- норми права - правила поведінки, які встановлюються, і охороняються державою;
- норми моралі - правила поведінки, які встановлюються в суспільстві відповідно до моральними уявленнями людей про добро і зло, справедливості і несправедливості, борг, честь, гідність;
- норми громадських організацій - правила поведінки, які встановлюються самими громадськими організаціями, і охороняються за допомогою заходів громадського впливу, передбачених статутами цих організацій;
- норми звичаїв - це правила поведінки, що склалися в певній суспільному середовищі і в результаті їх багаторазового повторення ввійшли в звичку людей. Особливість цих норм поведінки полягає в тому, що вони виконуються в силу звички, що стала природною життєвою потребою людини;
- норми традицій - виступають у вигляді найбільш узагальнених і стабільних правил поведінки, які виникають у зв'язку з підтриманням вивірених часом прогресивних засад певної сфери життєдіяльності людини (наприклад: сімейні, професійні, військові, національні та інші традиції).
- релігії та інші.
Право в системі регулювання суспільних відносин.
б) суспільні відносини, тобто відносини між людьми і їх кількість колективів;
7. санкціонування. Кожен нормативний регулятор має меха-нізми забезпечення реалізації своїх розпоряджень.
Політичні норми виділяються насамперед за змістом і сферою дії, предмету регулювання. Тому вони можуть міститися не толь-ко в політичних документах (політичних деклараціях, маніфестах і т. П.), Але і в нормативно-правових актах, актах громадських організацій, бути нормами політичної етики (моралі). Коли політична норма за-міцніла в нормативному юридичному акті, вона буде юридичною нормою політичного змісту. У цьому сенсі конституції держав виступу-ють як нормативні політико-правові акти.
Політичні норми формуються в сфері суспільної свідомості на основі політичних уявлень, принципів, оцінок, ціннісних орі-ентации. Політичні норми регулюють відносини і діяльність суб'єктів політики: народів, націй, класів, окремих політиків, громадян і дер-жави і ін.
Звичаї - це правила поведінки, що складаються історично, в силу даних фактичних відносин і в результаті багаторазового повторення ввійшли в звичку. Для них характерні такі риси:
а) живуть в суспільній свідомості (а саме - в громадській психо-логії);
б) з точки зору регулятивних особливостей їм в найменшій мірі притаманне зовнішнє, тобто наказує регулювання; вони проникають в сферу індивідуальної свідомості навіть глибше, ніж норми моралі;
в) складаються спонтанно, в результаті багаторазового повторення од-них і тих же актів поведінки;
г) є точними моделі ( «зліпки») тих відносин і актів поведінки, які звичаї нормативно узагальнюють. Звідси їх конкретність, деталізованість;
е) мають, як правило, локальну (по колу суб'єктів, по місцевості) сфе-ру дії;
ж) в якості засобів забезпечення виступають сила звички і громад-ве думка;
з) в масштабі суспільства не уявляють собою цілісного освіти - системи, що обумовлено стихійністю, спонтанністю їх формування, а також тривалістю цих процесів.
Різновидом звичаїв можна вважати традиції. виникненню кото-яких більшою мірою притаманний суб'єктивний фактор. Суспільство може созна-тельно організовувати ті чи інші традиції, сприяти їх стаю-ня, тому їх виникнення не обов'язково пов'язано з тривалим історичним процесом. Традиції в більшій мірі спираються на постач-ку громадської думки і висловлюють прагнення людей зберегти визна-лені ідеї, цінності, корисні форми поведінки.
Звичаю (ділові звичаї) - звичаї, вироблені в процес-се діяльності органів держави, в діловій (господарської, коммерчес-кою) діяльності і діють в єдності з юридичними нормами.
До нормам звичаю відносять і норми, які регламентують обряди як доста-точно складні процедури в побутової, сімейної, релігійної сферах. Такі звичаї називають ритуалами (від лат. «Ritualis» - обрядовий). Норми звичаю, що регулюють урочисті, офіційні обряди, звуться цере-моніала (правила церемонії).
Норми громадських організацій (корпоративні норми) схожі на норми права тим, що:
а) закріплюються в письмових нормативних актах-документах (статутах, положеннях і ін. актах);
в) мають чітко виражений предоставительно-зобов'язуючий характер;
г) вимагають зовнішнього контролю за реалізацією і піддаються такому кон-тролю;
д) мають фіксованим набором засобів забезпечення реалізації своїх норм.
Відрізняє їх від норм права то, що вони, по-перше, виражають волю і ін-Терези членів даної організації і поширюють свою дію на них;
по-друге, регулюють перш за все внутрішньоорганізаційні відносини;
по-третє, санкціоновані специфічними (для кожної організації) ме-рами впливу.
Правові норми створюють базу для організації та діяльності гро-ських організацій (об'єднань). Так, в Конституції Російської Феде-рації цього питання присвячено цілий ряд статей (ст. 13, 30, 35 та ін.). Право забороняє створювати шкідливі для суспільства і держави об'єднання, вихо-дить у своїй діяльності за межі цілей і завдань, визначених статутом.
Правові та корпоративні норми взаємодіють у встановленні правосуб'єктності громадських організацій (кола правовідносин, в кото-які дана громадська організація може вступати), в оцінці правомірний-ності прийнятого громадською організацією рішення.
Техніко-юридичні норми - це норми, які в якості діспоз-ції (регулятивного припису) мають технічну норму, а в якості санкції (охоронної норми) - юридичну норму. Тому їх можна розцінювати і як юридичні норми технічного змісту, і як раз-новідность технічних норм.