2. Поняття міжнародно-правової відповідальності та класифікація міжнародних правопорушень ..................... 6
3 Види і форми міжнародно-правової відповідальності ... 8
Список використаної літератури .................................... 11
Будь-яке міжнародно-правове діяння суб'єкта тягне його міжнародно-правову відповідальність. Міжнародно-правова відповідальність постійно застосовується і удосконалюються в міжнародному праві. Однак, правові норми цього інституту до цих пір не кодифіковані, і тому він грунтується, як правило, на застосуванні звичайно-правових норм, що склалися на базі прецедентів та судових рішень.
Деякі норми загального характеру, що регулюють питання відповідальності, закріплені в міжнародних договорах, а також підтверджені в резолюціях ООН та інших міжнародних організацій.
Статті 39, 41 і 42 Статуту ООН встановлюють процедури реалізації відповідальності за вчинення міжнародних злочинів проти міжнародного миру і безпеки.
Існує велика кількість багатосторонніх актів, в якому перед- усмотрена відповідальність за міжнародні злочини (Конвенції про перед-попередженні геноциду і покарання за нього 1948року г.), Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965 р Міжнародна конвенція про припинення злочину апартеїду і покарання за нього 1973 року і т.д.).
Для розгляду питання контрольної роботи я звернув увагу на суб'єкти міжнародної відповідальності, види і форми міжнародно-правової відповідальності та на саме поняття міжнародно-правової відповідальності. Під час вивчення цієї теми я використовував не тільки навчальну літературу, а й юридичну літературу, таку як міжнародні договори, конвенції, а також деякі резолюції ООН.
1. Суб'єкти міжнародної відповідальності
Перш ніж розібрати питання про міжнародно-правової відповідальності слід звернути увагу на суб'єкти міжнародно-правової відповідальності, так як ними можуть є тільки суб'єкти міжнародного публічного права.
Суб'єкт міжнародного права - це носій міжнародних прав і обов'язків, що виникають відповідно до загальних норм міжнародного права або розпорядженнями міжнародно-правових актів; або особа (в збирач-ном сенсі), поведінка якого прямо регулюється міжнародним правом і ко-лось вступає (може вступати) у міжнародні публічні (міжвладні) відносини. Відповідно міжнародна правосуб'екта-ність - юридична здатність особи бути суб'єктом Міжнародного Права.
Первинні суб'єкти Міжнародного Права не створюються ніким як такі. Їх по-явище - об'єктивна реальність, результат історичного процесу. Це перш за все держави і, в деяких випадках, нації і народи. Через властивого першим державного, а другим - національного суверенітету, вони визнаються в ка-честве носіїв міжнародних прав і обов'язків. У Міжнародному Публічному Праві не існує норми, які наділяли б первинні суб'єкти правосуб'єктність; є лише норми, що підтверджують наявність у них правосуб'єктності з моменту освітньої-ня. Іншими словами, правосуб'єктність первинних суб'єктів не залежить від будь-чиєї волі і має за своєю природою об'єктивний характер.
Похідні суб'єкти Міжнародного Публічного Права створюються первинними, а юридичними ис-джерелами для їх установи є міжнародний договір і, як по-різному-видность його - установчі документи в формі статутів. Похідні суб'єктів мають обмежену правосуб'єктність, яка обумовлена визнанням цих учасників міжнародних відносин з боку первинних суб'єктів. Крім того, обсяг їх міжнародної правосуб'єктності залежить від наміру і бажання їх творців. До похідних суб'єктам МПП відносяться государ-ствоподобние освіти, міжурядові організації.
Крім цього існують учасники окремих видів міжнародно-пра-вових відносин (свого роду одноразові суб'єкти). До них відносяться пра-вительства у вигнанні, повстала сторона, воююча сторона. Однак питання про їх міжнародної правосуб'єктності вирішується виключно за згодою держав. Їх одинична правосуб'єктність надзвичайно обмежена.
Суб'єкт Міжнародного Публічного Права є колективним утворенням. Кожен суб'єкт має елементи організації: держава - влада і апарат управління; бо-рющаяся нація - політичний орган, що представляє її всередині країни і в міжнародних відносинах; міжнародна організація - постійно дей-ціалу норми і т.д. Кожен з них має самостійний правовий статус, виступає на зовнішній арені від власного імені. Деякі вчені вва-тануть, що тільки наявність трьох елементів (володіння правами і обов'язками, що випливають з міжнародно-правових норм; існування у вигляді колектив-ного освіти; безпосередню участь в створенні міжнародно-правових норм) дає підстави "вважати ту чи іншу освіту повноцінним суб'єктом МП ".
Важливою характеристикою суб'єкта міжнародного права є його дієздатність - здатність здійснювати свої права і обов'язки по між-народному праву. Наприклад, окуповані в період другої світової війни Німеччиною держави зберігали свою правоздатність, втративши дієздатний-ність.
Основним суб'єктом Міжнародного Публічного Права є держава. У міжнародно-право-вої літературі здавна використовується поняття держави, що включає в себе три основних компоненти - суверенну владу, населення, певну терри-торію. Якщо абстрагуватися від інших функцій і характеристик дер-жави і зосередитися тільки виключно на його міжнародної право-суб'єктності, може вийти наступне визначення: "Держава - необ-ходимо організація населення для участі в міжнародному співтоваристві, для представництва і захисту його інтересів. Держава зосереджує під своїм контролем основну масу зв'язків між іншими учасниками міжнарод-них відносин, національними утвореннями, фізичними і юридичними особами ".