Політика має на увазі стратегічне планування діяльності в усіх напрямках, включаючи прогнозування сум податкового вилучення. Ведеться постійна робота з податковими адвокатами і консультантами. Систематично здійснюється моніторинг стану системи оподаткування в її взаємозв'язку з господарськими результатами
Розглядається питання про зміну податкової юрисдикції або перепрофілювання діяльності
На думку фахівців в області оподаткування суб'єктів підприємництва, останні віддають переваги спеціальним податковим режимам, що забезпечує зайнятість 13,6 млн. Чоловік (або близько 20% чисельності зайнятого населення по галузях економіки країни). Найбільш привабливою є спрощена система оподаткування. При обгрунтуванні податкової політики у таких підприємств (як правило, малих) виникає необхідність вибору і закріплення об'єкта оподаткування (доходи або доходи за мінусом витрат).
На наш погляд, алгоритм вироблення управлінського рішення щодо вибору об'єкта оподаткування включає два послідовні етапи. На першому етапі обчислюється рентабельність
обороту як відношення обсягу прибутку до величини виручки від продажів, і якщо це відношення перевищує 70%, то в якості об'єкта оподаткування вибирають "доходи", якщо нижче 30%, то "доходи - витрати".
Якщо рентабельність продажів більше 30%, але менше 70%, то виконується другий етап, на якому обчислюється відношення планованої суми витрат, пов'язаних з відрахуваннями в пенсійний фонд і виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності, до величини доходу. Якщо це відношення перевищує 0,03, то об'єктом оподаткування є "доходи", якщо нижче 0,03, то - "доходи - витрати".
Тип податкової політики і відповідні їй запобіжного керуючого впливу на об'єкт залежать від величини податкового навантаження. Податкова політика, як і інші елементи загальної фінансової політики господарюючого суб'єкта (інвестиційна, цінова, маркетингова, амортизаційна, облікова і т.д.), оцінюється з позицій її ефективності, оскільки являє собою результат реалізації управлінського рішення в області оподаткування. Традиційно прийнято використовувати для оцінки ефективності податкової політики індикатори податкомістких і ефективності оподаткування (табл. 2.8).
Така система показників видається дещо обмеженою і, більш того, вона не дозволяє виявити і кількісно оцінити взаємозв'язок податкової політики з результативністю бізнесу - рентабельністю власного капіталу.
У табл. 2.8 прийняті наступні умовні позначення:
Нр - сума непрямих податкових платежів на виручку від реалізації;
РП - виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
Нз - сума податкових платежів, що відносяться на собівартість або витрати;
З - собівартість товарної продукції або витрати обігу;
Нп - сума податкових платежів, що відносяться на прибуток або вироблених за рахунок прибутку;
П - прибуток до оподаткування (загальна бухгалтерський прибуток);
Н - загальна сума податкових платежів;
Пч - чистий прибуток;
До - доходи від звичайних видів діяльності;
Нф - загальна сума податкових платежів у звітному періоді;
Нб - загальна сума податкових платежів у базисному періоді;
IДо - темпи зростання доходів від звичайних видів діяльності;
Rsc - рентабельність власного капіталу, визначається по 7-факторної мультиплікативної моделі.
Кожен з представлених індикаторів несе певне смислове навантаження. Наприклад, показник відносної економії (перевитрати) суми податкових платежів відображає залучення в оборот (вивільнення з обороту) абсолютно ліквідної частини мобільних активів - грошових коштів.
На нашу думку, ефективність управлінських рішень в області податкової політики можна об'єктивно оцінити по рентабельності власного капіталу. Значення даного показника, на наш погляд, може бути обчислено шляхом перемноження ряду співмножників за формулою:
Rsc = (Пч. РПбр) x (РПбр. Нз) x (Нз. Нп) x (Нп. РП) x (РП. А) x (А. СК),
де РПбр - виручка-брутто (з урахуванням непрямих податків),
А - середня вартість сукупних активів,
СК - середня вартість власного капіталу.
Перший співмножник (відношення чистого прибутку до брутто-виручки) відображає ефективність основної діяльності з урахуванням податкових платежів, що формують відпускну ціну товару (роботи, послуги).
Другий співмножник (відношення брутто-виручки до суми податкових платежів, що відносяться на собівартість або витрати) відображає оборотність податків, які формують собівартість продукції (товарів, послуг) або витрати обігу в сфері товарного обігу.
Третій співмножник (відношення суми податкових платежів, що формують собівартість або витрати, до суми податкових платежів, здійснюваних за рахунок фінансових результатів).
Четвертий співмножник (відношення суми податкових платежів, здійснених за рахунок прибутку, до виручки-нетто) - індикатор ефективності оподаткування по статутної діяльності.
П'ятий співмножник (відношення нетто-виручки до середньої вартості активів) - показник ділової активності (оборотність активів).
Шостий співмножник (відношення середньої вартості активів до середньої вартості власного капіталу) - мультиплікатор капіталу, що відображає частку власного капіталу (зворотна величина).
Виступаючи приватними індикаторами, оцінки ефективності податкової політики підприємства взаємодіють з узагальнюючим індикатором оцінки ефективності управління і ведення бізнесу - рентабельністю власного капіталу. З ростом значень приватних індикаторів спостерігається зростання значення узагальнюючого індикатора, і навпаки. При цьому "висвічуються" найбільш "вразливі" місця податкової політики з позиції інтересів власника.
Апробація запропонованої методики розрахунку і оцінки впливу податкової складової на динаміку рентабельності власного капіталу проведена на інформаційній базі досліджуваного підприємства