Як важко жити легко
Із золотою ложкою в роті
Дитинство в благополучній родині не було довгим: у 1937 році, коли хлопчикові не виповнилося ще й п'яти років, батьків заарештували і засудили на тривалі терміни. Вася виявився спочатку в дитячому будинку, потім його виховувала тітка по батькові. Тільки в 1948 році йому дозволили приїхати до матері, яка тоді жила на засланні в Магадані.
Тепер він обертався в колі найблискучішою московської культурної еліти. Першою дружиною письменника була красива брюнетка на ім'я Кіра. Відносини між подружжям практично відразу стали непростими. У 1960 році у них з Кірою народився єдиний син Олексій.
Зустріч на березі моря
Так вийшло, що ні її чоловік, ні його дружина особливо не заважали закоханим.
Неприємності прийшли з боку влади.
В образі дисидента
Василь став підписувати дисидентські звернення до влади. Отримав догану від Московського відділення Спілки письменників СРСР. До кінця 1970-х його практично перестали друкувати, звинувачуючи в «нерадянським» і «ненародних». Аксьонов почав створювати такі апріорі непрохідні твори, як «Опік» і «Острів Крим». Його публікували на Заході. Загалом, колись обласканий владою літератор перетворився в дисидента.
Кар'єра Аксьонова за океаном складалася благополучно. Він викладав письменницьку майстерність в американських університетах. Писав нові книги, які виходили в іноземних видавництвах як російською, так і на інших мовах. Однак саме тоді прийшла велика трагедія.
- Що ж ми тепер будемо робити?
- Будемо жити сумно, - відповів їй люблячий чоловік.
А що він міг їй ще сказати?
Озираючись назад, можна було сказати, що життя вдалося. Так, були складності, були страхи, були неприємності. Всі серйозні халепи пару начебто минули.