. Звідси й уявлення про соціалізм як історичної помилку і глухий кут-вої гілки суспільного розвитку, спроби виправити справу воз-обертанням до капіталізму як кінцевого і вищому пункту миро-вої цивілізації.
Але історія і цивілізація не зупинилися на капіталізмі, капіталізм - не кінець історії, а соціалізм - не історичні помилка сотень мільйонів людей протягом майже століття в Росії, а потім і в цілому ряді інших країн.
Цівілізм як концепція постсоціалізму звільняє загально-ство з соціалістичним минулим від комплексу історичної неповноцінності і демонструє, що соціалізм - це не впус-ту витрачений час, а найтяжчий і жорстокий етап Всемир-ної історії (етап негативний, час заперечення минулого - для майбутнього) на шляху до утвердження більш високому рівні челове-чеський свободи, рівності, справедливості і права.
Колесо всесвітньої історії пройшлося по тим, хто опинився в соціалістичному просторі і часі. Звідси наші втрати і трагедії. Але тут - і робота на майбутнє.
Всі ці міркування і судження з цілком зрозумілих причи-нам відносяться перш за все і головним чином до російського про-ществу, до Росії, де була розпочата і ціною величезних зусиль і жертв здійснена до кінця практична реалізація Комуністична-ської ідеї. І в цьому всесвітньо-історичному процесі Росія була, висловлюючись мовою Гегеля, носієм світового духу, виконаєте-лем його доручення. Так що і претензії Росії в XX в. (В рамках і формах СРСР і світової соціалістичної системи) на лідерство і роль першопрохідника в світовому прогресі мали реальні соці-ально-історичні підстави.
Але комунізм не впорався зі своїми проблемами, не зрозумів реального сенсу своєї практики і справжніх тенденцій її ево-люції. Великі ідеології (в їх числі і комуністична) егоі-
Розділ IV. Проблеми постсоціалістичного права і держави
стичної: вони нехтують всім, включаючи і майбуття своєї прак-тики, в ім'я самозбереження навіть у вигляді застарілого і разобла-ченного міфу, що став уже казкою.
Контури цівілізма як майбуття соціалізму стали проясн-тися лише в умовах стагнації і кризи реального соціалізму, що виявили ілюзорність комуністичної перспективи і неадекватність доктринальних уявлень про соціалізм як нижчій фазі комунізму, яка на базі соціалізованої соб-ності мала розвинутися в повний комунізм.
Очевидно, що до появи відповідних об'єктивно-ис-торических реалій періоду занепаду і кризи практично сло-який жив соціалізму не було і самої можливості для з'ясування дійсних перспектив його розвитку. Так що ні в XIX в. ні в I половині XX в. не було ще умов для формування навіть уявлень про цівілізме як майбуття соціалізму.
Тим часом той чи інший образ майбутнього, то чи інше перед- дання про майбуття відповідного об'єкта, явища (в на-шем випадку - про майбутність соціалізму) грає істотну роль в процесі пізнання і перетворення практики, в розумінні і оцінці минулого і сучасності.
Так, ясно, що представлена в марксистській доктрині кон-цепция соціалізму з комуністичної майбуттям по суті сво-їй не може допустити після буржуазної приватної власності, буржуазного права, буржуазного товарно-ринкового господарства, буржуазного громадянського суспільства і буржуазного правового дер-жави якого -то нового (послебуржуазного) типу індивідуальної власності на засоби виробництва, нового типу права, ринку, громадянського суспільства і держави, оскільки всі ці інститу-ти, відповідно до доктрини, будуть "відмирати" по міру просування від соціалізму (як першої фази комунізму) до повного комунізму.
І тільки в концепції цівілізма, що заперечує одновремен-но і комуністичну і капіталістичну перспективи для соціалізму, вперше обґрунтовується об'єктивно-історична можливість нового (постсоціалістичного і разом з тим небур-жуазного) типу індивідуальної власності, права, ринку, гра-жданского суспільства і правової держави .
З позицій концепції цівілізма ясно, що актуально обгово-даємо у нас труднощі переходу до ринку, громадянського суспільства, правових відносин в економіці, політиці і т. Д. - це труднощі переходу не взагалі до ринку, громадянського суспільства, праву і т. д. а саме до буржуазному ринку, до буржуазному цивільно-му суспільству, до буржуазного права і т. д.
Наприклад, теза сучасних прихильників ринку про те, що ринку немає альтернативи, по суті справи має на увазі капіталістів-чеський "ринкове суспільство" і ігнорує (мимоволі) альтернативу ринку при цівілізме, на базі громадянської власності.
Глава 1. Від соціалізму до цівілізму. Концепція цівілітарного права 351
Боротьба, отже, йде не за чи проти ринку, а за той чи інший тип ринку. Проблема полягає сьогодні не в тому, що наше суспільство проти ринку; скоріше, навпаки, воно за ринок, але за такий ринок, перехід до якого пов'язаний не з запереченням соціалізму на користь капіталізму, а зі справедливим для всіх членів суспільства перетворенням соціалізму, що виключає будь-чиї привілеї за рахунок "всіх разом". Інакше кажучи, наше суспільство готове до далекосяжних і вельми радикальних перетворень в дусі требова-ний принципу загальної справедливості, відкрито для утвержде-ня некапиталистического і разом з тим несоціалістичного ладу. Таке постсоціалістичне майбутнє і представлено в кон-цепції цівілізма.
У концепції постсоціалістичного цівілізма минуле і майбутнє Росії набувають взаємозалежний і осмислений характер як ступені єдиного, прогресивно розвивається исто-рического процесу. Тільки завдяки цьому можна концептуально, а не голослівно стверджувати, що у Росії є не тільки минуле, а й майбутнє, що у неї є своя історія, яка має влас-ве продовження.
Коли ж з минулого Росії з тих чи інших міркувань викреслюють соціалізм, а постсоціалістичну Росію як "блуд-ного сина" звуть повернутися до дореволюційних порядків або до капіталізму, то це фактично означає історичну дісква-ліфікацію Росії - і на минуле, і на все, що залишилося майбутнє. Якщо, як вважають ідеологи повернення назад, Росія майже все XX ст. тобто в епоху її максимальної всесвітньо-історичної активно-сті і значущості, помилково або по іншому збитковий основи поводилася і інших в глухий кут, то на яку майбутність вона може в такому випадку розраховувати?
352 Розділ IV. Проблеми постсоціалістичного права і держави
Тим часом ясно, що соціалізм XX ст. - це саме російська історія. Більш того - це, по критеріям всесвітньої історії, са-моє істотне у всій історії Росії. Той зоряний випадок, коли національна історія безпосередньо робить справу всесвітньої іс-торії. Робить тому, що здатна це зробити і бачить в цьому свою власну справу і свою всесвітньо-історичну місію. За ошиб-ке, обману і т. Д. Такі справи не робляться. Саме в Росії проде-лана вся чорнова робота всесвітньої історії, пов'язана з реалі-зацией і практичною перевіркою загальнолюдської комуністів-чеський ідеї. Відповідь знайдена - цівілізм з невідчужуваним правом кожного на громадянську власність. Це і є російська ідея сьогодні та на майбутнє, російський внесок у всесвітньо-історичний прогрес свободи і рівності людей.