При всьому різноманітті життєвих проявів можна отримати загальне уявлення про умови, в яких живуть люди. Якість життя охоплює і характеризує весь діапазон її властивостей, поширюється на всі її сторони, відображає задоволеність людей наданими їм матеріальними і духовними благами, забезпеченість, комфортність, зручність життєвих умов, їх пристосованість до сучасних вимог, безболісність і тривалість життя. Це узагальнене поняття, яке виражається зазвичай словами «високе», «середнє», «задовільний», «низький», «незадовільний».
До числа показників рівня життя відносяться грошові доходи населення в розрахунку на одну людину або сім'ю. Зазвичай вимірюється місячний дохід, який повинен перевищувати прожитковий мінімум, розрахований виходячи із споживання кожною людиною мінімально необхідного набору благ, званого «споживчим кошиком». Прожитковий мінімум істотно залежить від цін, тому в умовах інфляції він безперервно змінюється. Про людей, споживання яких нижче передбаченого прожиткового мінімуму, прийнято говорити, що вони живуть за межею бідності.
У цієї проблеми є дві грані: нерівність доходів; нерівність багатства.
Люди отримують доходи в результаті надання перебувають в їх власності факторів виробництва (своєї праці, капіталу, землі) в користування фірмам для виробництва потрібних людям благ або вкладають ці ресурси в створення власних фірм. В такому механізмі формування доходів споконвічно закладена можливість їх нерівності. Причини, що породжують нерівність доходів, такі:
• різна цінність що належать людям чинників виробництва;
• різна успішність використання факторів виробництва;
• різний обсяг належать людям чинників виробництва.
Використовуючи свої доходи, люди можуть витрачати їх частину на придбання додаткового обсягу факторів виробництва. Наприклад, сім'я може покласти частину своїх заробітків у банк, щоб отримати дохід не тільки у формі заробітної плати, а й у формі відсотка. Так формується багатство сім'ї.
Нерівність доходів і багатства може досягати величезних масштабів і створити загрозу для політичної і економічної стабільності в країні. Тому практично всі розвинені країни світу постійно здійснюють заходи по скороченню такої нерівності. Але розробка цих заходів можлива лише при умінні точно вимірювати ступінь диференціації доходів і багатства, а також результати впливу на неї за допомогою державної політики.
Реформи і економічна криза загострюють проблему бідності.
Найкращими і найбільш ефективними способами зниження рівня бідності є збільшення пропозиції товарів і послуг і підвищення якості освіти серед бідних верств населення. Підвищення доступності товарів і послуг призводить до зростання життєвого рівня бідних і не позначається негативно на життєвому рівні інших верств населення. Отримання освіти розкриває перед бідняками додаткові можливості для того, щоб заробити грошей і вибратися з убогості, оскільки одна з причин бідності - відсутність кваліфікаційних навичок, необхідних для того, щоб займати високооплачуване робоче місце.
• створення умов для реалізації громадянами своїх прав на освіту, за своєю структурою і якістю відповідає потребам розвитку економіки і громадянського суспільства;
• поліпшення стану здоров'я населення на основі реально доступною широким верствам населення медичної допомоги та підвищення якості лікувальних послуг, розвитку масової фізичної культури і спорту;
• розвиток культурного потенціалу та збереження культурної спадщини країни, забезпечення єдності культурного простору та доступності культурних цінностей широким верствам населення;
• створення ефективного цивілізованого ринку праці;
• забезпечення фінансової стійкості пенсійної системи, підвищення реального розміру пенсій;
Досягнення поставлених цілей можливо лише в результаті докорінної модернізації економіки, яка дозволить забезпечити економічне зростання, стійко випереджаюче зростання світової економіки, і створити базу для підвищення рівня життя громадян.
Економічна політика буде спрямована на створення в країні сприятливого підприємницького та інвестиційного клімату, проведення передбачуваною і стимулює зростання макроекономічної політики. Зусилля Уряду Російської Федерації будуть сконцентровані на забезпеченні рівних умов конкуренції, захисту прав власності, зняття надлишкових адміністративних бар'єрів для підприємницької та інвестиційної діяльності, підвищення фінансової прозорості підприємств і організацій. Ключовим напрямком економічної політики має стати створення фінансової інфраструктури, ефективно виконує функцію трансформації заощаджень в інвестиції. Податкова і митна реформи будуть орієнтовані на знаходження ефективного співвідношення між стимулюючої та фіскальної роллю податків за рахунок зниження і вирівнювання податкового тягаря, спрощення податкової системи, зниження і максимальної уніфікації митних зборів, зміцнення податкового і митного адміністрування.
З метою забезпечення фінансової стабільності Уряд Російської Федерації здійснює послідовну фінансову політику, засновану на приведення зобов'язань держави у відповідність з його ресурсами, підвищення ефективності функціонування бюджетної системи, чіткому розмежуванні бюджетних повноважень і відповідальності різних рівнів влади. При цьому спільно з Центральним банком Російської Федерації вжиті заходи, спрямовані на забезпечення стабільності національної валюти.
Структурна політика держави спрямована на підвищення конкурентоспроможності економіки країни, активізацію і відтворення науково-технічного та інтелектуального потенціалу. Держава переорієнтується з надання підтримки неефективним підприємствам на розвиток інфраструктури, забезпечення мобільності робочої сили, підтримку високотехнологічних і наукомістких виробництв. Особлива увага Уряду Російської Федерації буде направлено на структурну перебудову і розвиток галузей оборонно-промислового, паливно-енергетичного та агропромислового комплексів, реструктуризацію природних монополій.
Росія практично повністю розрахувалася з зовнішніми боргами, що дозволяє, маючи значні накопичення матеріальних і фінансових ресурсів, додатково направляти сотні мільярдів рублів на підвищення пенсій і заробітних плат працівникам бюджетної сфери, стипендій учням і студентам.
1. Реформування освіти. Дії Уряду Російської Федерації в сфері освіти спрямовані на збільшення витрат на освіту та суттєве підвищення їх ефективності, створення умов для залучення в сферу освіти коштів з позабюджетних джерел, співфінансування на конкурсних засадах інвестиційних проектів в сфері освіти. Виділяються кошти на інформаційне забезпечення освітніх організацій.
У сфері вищої освіти вводиться конкурсний порядок розподілу державного замовлення на підготовку фахівців та фінансування інвестиційних проектів вузів незалежно від їх організаційно-правової форми.
Реалізується ряд заходів, спрямованих на реструктурування бюджетної мережі, включаючи реорганізацію навчальних закладів професійної освіти шляхом їх інтеграції з вищими навчальними закладами та створення університетських комплексів, а також малокомплектних сільських шкіл.
В рамках поетапного впровадження механізмів нормативного подушного фінансування буде здійснено перехід на прозору систему фінансування загальної освіти на основі федерального, регіонального та місцевого нормативів його фінансового забезпечення. Регіони, рівень бюджетної забезпеченості яких недостатній для фінансування загальної освіти в межах мінімальних нормативів, отримають необхідну фінансову підтримку в рамках системи міжбюджетних трансфертів. Передбачається встановити федеральну складову і рамкові умови розробки регіональної складової державного стандарту основної загальної освіти.
Розробляються нормативні правові акти, що встановлюють можливість фінансування за рахунок коштів батьків, інших позабюджетних джерел викладання додаткових предметів і надання додаткових освітніх послуг в середній школі, які не включені в нормативи фінансового забезпечення.
Закінчується експериментальне відпрацювання технології проведення єдиного державного випускного іспиту і його законодавче закріплення. Формується незалежна система атестації і контролю якості освіти. Одночасно здійснено комплекс підготовчих заходів по персоналізації титулу бюджетного фінансування професійної освіти (державних іменних фінансових зобов'язань).
Впровадження нових організаційно-фінансових механізмів передбачає також забезпечення господарської самостійності та збільшення різноманітності організаційно-правових форм медичних організацій, перехід до єдиних методів оплати медичної допомоги, підвищення дієвості механізмів координації управління охороною здоров'я, а також уточнення відповідних наглядових повноважень на федеральному і регіональному рівнях процедур ліцензування і регулювання діяльності страховиків.
3. Політика в сфері культури. У числі першочергових заходів в цьому напрямку можна назвати наступні:
• внесення змін і доповнень до Федерального закону «Основи законодавства про культуру»;
• створення загальноросійської системи моніторингу стану і використання пам'яток історії та культури, предметів музейного, бібліотечних і архівних фондів і кінофундації;
• розробка фінансово-господарського механізму, спрямованого на послідовне впровадження програмно-цільових, контрактних та інвестиційних методів фінансування установ і працівників сфери культури.
4. Розвиток фізичної культури і спорту. Особливу увагу Уряд Російської Федерації має намір приділити розвитку масової фізичної культури, спорту і туризму, включаючи розвиток дитячого і юнацького спорту, позаурочних форм занять фізкультурою і спортом, збільшення числа доступних (без попереднього відбору) змагань з масових видів спорту для всіх вікових груп населення. Реалізуються програми розвитку фізичної культури і спорту серед інвалідів, дітей-сиріт, «важких» підлітків, а також програми, спрямовані на подолання наркоманії, алкоголізму, куріння та інших шкідливих звичок.
В останні роки також вжито заходів щодо вдосконалення механізму фінансування щомісячної допомоги на дитину.
6. Пенсійне забезпечення і страхування. Першочергові дії Уряду Російської Федерації передбачають поетапне підвищення до 1,2 граничного співвідношення заробітків із застосуванням індивідуального коефіцієнта пенсіонера. Одночасно з метою підвищення фінансової стійкості Пенсійного фонду Російської Федерації буде здійснюватися перехід до механізму підвищення пенсій, заснованому на поєднанні індексації по інфляції і по заробітній платі. Буде потрібно також розглянути питання про необхідність поетапної коригування пенсійного віку.
Ведеться підготовка законопроектів, що забезпечують поступовий перехід до накопичувальної фінансування пенсій, в тому числі дострокових, облік накопичень на індивідуальних рахунках в системі державного пенсійного страхування, а також підготовка одного з базових законів, що визначає види пенсій і умови їх надання по державному пенсійному страхуванню.
Передбачається скорочення перехресного субсидування комунальних послуг, що призведе до зниження тарифів на комунальні послуги для підприємств-споживачів. Реалізується система заходів з регулювання на муніципальному рівні тарифів підприємств житлово-комунального господарства, які є локальними монополістами, включаючи також впровадження практики укладення концесійних договорів на управління об'єктами комунальної інфраструктури.
8. Трудові відносини та зайнятість населення. Уряд Російської Федерації продовжить курс на підвищення мінімального розміру оплати праці, розвиток колективних трудових відносин за участю професійних спілок, включаючи сприяння формуванню добровільних об'єднань роботодавців, розвиток ефективних інститутів і механізмів, що забезпечують виконання індивідуальних і колективних трудових договорів та ефективне врегулювання індивідуальних і колективних трудових спорів.
Передбачається також вдосконалення механізму страхування від нещасних випадків на виробництві.
Для підвищення ефективності державних програм сприяння зайнятості населення необхідно здійснити перехід до фінансування виплати допомоги з безробіття з федерального бюджету, а активних програм зайнятості населення - з федерального і регіональних бюджетів. Одночасно буде відбуватися впровадження ефективних механізмів перепрофілювання безробітних і уточнення умов і порядку виплати допомоги по безробіттю, а також здійснення заходів в області активної зайнятості населення.