1770-і рр. '>
1770-і рр. ' />
Територія майбутньої площі Праці,
1770-і рр.
На місці площі Праці до заснування Санкт-Петербурга існувала невелике село. Її назва остаточно забуте, але відомо, що тут були "п'ять дворів і сем душ чоловічої статі, сіна косили 90 копиць, а хліб сіяли 18 коробів" [Цит. по: 1, с. 87, 88].
Південну сторону майбутньої площі Праці в 1717-1720 роках обмежив Адміралтейський канал. У ньому в перший час зберігали ліс для будівництва кораблів, а потім по каналу до Адміралтейства справляли ліс від острова Нова Голландія. Тоді ж східний кордон цієї території позначив Крюков канал. По осі Галерній вулиці через Крюков канал був перекинутий Галерний міст, а по осі Адміралтейського каналу - Майстерні. Ці переправи були дерев'яними, але обшиті дошками так, що виглядали буд-то кам'яні. Ймовірно, вони були підйомними.
У 1719 році в Петербург були вислані ланцюга для арештантів і ремонтувалися вже встигли прийшли в непридатність арештантські казарми. До 1732 року Каторжну двір перебував у віданні Адміралтейства, а після був переданий поліції. З 1736 по 1742 рік тут вівся капітальний ремонт будівель, а відразу після цього Каторжну двір був переведений на Васильєвський острів.
Позаду приватної забудови невської набережній, на східній стороні Крюкова каналу в 1721 році з'явився канатний двір.
Одним з жителів цієї місцевості в 1774-1789 роках був знаменитий письменник Д. І. Фонвізін. Він жив в будинку, який розташовувався на місці будинку №1 по площі Праці. Тут Фонвізіним була написана комедія "Наталка".
До 1807 році Крюков канал на всьому своєму протязі отримав гранітні підпірні стінки набережних. Їх створенням керував знаменитий каменяр Самсон Суханов. До цього часу площі як такої тут все ще не існувало, забудова підходила впритул до Крюкову і Адміралтейському каналами. На плані 1809 року на місці колишнього канатного двору показані казарми працівників Адміралтейства і будинок купців Роговікових.
Історик П. Я. Канн в книзі "Площа Праці" стверджує, що площі як такої не було і в 1840-х роках. Дійсно, а атласі Н. Цилова за 1849 рік тут показана Благовіщенська вулиця, але ніяк не площа. Хоча відкритий простір тут з'явилося після засипки водних проток і перебудов на східній стороні колишнього Крюкова каналу, кілька відсунули забудову вглиб кварталу.
Благовіщенська площа, 1856 р
Північну, саму вузьку частину площі Праці, зайняли приватні споруди. У 1844-1847 роках тут був побудований будинок Вонлярлярскіх (будинок №2). Будинок А. Ф. Кларка (№1) придбав існуючий зараз вигляд ще в 1830-х роках, пізніше його надбудували додатковим поверхом. Незважаючи на те, що комплекс складів на острові Нова Голландія існував з 1760-х років, його корпусу на розі Крюкова і Адміралтейського каналу були побудовані тільки в 1848-1849 роках. Цей кут Нової Голландії також став частиною архітектурної мозаїки площі Праці.
Коли ще тільки починалося будівництво Благовіщенської церкви, практикувався в Петербурзі французький інженер А. Жоффр запропонував з'єднати Благовіщенську площу з мийкою нової вулицею, яка виходила б прямо до Поцелуева мосту. а далі тривала Микільської вулицею. Таким чином, звідси відкривався б вид на Микільський собор. Цей задум підтримав архітектор Н. Е. Єфімов, проте цікавий містобудівний задум виявився нереалізованим [4, с. 249]. Від набережній Мойки Благовіщенську площу відокремили зведені в 1840-х роках Морські Крюковські казарми (будинок №5) і казарми Кінногвардійського полку (будинок №6).
Ще однією помітною спорудою на Благовіщенській площі став палац великого князя Миколи Миколайовича (сина імператора Миколи I), зведений в 1853-1863 роках за проектом архітектора А. І. Штакеншнейдера. Ця будівля спеціально поставлено з відступом від червоної лінії, щоб його фасад був краще видно з площі.
Через Благовіщенську площу проходили перші маршрути міського громадського транспорту. З 1847 p сюди від Знам'янської площі (нині площі Повстання) можна було доїхати на омнібусі малинового кольору, за кожним маршрутом був закріплений свій колір. Після відкриття Благовіщенського мосту маршрут був продовжений до хмаринки моста. З 1863 року тут проїжджали вагони кінно-залізної дороги.
Судячи з інформації з Великої топонімічної енциклопедії Санкт-Петербурга топонім "Благовіщенська площа" виник лише в 1891 році [3]. Очевидно, що пов'язаний він з перебувала тут Благовіщенській церквою.
Квартиру №33 будинку №6 в 1940-х роках займав народний артист СРСР, композитор, академік, творець балетів "Полум'я Парижа", "Бахчисарайський фонтан", "Кавказький бранець" Б. Ф. Асафьєв.