ЧОЛОВІК: Після роботи приходжу додому, як завжди хочу відкрити двері, як раптом голос ...
ГОЛОС: А ти з дружиною привітався?
ЧОЛОВІК: Щось мені не хочеться, не звик якось, але все-таки кажу: Здрастуй.
ГОЛОС: Та хіба так з дружиною вітаються? Ти їй скажи: здрастуй, моя дорога.
ЧОЛОВІК: Гм. Я і слів таких не знаю. Але раз треба, гаразд, скажу. Здрастуй, моя дорога.
Дружина дивиться здивовано
ГОЛОС: Поцілунок її!
ЧОЛОВІК: Ще чого! П'ять років не цілував, а тепер - поцілунок!
ГОЛОС: Поцілунок її, поцілунок!
Чоловік цілує дружину. Вони можуть прикритися парасолькою.
ДРУЖИНА: Милий, що з тобою?
ЧОЛОВІК: Та нічого, а що ми сьогодні будемо вечеряти?
ДРУЖИНА: Зараз, я ще не приготувала, почекай трохи.
ГОЛОС: Піди поки, купи дружині подарунок. Там за рогом квіти продають, купи їй букетик.
ЧОЛОВІК: Ну, це вже занадто! Та за ці гроші, можна сказати даремно витрачені можна цілих два морожених купити! Але що ви думаєте? Пішов і купив. Приходжу додому. Дорога, це тобі (простягає квіти, дружина непритомніє). Ледве заспокоїв!
ГОЛОС: А тепер, поки вона відпочиває, помий посуд. Дружина адже весь вечір готувала, намагалася, допоможи їй.
ЧОЛОВІК: Тут відчуваю, що цей голос від мене не відчепиться, пішов на кухню, помив посуд. Тут дружина захвилювалася.
ДРУЖИНА: Дорогий, ти скажи, може, ти захворів?
ЧОЛОВІК: Та ні, все нормально. А сам відчуваю, що щось зі мною відбувається. Пішли спати. Думав, у вихідний висплюся. Але вранці знову голос.
ГОЛОС: Вставай, вже ранок. Піди погуляй з сином, а то він забув, що у нього є батько.
ЧОЛОВІК: І що ви думаєте? Пішов! Зводив його в зоопарк, навіть на поні покатав. Приходжу додому, а дружина каже.
ДРУЖИНА: Ти все-таки сходи в поліклініку, я всю ніч через тебе не спала. Сходи, здайся доктору.
ЧОЛОВІК: Пішов у поліклініку. Здрастуйте лікарю.
ДОКТОР: На що скаржитеся, що вас турбує?
ЧОЛОВІК: Та турбує мене один голос. Весь час мені вказує, що робити. Ви уявляєте, я недавно навіть квіти дружині купив! А ще допомагати їй став по дому, з дитиною гуляти. Загалом, доктор, останнім часом зі мною відбуваються дивні речі.
ДОКТОР: Нічого дивного, хворий. Просто у Вас прокинувся голос совісті. Медицина тут безсила. Але з цим можна прожити! До побачення, Вам нема про що турбуватися.
ДРУЖИНА: Бажаю і вам, молодята, щоб голос совісті у вас ніколи не засинав!