Порушити ешеріхіоза у тварин Escherichia coli - це плеоморфна, грамотрицательная, неспорообразующие паличка, яка входить в сімейство Enterobacteriaceae.
Ентеротоксігенная Е. coli
Реальна частота поширення цього патотіпа у собак з діареєю до сих пір не з'ясована; однак, він зустрічається у собак з діареєю в межах від 0 до 31%. Бактерії заселяють проксимальний відділ тонкого кишечника, де вони виробляють термостабільні (ТС), а іноді термолабільние (ТЛ) ентеротоксини. Ці ентеротоксини призводять до гіперпродукції ци-кліческого аденозинмонофосфата (цАМФ) і цикли-чеського гуанозинмонофосфату (цГМФ) з подальші-щим розвитком секреторною діареї.
Ентеропатогенна Е. coli
Штами ЕПКП дають негативну реакцію на гени Шига-токсину і ентеротоксину (ТС і ТЛ), але несуть ген еаеА, що локалізується в хромосомі (прикріплення-видалення Е. coli). Було виявлено, що Е. coli з геном еаеА виділяється у 44 з 122 собак (36%), померлих від діареї, а у 15 з 44 собак (34%) Е. coli була єдиним ідентифікованим патогеном.
Ентерогеморагічна Е. coli
ЕГКП щільно приєднуються до епітеліальних клітин і викликають той же тип пошкодження епіте-лія кишкової стінки в результаті прикріплення і подальшого руйнування клітини, який спостеріга-дається при інфікуванні ЕПКП. ЕГКП мають мінімальну інвазивністю, але провокують вос-палітельную реакцію, переважно в товстому кишечнику. Патотіп ЕГКП, штам Е. coli серотипу 0157: Н7, є важливим патогеном, що викликають харчові токсикоінфекції у людей. Найбільш важки-лим ускладненням ешеріхіоза у тварин, викликаної штамом Е. coli 0157 у людей, є гемолітико-уремічний синдром, коли спостерігається внутрішньосудинна гемолітична анемія. тромбоцитопенія і гостра ниркова недостатність приблизно в 7% випадків. На сьогоднішній день тільки в одному повідомленні було зазначено виділення даного сіро-типу з фекалій собаки. Було виявлено, що ви-поділений штам ідентичний штаму, виділеного від хворого дитини, який контактував з собакою. Ці дані наводять на думку, що подібно великій рогатій худобі собаки можуть бути потенційними переносниками інфекції ЕГКП 0157.
Симптоми ешеріхіоза у тварин
Патогенні штами Е. coli зазвичай виділяються з фекалій практично здорових собак, а клінічні ознаки можуть варіюватися від безсимптомно-го носійства до геморагічної діареї. Крім того, клінічні ознаки ешеріхіоза у тварин можуть бути мінливі-ми через відносно високої частоти супутніх-щих кишкових інфекцій, викликаних парвовирусом, Clostridium perfringens та кишковими паразитами. До-мінують клінічною ознакою ешеріхіоза у тварин, викликаного Ентеротоксігенние Е. coli, є про- фузная водяниста діарея.
Оскільки у собак Е. coli є значущим компо-ненти комменсальной кишкової флори, виділення даного мікроорганізму не має діагностичного значення і не дозволяє проводити відмінності між патогенними і непатогенних штамами. Однак культивування мікроорганізму дозволяє прима-нитка молекулярні методики для визначення спеці-фических генів токсину серед виділених мікроор-ганизмов. Отримання культури Е. coli включає рас-рення матеріалу зі свіжого зразка фекалій в селективної середовищі, такий як агар MacConkey, яка лише підтримує зростання грамнегативних мікроор-ганизмов. Поодинокі лактозопозитивні колонії потім субкультівіруются, а після цього за допомогою біохімічних тестів проводиться їх класифікація для уточнення типу збудника. Одним з найбільш поширених методів діагностики ешеріхіоза у тварин для визначення і диффе-ренцірованія патогенних штамів Е. coli став ПЛР. У недавньому дослідженні було показано, що в образ-цах фекалій собак за допомогою 4-кратної ПЛР можна виявити 11 головних генів вірулентності Е. coli. Хоча ЕПКП і ЕГКП пов'язані з характерними пошкодження-ми епітелію кишкової стінки в результаті прикріплені-ня і подальшого руйнування клітини, молекулярну-ні методики для визначення генів, специфічних для кожного патотіпа, забезпечують більш достовірний-ні результати, ніж гістологічне дослідження.
Лікування ешеріхіоза у тварин
Питання застосування антибактеріальних препаратів при ешеріхіозов у тварин є спірним з кількох причин. У даних бактерій відзначається відносно висока частота первинної резистентності до антибіотиків через нали-чия грамнегативної клітинної стінки і внаслідок високої частоти Кон'югаційна перенесення детерм-нант резистентності. Крім того, антибактеріальна терапія ешеріхіоза у тварин може запустити синтез токсинів або спосіб ствовать їх вивільнення з бактерій з подальші-щим збільшенням частоти геморагічного коліту. У собак з легкою формою захворювання зазвичай немає поки-заний до призначення антибактеріальної терапії, тоді як у важких випадках показані парентеральне вве-дення антибіотиків і інфузійна терапія, особливо у тварин з септицемією. Представники сімейства Enterobacteriaceae зазвичай стійкі до хлорамфеніколу, тетрацикліну, ампіциліну і сульфонамідів. Тварин зі стабільним клінічним станом можна лікувати амоксицилін-клавуланатом і цефалоспоринами першого або другого покоління, поки не будуть готові результати вивчення чутливості до антибіотиків. Собак з небезпечної для життя бактерій-мией слід лікувати амікацином, цефалоспоринами третього покоління або енрофлоксацин.
Пероральне введення аутогенних або рекомбі-нантних вакцин при ешеріхіозов широко вивчалося на части-ських тварин, щоб допомогти запобігти або лікувати діарею, викликану ЕТКП. Пероральне введення аутогенного вакцини, що містить інактів-вати нагріванням Е. coli, призначалося цуценятам і дорослим собакам з діареєю один раз в день в тече-ня 14 днів, що призвело до значного зниження захворюваності і смертності. Необхідні додат-вальні дослідження, щоб бути впевненими в безпеці даної схеми лікування ешеріхіоза у тварин.