Інфекції, що передаються з кров'ю
Інфекції - основна причина смертей, пов'язаних з пере-Лівані компонентів крові і виникають у віддаленому періоді після нього. Зростаюча настороженість щодо інфек-цій, що передаються з кров'ю, в першу чергу по відношенню до ВІЛ-ін-фекции, змусила суттєво переглянути показання до трансфузійної терапії. Найпоширеніші інфекційні ускладнення трансфуеіонной терапії в даний час - гепатити В і С.
Трансфузійні реакції ділять на дві великі групи: гемолітіче-ські (при яких відбувається гемоліз еритроцитів) і негемоліті-етичні. Гемолітичні трансфузійні реакції розвиваються в ре-док взаємодії антитіл, що містяться в плазмі реципієнт та, з антигенами еритроцитів донора. Більшість гемолитических трансфузійних реакцій обумовлено помилковим переливанні-сумісної крові, причиною якого є неправильна мар-Кіровка зразка крові, взятого для визначення групи, або перелом-вання еритроцитарної маси, приготовленої для одного хворого, іншому. Екстреність ситуації, в якій надають медичну допомогу хворому з травмою, сприяє виникненню помилок. Про це говорить той факт, що більше половини гемолитических трансфузійних реакцій у хворих з травмою спостерігаються в приймальному відділенні або в операційній. Щоб уникнути помилок потрібно тща-кові маркувати зразки крові, що направляються на дослідження, і уважно перевіряти пакети з компонентами крові перед пере-Лівані.
Негемолітична трансфузійні реакції зустрічаються частіше ге-молітіческіх. Вони супроводжують 2-10% переливань препаратів і компонентів крові і обумовлені наявністю у реципієнта антитіл до лейкоцитів або білків плазми донора. Використання фільтрувати-них компонентів крові (для їх приготування використовують лейкоци-тарні фільтри, які, як зрозуміло з назви, видаляють лейкоци-ти), а також премедякація жарознижувальними засобами і Н, -бло-катор істотно знижують ризик негемолітична трансфузійної-них реакцій. Більшість з них не є небезпечними і проявляються лихоманить-кою, кропив'янку і незначним бронхоспазмом. Зрідка мож-ли становлять загрозу для життя набряк гортані, тяжкий бронхоспазм і ана-профілактичних шок.
Профілактика, своєчасні діагностика та лікування трансфузии ційних реакцій - необхідні умови безпеки трансфуеіон-ної терапії.
Метаболічні ускладнення трансфуеіонной терапії можливі при швидкому введенні (1 доза за 5 хв) або при введенні великого коли-пра (більше 12 доз) компонентів крові. При тривалому зберіганні компонентів крові з антикоагулянтами у вмісті пакета пови-шаются рівні калію, лактату, іонів амонію і вільного гемогло-біна. Крім цього знижується рН.
При вираженій гіпотермії, декомпенсированном ацидозі, шоці, ОПН, а також при великих пошкодженнях м'яких тканин (у тому чис-ле при синдромі тривалого роздавлювання) нерідко спостерігається виражена гіперкаліємія. У таких випадках показані моніторинг ЕКГ і часте визначення рівня калію в сироватці. Якщо хворому з гіперкаліємії (концентрація калію в сироватці понад 5,5 ммоль / л) показано переливання еритроцитарної маси, слід використовувати компоненти крові, що містять найменшу кількість калію, - еритроцитарної масу, що зберігалася не більше тижня, або відмиті еритроцити.
У хворих з шоком і гіпотермією, пошкодженням печінки або пече-нічного недостатністю при переливанні компонентів крові мож-ли накопичення цитрату в плазмі. Воно може викликати гіпокальціе-мию, яка, в свою чергу, призводить до аритмій (включаючи фібриля-яцію шлуночків) і порушення скоротливості міокарда. При Перелі-Аніі великого обсягу компонентів крові необхідно контролюватися-ать концентрацію іонізованого кальцію в плазмі. Вона повинна бути не менше 3,8 мг%. Для усунення гіпокальціємії застосовують препарати кальцію.
Компоненти крові вводять через венозні катетери великого диамет-ра. Системи для в / в введення повинні бути забезпечені фільтрами з діаметром пір 140 170 мкм. Вони затримують макроагрегати і переді-твращают емболію мікроііркулігорного русла легких. Швидке вве-дення непідігрітої сольових розчинів і еритроцитарної маси мо-же викликати гіпотермію, аритмії і коагулопатії. Для предупрежде-ня гіпотермії при масивної трансфузійної та інфузійної тера-ПІІ застосовують проточні нагрівачі, уважно стежать за темпе-ратура тіла хворого, вкривають його попередньо нагрітими ковдри-лами і розмішають в теплому приміщенні.
Зростаюча стурбованість з приводу ускладнень трансфузійної тера-ПІІ, в тому числі інфекцій, що передаються з кров'ю, сфокусувала увагу фахівців на визначенні показань до цього методу ле-чення. При травмі крововтрата є одним з провідних патогенних-тичних механізмів, тому при наданні допомоги хворим осо-бенно важливо, щоб страх перед ускладненнями не панують вони надо над здоровим глуздом і не змусив забути про те, що основна мета пере-ливания компонентів крові - відновлення і підтримання крово- постачання життєво важливих органів. Чітке визначення показань до трансфузійної терапії і ретельний підбір компонентів крові дозволяють з успіхом застосовувати цей метод лікування і звести ризик ос-ложненіем до мінімуму. Ефективна взаємодія зі службою пе-реліванія крові сприяє швидкому отриманню та безпечного використання препаратів і компонентів крові.