як сучасна форма викладу матеріалу
У вищій школі при усному викладі навчального матеріалу в основному використовуються словесні методи навчання. Серед них важливе місце займає вузівська лекція. Слово «лекція» має латинський корінь «lektion» - читання. Лекція виступає в якості ведучого ланки всього курсу навчання і являє собою спосіб викладу об'ємного теоретичного матеріалу, що забезпечує цілісність і завершеність його сприйняття студентами. Лекція повинна давати систематизовані основи наукових знань з дисципліни, концентрувати увагу учнів на більш складних, вузлових питаннях, стимулювати їх активну пізнавальну діяльність і сприяти формуванню творчого мислення.
В даний час поряд з прихильниками існують і противники лекційного викладу навчального матеріалу у ВНЗ. До основних недоліків лекційного викладу навчального матеріалу відносять такі аргументи:
1. Лекція привчає до пасивного сприйняття чужих думок, гальмує самостійне мислення учнів. Причому чим лектор краще, тим більше некритично сприймається його матеріал.
2. Лекція відбиває прагнення до самостійних занять.
3. Відвідування лекцій забирає багато часу.
4. Інформація краще сприймається по зоровому каналу, ніж по слуховому, отже, лекції не ефективні.
5. Одні слухачі встигають осмислити, інші - тільки механічно записати слова лектора. Це суперечить принципу індивідуалізації і т. Д.
Однак досвід навчання у вищій школі свідчить про те, що відмова від лекції знижує науковий рівень підготовки учнів, порушує системність і рівномірність їх роботи протягом семестру. Тому лекція як і раніше залишається як провідним методом навчання, так і провідною формою організації навчального процесу у ВНЗ.
Зазначені недоліки в значній мірі можуть бути подолані правильною методикою і раціональним побудовою досліджуваного матеріалу; оптимальним поєднанням лекції з іншими методами навчання - семінаром, практичних і лабораторних заняттям; самостійної підготовкою навчаються, а також застосуванням в навчальному процесі нетрадиційних видів читання лекцій і ораторським майстерністю викладача. У даній статті ми спробуємо викласти основні переваги такої сучасної форми вузівської лекції як лекція-візуалізація.
Загальновідомо, що основними функціями лекції виступають пізнавальна (навчальна), розвиваюча, виховна і організуюча.
Розвиваюча функція лекції полягає в тому, що в процесі передачі знань вона орієнтує, що навчаються не на пам'ять, а на мислення, т. Е. Вчить їх думати, мислити науково, на сучасному рівні. Логічне, доказове виклад матеріалу, прагнення лектора не просто передати відомості, а довести їх істинність, привести студентів до обгрунтованих висновків, вчить їх думати, шукати відповіді на складні проблеми, показувати прийоми такого пошуку - саме це характеризує розвиваючу функцію і створює умови для активації пізнавальної діяльності учнів в процесі її сприйняття.
Організуюча функція лекції передбачає, в першу чергу, управління самостійної працюй навчаються як в процесі лекції, так і в години самопідготовки. Це функція свідомо посилюється викладачем при читанні настановних і оглядових лекцій, а також лекцій за темами, за якими слід проведення семінарів і практичних занять. Тут лектор орієнтує учнів на роботу з літературою, вказаною в програмі, і інформує про появу нових джерел. Він звертає увагу студентів на те, що їм необхідно вивчити і що з чим порівняти.
Всі вищеназвані функції успішно реалізуються в ході лекції-візуалізації, оскільки слово лектора дублюється на екрані часто в яскравій, емоційній формі, супроводжується цікавими, уточнюючими ілюстраціями.
У методиках відзначається, що основними вимогами до сучасної лекції є науковість, доступність, єдність форми і змісту, емоційність викладу, органічний зв'язок з іншими видами навчальних занять, практикою повсякденного життя. З урахуванням цих вимог лекція-візуалізація крім яскраво вираженою наочності повинна:
· Мати чітку структуру і логіку розкриття послідовно викладаються питань;
· Мати твердий теоретичний і методичний стрижень, важливу проблему;
· Мати закінчений характер освітлення певної теми, тісний зв'язок з попереднім матеріалом;
· Бути доказовою і аргументованою, мати чітко виражений зв'язок з практикою;
· Володіти силою аргументації і викликати у студентів необхідний інтерес, давати напрямок для самостійної роботи;
· Перебувати на сучасному рівні розвитку науки і техніки, містити прогноз їх розвитку на найближчі роки;
· Відображати методичну обробку матеріалу (виділення головних думок і положень, підкреслення висновків;
· Бути доступною для сприйняття даної аудиторією.
До завдань викладача входить створення умов для систематизації наявних матеріалів, засвоєння нової інформації, розуміння причинно-наслідкових зв'язків і залежностей, створення і вирішення проблемних ситуацій, демонстрація різних способів візуалізації (натуральні об'єкти, малюнки, схеми, таблиці і т. П.).
Лекція-візуалізація можлива при дотриманні ряду ергономічних вимог: схема розташування об'єктів відповідно до закономірностями зорового ряду (зліва направо і зверху вниз), щільність розташування інформації в кадрах. Текст повинен включати тільки ключові висловлювання, формулювання повинні бути загальнодоступними, при візуалізації використовується максимально сім змістовних пунктів. Необхідно пам'ятати ознаки добре Новомосковскемого тексту: використання і прописних, і малих літер, стандартних шрифтів, щільне розташування літер, наявність чітких проміжків між словами.
Прочитавши лекцію, викладач сам добре бачить і відчуває її сильні і слабкі сторони. Про це він судить насамперед по тому, як її прийняла аудиторія і творчий колектив кафедри. Він пам'ятає, які її частини і розділи слухалися з інтересом, в яких місцях увагу слабшав, які пояснення були надмірно деталізовані або розтягнуті, а де занадто схематичні, де не вистачало ілюстрацій або вони були не зовсім вдалими.
Рекомендується всі ці зауваження відразу ж записати і в подальшому використовувати при роботі над новою візуалізованою лекцією. Кожне заняття - це результат педагогічної творчості викладача, який несе особисту відповідальність за його ефективність.