Підйом антиколоніального руху. Створення Малайсько-го Союзу стало поштовхом до потужного підйому антіанглійскіх-го руху в Малайї і Сінгапурі. Це рух носило складний характер і відобразило як слабку диференційованість малайського суспільства, так і ті зрушення, які вироб-йшли в країні в роки війни і перші повоєнні місяці.
Пробудження політичної свідомості в період війни і перші повоєнні місяці привело к. Появі лівого бур-жуазного і дрібнобуржуазного національного руху. Це рух, лідерами якого стали переважно интелли-Гент, отримали західну освіту, було неоднократ-ним і об'єднувало сили, різні за своєю класовою ос-нове.
ОМНО і її лідер, використовуючи націоналістичні настрої-ня малайців, зажадали від англійських властей визнання виняткових прав малайців. Отримавши підтримку політич-скі недосвідченого малайського селянства, що йшов за сво-ними традиційними керівниками - аристократією, дере-віденськими та волосними старостами, мусульманськими суддями і богословами, ОМНО за короткий час стала масовою з-літичної партією, що виражала під прикриттям інтересів малайців як національно общинної групи інтереси ФЕО-дально-буржуазних малайських кіл і чиновництва.
Вийшовши з ВСОД, МНП створила іншу коаліцію, «Пусаг Тенаг райяти» ( «Путері»), або Центр народних сил, куди по-йшли ліві малайські націоналістичні організації. ВСОД і «Путері» налагодили спільні дії, і практично з літа 1947 р виступали єдиним фронтом, створивши коаліцію. Ця коа-ліція іосіла складний характер. Вона об'єднувала різні класові сили: пролетаріат, дрібну і середню буржуазію. На відміну від ОМНО коаліція ВСОД - «Путері» боролася за незалежність країни і наголошувала на міжнаціональне со-співпраця в антиімперіалістичної боротьбі. Але основна маса малайського селянства йшла за ОМНО, що застав-ляло демократичну коаліцію спиратися головним чином на немалайское населення країни.
Зіткнувшись з антиімперіалістичним рухом, воз-очолюваних КПМ і іншими лівими партіями, і опозицією малайської еліти, за якою пішла маса малайського насе-лення, англійський уряд вирішив скасувати реформу 1946 г. Після переговорів генерал-губернатора М. Макдональда і губернатора Малайського Союзу Е. Гента з малайськими султанами і лідерами ОМНО був розроблений проект ство-ня малайської федерації, яка повинна була замінити Малайський Союз.
В умовах, що склалися КПМ прийняла рішення вивести свої основні кадри з міст в джунглі і там, спираючись на скваттерскіе поселення, розгорнути партизанську ВООР-женную боротьбу. План колонізаторів одним ударом розгромити компартію не вдався. Почалася тривала і жорстока війна, що стала однією з найбрудніших і ганебних сторінок історії англійського колоніалізму.
Для боротьби з партизанами були перекинуті військові підрозділи з різних частин Британської імперії. Все-го проти партизан (4-5 тис. Чоловік в кінці 40-х і близько 8 тис. - на початку 50-х років) діяло 40 тис. Регулярних військ, близько 60 тис. Поліцейських і 250 тис. Чоловік внутрен-неї охорони. В операціях проти партизан брали участь значні військово-морські і військово-повітряні сили. Заін-тересованние в придушенні партизанського руху в Малайї, яка придбала після початку війни про Кореї особливе значення як джерело важливих стратегічних товарів і плацдарм для боротьби з національно-визвольним рухом в Південно-Східній Азії, США активно допомагали англійцям зброю третьому, спорядженням, субсидіями . У війні взяли участь також австралійські і новозеландські військові частини. У боротьбі з партизанами і співчували їм населенням застосовувалися найжорстокіші і нелюдські методи. За законами надзвичай-чайного положення поліція мала право ув'язнювати без суду на термін до двох років, влаштовувати обшуки на свій розсуд, створювати зони, де пересування населення і підвезення продовольства обмежувався. Широко застосовувалися тортури, тисячі людей були страчені за простим підозрою.
Спроби колонізаторів покінчити з партизанським руху-ням за допомогою однієї лише військової сили виявилися Безус-пешню. В середині 1950 р зазнав невдачі план коман-дме англійськими військами генерала Гарольда Бріггса: витягнувши всю армію поперек Малайського півострова, пройти по країні з півдня на північ і знищити партизанські сили. Частини Визвольної армії, розбившись на дрібні груп-пи, просочилися крізь ланцюг англійських військ і продовжували операції в їхньому тилу.
Лише до середини 50-х років колонізаторам вдалося суще-ного послабити сили Визвольної армії. Вирішальну роль в цьому зіграли заходи, вжиті новим (з 1952 р) командувачем і верховним комісаром колонії генералом Джеральдом Темплер. У 1951 -1953 рр. англіча-не справили переселення півмільйона китайських скваттеров в так звані нові села, які були обнесені ко-лючей дротом і знаходилися під контролем поліції і внутрішньої охорони. Переселення скваттеров позбавило партизан масової опори в сільській місцевості і створило для них серь-езние продовольчі труднощі. Всього до кінця 1953 р-стало близько 300 «нових сіл», населення яких, осо-бенно в перші роки, жило в умовах жорстокого поліцейського контролю і терору. Темплер створив також укріплені «фор-ти в джунглях» в районах проживання аборигенів, яких партизанам вдалося залучити на свою сторону. Спеціальні під-поділу прочісували джунглі в пошуках партизанських таборів. Застосовувалися масовані бомбардування і артоб-стріли лісових ділянок, де ховалися партизани, цілі ліс-ні масиви заливалися напалмом. Колонізатори обрушили репресії на мирне населення, яка підозрюється в співчутті до партизанів. Страти, тортури, висилки були повсякденним явле-ням в Малайї того часу.
З арени політичного життя зникли такі сили, як Ма-лайскій демократичний союз, малайська національна пар-ку, молодіжні і жіночі демократичні організації, рас-пущені або заборонені колоніальною владою в 1948- 1950 рр.
Новим президентом ОМНО став брат султана Кедаха Тунку Абдул Рахман, юрист за освітою, в особі якого ОМНО отримала розумного, вольового і гнучкого лідера. Догляд Так-то Вони бін Джафара і його групи сприяв деякому посиленню впливу в ОМНО буржуазних елементів і сіл-ської еліти на противагу феодально-бюрократичним. Хоча ПНС висунула гасла самоврядування через 10 років, ви-борів в 1955 р малайізаціі чиновницького апарату і т. П. Вона не змогла добитися масової підтримки - занадто відкрив-кої була її орієнтація на колоніальні влади, і, крім того, в політичному житті Малайї, до цього часу далеко зайшла по шляху коммуналізма, для такої партії ие знайшлося місця.
Хоча вибори 1952 р ніякого реального значення самі по собі не мали (йшлося про декількох місцях в не володію-щих ніякою владою муніципальних радах), вони зробили серйозний вплив на внутрішньополітичне життя країни і розстановку політичних сил.
Політичне життя Малайї в період підготовки до Феде-ральних виборів (1952-1954 рр.). З початку 50-х років в по-литическом розвитку малайської федерації виразно обна-ружілісь деякі нові риси.
Після муніципальних виборів 1952 р союз ОМНО і КАМ зміцнився. Союзники, прагнучи зміцнити свої позиції, виступила-пили з вимогою якнайшвидшого проведення федеральних ви-борів, які колись розглядали як крок на шляху досягнень-вання незалежності країни. В умовах тривав партизанського руху і посилення з початку 50-х років актив-ності мас проблема незалежності зайняла центральне місце в програмах політичних партій.
Протягом 1953-1954 рр. основні легальні політичні сили зосередили головну увагу на проблемі неза-мости і шляхів до її досягнення.
Союз ОМНО-КАМ, який скликав в 1953 р Національний конвент, в якому взяли участь також кілька невеликих ших консервативних малайських організацій, висунув про-граму, згідно з якою мінімум / 5 майбутнього парламенту через Біра, причому вибори повинні відбутися не пізніше кінця 1 954 м Інші вимоги передбачали допуск державних валют-ських службовців до голосування (в інтересах ОМНО, за ко-торою йшли нижчі і середні чиновники) і збільшення числа китайців, що допускаються до голосування (в інтересах КАМ).
Зі свого програмою виступили і малайські націоналісти, глашатаєм яких став Союз малайців півострова, спочатку приєднався до Національного конвенту, але восени 1953 р створив окремий Всемалайскій національний кон-прогрес. Програма цього об'єднання включала визнання ма-лайского мови офіційною, ісламу - державної ре-лігіей, а також подальше обмеження громадянських прав немалайского населення.
Федеральні вибори 1955 р Вибори до Законодавчої ради малайської федерації з'явилися важливою віхою в політи-зації розвитку країни. Вони свідчили, по-перше, про кризу системи колоніального управління в обстановці висо-кого напруження антиімперіалістичного руху, під впливом якого навіть консервативні сили висунули гасло боротьби за незалежність. По-друге, саме в період виборів вікон-чательно склалася та розстановка політичних сил в Ма-лайю, яка визначила подальший розвиток країни на багато років.
На початку 50-х років в Малайї пожвавилося профспілковий дви-ються. Створені за допомогою англійських лейбористських радників малайські профспілки до цього часу зазнали значітел'ние зміни. Під впливом своїх рядових членів профспілки в обстановці, коли колонізатори були змушені йти на поступки, щоб відірвати маси від компартії, стали рішучіше виступати на захист прав трудящих, що, в свою чергу, приваблювало до них симпатії і нових загонів рабо-чого класу. Пожвавилася фактично припинилася після введення надзвичайного стану страйкова боротьба. У малайської федерації на початку 1953 було зарегистриро-вано 222 профспілки з числом членів 128 тис.
З пожвавленням профспілкового руху з'явилися нові політичні партії, існування яких спочатку навіть заохочувалося владою, які вбачали в них один із засобів рас-кола демократичного руху. Але поступово ці партії ставали центрами, навколо яких гуртувалася опо-зіція консервативному Альянсу. Більшість членів цих партій, а також їх керівництво належали до дрібнобуржуазним верствам китайської та індійської національності, але в міру посилення демократичних тенденцій в діяльності цих партій в них стали залучатися і робочі.
На виборах 1955 р основна боротьба розгорілася між Альянсом і Партією батьківщини, в той час як інші партії були ще занадто слабкі і роз'єднані; жодна з них ще не стала партією, що поширила вплив на всю країну і на досить широкі верстви населення.
Партія вітчизни, очолювана Дато Онн бін Джафаром, в передвиборній боротьбі вдавалася до розпалювання націо-налістіческіх почуттів серед малайського населення, звинувачуючи Альянс в поступках китайцям і індійцям. Це відштовхнуло ті консервативні кола китайської та індійської буржуазії, ко-торие підтримували цю партію ка, до некоммуналістскую, але не привернуло до неї скільки-небудь помітної підтримки з сто-ку малайців, в масі йшли за Альянсом, що стояли на позиціях співпраці різних національних груп з політичним превалюванням малайського елемента.