За день до вихідних вирішили йти на Великого Тхача. Шанували в інтернеті опис маршрутів, завантажили трек в GPS навігатор. 9 травня, в світле свято Дня Перемоги о першій годині ночі виїжджаємо з Гарячого Ключа в складі 4 чоловік. На ночівлю зупинилися недалеко від селища Новопрохладне. Часу на дорогу витратили трохи більше 2 годин.
Вранці сніданок і їдемо в Новопрохладне.
Там в магазині дещо докуповує і дізнаємося де припаркувати тачку на дні походу. Ставимо «Марка» у подвір'я одного з місцевих жителів за 50р на добу. Ось з цього місця і починається наш маршрут.
Вийшли ми о 10:20, а на «Тайвань» (місцева назва), злиття Великого і Малого Сахра, прийшли о 13:30. GPS показував 12 км пройденого шляху і 820 м над рівнем моря. Значить, від села, ми вже піднялися на 400м. Тут ми поповнили запаси води і з'їли по яблуку.
Дорога від села до «Тайваню» лісовозна, але відмінної якості. Можна легко проїхати на "Ниві". Кількість прохідних бродів вважати не стали. Перші два переходи по підвісним мостам.
Другий міст висить над невеликим каньйоном. Там же знаходиться водоспад «Манькін шум».
На третьому броді розв'язка, на ній ми пішли наліво. Від злиття Сахрай стартанули о 14:00 і відразу наздогнали групу туристів, пара людина виявилася нам знайома, зустрічалися з ними в минулому році на горі Індик. Трохи з ними поговорили і навіть пройшлися разом, слухаючи їх туристичні байки.
На підйомі ми їх обігнали і пішли вперед. Від «Тайваню» до Княжій галявини 7 км, з яких 5 були жорсткого підйому, там-то ми і залишили всі сили.
На Княжу галявину ми вийшли о 17:30. Висота більше 1700 м. Вітер тут на галявині був зовсім не добрий.
Яка ж це була радість усвідомлювати, що на сьогодні ми прийшли. Види потрясали.
Намети в красивому місці поставити не було можливості (через вітер), встали в улоговинці. Гостро постало питання з водою. У «чашах», які тут є і використовуються як джерело води, вона була брудна і застояна.
Ми не ризикнули використовувати її для приготування ні їжі, ні чаю. Хлопчина (Денис), який тут уже стояв, коли ми прийшли, показав нам напрям до гроту, про нього, ми, до речі, вичитали в інтернеті і дуже на нього сподівалися. Хлопці взялися готувати їжу із решти у нас води, а ми з Масянька пішли в грот (Смарагдовий).
Спуск в грот зайняв хвилин 15, а підйом на десять хвилин більше. Перепад висот майже 200 м.
Грот просто найбільших розміром і води там скільки завгодно. Стоячи внизу і дивлячись вгору на вхід, розумієш, який ти маленький в ньому.
По поверненню до табору ми допомогли в готуванні горохового супу. А пізніше, вп'ятьох (Денис склав компанію) наминали його за обидві щоки. Чай і розмови затягнулися до початку першого ночі.
Я прокинувся о 8 ранку і почав готувати їжу, після чого розбудив інших. Зробили чай з решти запасів води, поїли. Прийшла черга хлопців добувати воду. Ми ж помили посуд (водою з ванночок) і згорнули частину свого табору.
Поки наші друзі були відсутні, ми встигли пробігтися по окрузі і пофоткаться.
Після того як пройшло 2 години, а гінці за водою все не йшли, ми почали реально турбуватися і пішли за ними. Підійшовши до краю обриву, побачили, що вони піднімаються, фух.
Зібрали залишки табору і вийшли. Час вже було 14:15, дуже пізно. Відразу від Княжої поляни стежка веде вгору. Пихкали-пихкали, але все ж вилізли нагору. Побачене очима змусило забути про всі складнощі.
Як сказав Вован: «Заради цього варто жити!».
Не поспішаючи, милуючись видами, ми вийшли на вершину Великого Тхача (гора Тхач з адигейського перекладається як молодий Бог). По дорозі зустріли вчорашнього хлопчину, з яким сиділи у нашого багаття.
З вершини Великого Тхача види були ще чудовий, ніж всі ті, що ми побачили до цього. Відразу згадалася приказка - «краще гір можуть бути тільки гори».
Тут же на вершині гори Тхач ми трохи перекусили, перевели дух (і від побаченого теж), звичайно ж, пофоткались і почали спуск вниз, на сідловину.
На сідловині між Великим і Малим Тхача ми опинилися 19:20.
Тут нам зустрілися ще одні знайомі, на цей раз з Гарячого Ключа. Ми з ними довго балакали, а потім (встигли до темна) розбили табір.
Вода від нас була в 100 метрах, дрова трохи далі. Приготували вечерю (Макарик з тушкою), поїли і запили все це чаєм. День плавно перетік в ніч, коли ми розходилися спати. Я натер великий палець на нозі і є таке (погане) передчуття, що подальший похід буде не зовсім комфортним.
Ранок для мене почався на початку сьомого, помив посуд, розпалив багаття і зварив чай. Після цього розбудив всіх інших.
Сніданок був легеньким (якісь консерви і ковбаса). Після сніданку поспілкувалися та обмінялися контактами з сусідами (Горячеключевцамі).
Збір табору і вихід у нас відбувся о 12:20 (ніяк не вдається вийти рано).
Вирішили піднятися на Малий Тхач. Підйом крутуватий, але ми впоралися менше ніж за годину.
Милувалися видами спільно з парою з ГК. Погода була чудова, але через півгодини небо затягнули хмари і піднявся вітер (все круто змінилося).
Згідно з нашим планом, ми повинні були зупинитися на балагані «Шестакова». Спуск з Малого Тхача трохи екстремальний.
На перехресті доріг на балаган і на Чортові ворота зустріли групу з 20 осіб.
Хмари над головою згущалися. Вирішили поквапитися до початку дощу.
До «Шестакова» добігли без зупинок. Там зробили невеликий привал і перекусили.
Звідти вирішили добігти до наступної точки, де є джерело води. Але його там не опинилася (GPS говорив, що є). Довелося бігти до балагану «Вітряний». Між двома балаганами близько 8 км ходу.
Стежка, і петляла, і вела, то вниз, то вгору. На «Вітряний» вийшли на початку восьмого. По дорозі раз у раз зривалися краплі дощу, але він так і не пішов.
Набрали води в колодязі, і пішли шукати місце під намет. На території балагану такий стрем, що вставати там не хотілося, тим більше, що там незабаром повинні з'явиться 20 тіл, яких ми залишили позаду себе.
Знайшли класне місце для табору, поставили намети, розвели багаття і насамперед заварили чай. Незабаром підійшли наші недавні (давні) знайомі і встали табором трохи нижче нас. Перед сном знову варили макарони з тушонкою, ну і, звісно ж, чай (дехто заморочили з киселем).
Завтра останній ривок. На даний момент пройшли 49 км. Сьогодні пройшли 16 км, велика частина шляху була вниз. На спусках у всій нашій групи ноги втомилися гірше не куди. Спати пішли на початку першого (от би завтра раніше вийти).
Вночі був сильний дощ, але це ніяк не відбилося на подальшому поході. Ранок як завжди почали з сніданку і збору табору, останнього в цьому поході.
Вийшли зі стоянки о 9:20 і весь час йшли вниз, спочатку по стежці, потім по руслу річки Куна, а потім по лісовозної дорозі до злиття Куни і Великого Сахра. Час від часу з неба зривався дощ. Практично весь шлях ми йшли з парою (Руслан і Олеся), що були з того ж міста, що і ми.
До машини від "вітряної" всього 14 км. На яку витратили 4 години.
По приходу розрахувалися за стоянку авто, переодягнулися і поїхали додому. По дорозі потрапили в злива (вчасно звалили). Загальний пробіг по горах склав 63 км. Устаткування і здоров'я не підвели.
Поділіться статтею в: