1.2. Роль податків у формуванні державного бюджету
розумне поєднання прямих і непрямих податків, використання різноманітних їх видів, що дозволяє врахувати як майновий стан платників податків, так і які вони отримують доходи. У період загострення кризової ситуації в економіці краще мати багато джерел поповнення бюджету з порівняно низькими ставками і широкої базою оподаткування, ніж один-два виду надходжень з високими ставками вилучення;
універсалізація оподаткування, яка забезпечує, по-перше, однакові для всіх платників вимоги до ефективності господарювання, які не залежать від видів власності, організаційно-правових форм господарювання і т.д. а, по-друге, однаковий підхід до обчислення величини податку незалежно від джерела отриманого доходу, сфери господарювання, галузі економіки;
однократность оподаткування, яка полягає в тому, що один і той же об'єкт може обкладатися податком одного виду тільки один раз за визначений законом період;
науковий підхід до визначення конкретної величини ставки податку, що складається в обгрунтуванні тієї частки вилучення, яка дозволить суб'єкту податку мати дохід, що забезпечує йому нормальний розвиток. Науковий підхід виключає як механічний перенесення на нашу країну ставок оподаткування, які використовуються в інших країнах, так і суто фіскальний підхід до їх встановлення;
дефференціація ставок оподаткування в залежності від рівня доходів, яка, тим не менш, не повинна перетворюватися ні в заборонну прогресію, ні в індивідуалізацію ставок, яка суперечить основам ринкового господарювання;
стабільність (стійкість) ставок оподаткування, що діють протягом досить тривалого періоду і простота обчислення платежу;
чіткий поділ податків за рівнями державного управління: федеральні, республіканські і місцеві.
Прямі податки в свою чергу поділяються на реальні, що сплачуються з окремих видів майна, і особисті, стягнуті з юридичних і фізичних осіб у джерела доходу або за декларацією; при цьому одні з прямих податків сплачуються лише юридичними особами, інші - тільки фізичними, а треті - тими і іншими. Непрямі податки за характером теж неоднорідні; в їх складі виділяються акцизи, причому вони можуть бути індивідуальними і універсальними, фіскальні монополії і мита. Непрямі податки відрізняються простотою стягнення; їх застосування дає фіскальний ефект навіть в умовах падіння виробництва. Використання в єдиній системі різноманітних за об'єктами оподаткування та методам нарахування прямих і непрямих податків дозволяє державі повніше реалізувати на практиці обидві функції податків - і фіскальну, і економічну: під податковим впливом виявляються і майно підприємств, що створює матеріально-технічну основу їх діяльності, та спожиті у виробництві різні види ресурсів, і робоча сила, і одержуваний дохід.
Банки та інші кредитні установи, які здійснюють свою діяльність на комерційних засадах, сплачують до бюджету прибутковий податок. Система прибуткового оподаткування поширюється також на страхові організації, які отримують доходи від страхових видів діяльності.
Наявність форм власності, їх економічне суперництво викликає необхідність стягування податку не тільки з одержуваних доходів, а й з вартості майна, яке прямим або непрямим чином сприяє зростанню доходу підприємства. Тому податок на майно підприємств - невід'ємна частина податкової системи країни при ринкових відносинах. Він введений для суб'єктів господарювання, які є власниками майна на території Росії. При його стягування реалізуються обидві функції податку - і фіскальна, і економічна. Перша - завдяки тому, що податок на майно забезпечує стабільні надходження до доходів територіальних бюджетів, так як вноситься в першочерговому порядку з віднесенням витрат на його сплату на собівартість продукції, (робіт, послуг); друга - через зацікавленість підприємства, в сплаті менших сум, ніж стимулюється прагнення платника швидше звільнитися від зайвого, невикористаного майна.
Важливе місце в податковій системі країни займають платежі за природні ресурси: земельний податок, плата за воду, лісовий дохід і ін. Одні з них вносяться з прибутку, інші за рахунок собівартості. Значення названих платежів в тому, що вони грають не тільки фіскальну, а й стимулюючу роль, орієнтуючи суб'єктів господарювання на більш ефективне використання відповідних видів ресурсів. Необхідність в подібному стимулюванні викликана збільшеними масштабами суспільного виробництва, які вимагають залучення в господарський оборот все нових і нових ресурсів. Тим часом останні далеко не безмежні і в силу відносного зменшення стають все дорожче.
У складі податків, що стягуються за природні ресурси, важливу роль відіграє плата за воду. Її вносять промислові підприємства, що використовують воду для виробничих цілей. Обчислюється ця плата за ставками, які встановлюються за за 1 м 3 води, яка забирається, і відноситься на собівартість продукції. При визначенні ставок враховуються витрати держави на відтворення водних ресурсів. Якщо споживання води перевищує технічно встановлені норми, ставка плати за воду підвищується. В інтересах охорони водного середовища держава використовує також штрафи за скидання неочищених або недостатньо очищених вод.
Лісовий дохід має на меті часткове покривати витрати держави на відтворення деревини та стимулювати раціональне використання лісових масивів. Основне місце в складі лісового доходу займає попенної плата, що стягується з лесозаготовителей за вирубують ними деревину. Розмір плати від пня диференціюється в залежності від територіального місцезнаходження лісосіки, виду та якості деревини, відстані її вивезення від під'їзних шляхів.
Інформація про роботу «Доходи федерального бюджету»