Господарським процесуальним законодавством передбачені спеціальні стадії оскарження рішень, ухвал, постанов господарських судів.
За результатами розгляду апеляційної скарги приймається постанова, в якому обов'язково зазначаються відомості, передбачені ст. 105 ГПК.
Окремо від рішення може бути оскаржене ухвалу господарського суду першої інстанції (ч. 1 ст. 106 ГПК) у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Виробництво в касаційній інстанції призначено для перевірки законності судових актів господарських судів України. Перевірку законності цих актів здійснює Вищий господарський суд України. Право касаційного оскарження мають особи, визначений ст. 107 ГПК. Порядок (ст. 109) і строки подання касаційної скарги (ст. 110) регламентовано ЦПК. Повноваження суду касаційної інстанції щодо рішення або постанови, яке перевіряється за касаційною скаргою (поданням), визначений в ст. 109 ГПК.
За результатами розгляду скарги (подання) приймається постанова, яка повинна містити визначені законодавством реквізити.
Оскарження ухвал місцевого або апеляційного господарського суду відбувається в порядку згідно ЦПК і Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Порядок оскарження постанови Вищого господарського суду України встановлено ст. 11114 ГПК
Підстави для скасування постанов чи ухвал Вищого господарського суду України дано в ст. ПІ19 ГПК. Порядок розгляду справи Верховним Судом України регламентовано ст. 111-23 ГПК.
За результатами розгляду скарги (подання) приймається постанова Верховного Суду України, яка є остаточною і оскарженню не підлягає.
Перегляд рішення, ухвали, постанови господарського суду за нововиявленими-виявленими обставинами є окремою стадією господарського процесу. Його здійснює той же суд, який прийняв рішення, ухвала, постанова.
Порядок і терміни перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами регламентований ЦПК. За результатами перегляду рішення, ухвали, постанови приймається рішення, постанова або ухвала (ст. 114 ГПК), законність яких може бути переглянута в загальному порядку.
Виконання судових рішень - це самостійний, особливий інститут процесуального права. На підставі Закону "Про судоустрій і статус суддів" та ГПК судовий акт господарського суду, що набрало законної сили, підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судових актів господарського суду тягне за собою відповідальність, передбачену ГПК та іншими законодавчими актами України.
Головними учасниками виконавчого провадження є сторони: стягувач і боржник. Накази про стягнення грошових сум разом з рішенням, визначенням, постановою видаються або надсилаються стягувачеві.
У разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено (ст. 119 ГПК).
Підстави для повернення стягувачеві державним виконавцем наказу господарського суду без його виконання передбачено Законом України "Про виконавче провадження" (ст. 40) і ЦПК (ст. 371).
Порядок відновлення втраченого наказу господарського суду визначено ЦПК.