Психолого-педагогічна діагностика є одним з компонентів педагогічного процесу. Щоб робити ефективний педагогічний вплив на учнів, треба володіти об'єктивними науковими знаннями про їхні індивідуальні особливості. Такі знання можна отримати, якщо використовувати методи психолого-педагогічної діагностики.
Складно говорити про психолого-педагогічної діагностики як про окремий, від раніше розглянутих, явище. Адже навіть із самої назви простежується взаємозв'язок цих понять. Спрощено цей взаємозв'язок можна представити схемою:
Тому методи, цілі і завдання психолого-педагогічної діагностики мало чим відмінні від психологічного і педагогічного діагностування.
Діагностика виховного процесу є новою галуззю педагогічної науки, тому педагог рідко проводить психолого-педагогічну діагностику самостійно. Найчастіше цілі і методи розв'язання задачі визначає педагог, а психолог-діагност виконує допоміжну функцію, а саме: проводить психодіагностику учня, дає його психологічний портрет і прогнозує результат педагогічного впливу, а в деяких випадках проводить і вторинну психологічну діагностику після впливу.
Таким чином, умовно всі завдання, що виникають у взаємодії педагога та психолога в школі, можна розділити на психолого-педагогічні та психологічні.
Структура, складові і функції психолого-педагогічної діагностики схожі з психологічної та педагогічної діагностикою, тому більш детально на них зупинятися не будемо. Торкнемося лише типи даних, що використовуються в психолого-педагогічної діагностики.
У психолого-педагогічної діагностики використовуються такі типи даних:
1) L-дані (Life record data), отримані шляхом реєстрації житті людини в основному в результаті спостереження; сюди ж включаються в експертних оцінках.
- оцінювані риси повинні визначатися в термінах спостережуваного поведінки;
- експерт повинен мати можливість спостерігати за поведінкою оцінюваного особи протягом досить тривалого проміжку часу;
- необхідно не менше 10 експертів на одного оцінюваного;
- ранжування випробовуваних повинно проводитися експертами тільки по одній смузі (характеристиці) кожен раз, а не по всім відразу.
2) Q-дані (Questionnaire data), отримані на підставі опитувальників і інших методів самооцінок. До цього джерела відносяться MMPI (Міннесотський багатопрофільний особистісний перелік), 16-факторний особистісний опитувальник Кеттела та ін.
Можливі такі спотворення результатів дослідження:
- пізнавальні (викликані низьким інтелектуальним і культурним рівнем випробовуваних, відсутністю навичок інтроспекції і використанням невірних еталонів);
3) T-дані (Objective test data) - дані об'єктивних тестів.
За Р.Б. Кеттел і В.Ф. Варбуртон, розрізняють 12 груп тестів:
- тести здібностей (інтелектуальна функція, знання, здібності і т.д.);
- тести умінь і навичок (зорово-моторна координація, проходження лабіринту і т.п.);
- тести на сприйняття;
- опитувальники (анкетне опитування про поведінку, стан здоров'я і т.д.);
- думки (виявлення ставлення до інших людей, нормам і т.д.);
- естетичні тести (виявлення переваги картин, малюнків і т.п.);
- проектні тести (формалізовані особистісні тести). Тести ТАТ, Роршаха, що не задовольняють вимогу формалізації, яка є об'єктивними, сюди не входять;
- ситуаційні тести (вивчення виконання завдань в різних ситуаціях - індивідуально, в групі, в змаганні і т.д.);
- гри, в яких найбільш повно проявляються люди;
- фізіологічні тести (ЕКГ, КГР і ін.);
- фізичні тести (антропометричні);
- випадкові спостереження, тобто вивчення того, як проводиться тест (запис поведінки, висновки і т.д.)
На жаль, у шкільній практиці діагностика поки не сприймається як обов'язковий компонент педагогічного процесу. Це неминуче веде не тільки до поверхневого знання дітей, але і до усереднених всіх педагогічних вимог і установок, до стандартизації навчання і виховання при все зростаючому індивідуальному своєрідності сучасних школярів. Ось чому часто вчителі бувають незадоволені своїми учнями, а ті, в свою чергу, - школою.
Актуальним завданням в сучасних умовах є більш поглиблене психологічне просвітництво педагогів. Об'єктивність відомостей про індивідуальні особливості залежить від того, наскільки об'єктивними, науково обгрунтованими методами отримані ці відомості. Досвідчений учитель в ході повсякденної роботи з дітьми вміє наближено визначити ці особливості «на око» - в результаті педагогічного спостереження. Але і йому, і тим більше починаючому вчителю, для точної фіксації і вимірювання цих особливостей сьогодні не обійтися без допомоги психолога-психодиагноста.
Наукові, психологічні методи тестування піднімають на новий, більш високий і технологічний рівень не тільки врахування особливостей характеру дітей, а й контроль знань - як оперативний, так і атестаційний. На сьогодні всі вчителі-предметники повинні вміти самостійно використовувати методи тестування, зокрема, для об'єктивного контролю знань і вмінь учнів. Тому значна увага має приділятися загальній культурі складання і проведення тестів. Розуміння основ вимірювально-статистичної логіки побудови сучасних тестів допоможе вчителю зрозуміти глибину і специфіку наукових методів психодіагностики, джерела і наукові основи її об'єктивності, неможливість її зведення до суб'єктивними оцінками «на око».
Якщо Ви помітили помилку в тексті виділіть слово і натисніть Shift + Enter