Федеральне агентство з освіти
Нижневартовский Державний Гуманітарний Університет
Природно Географічний факультет кафедра географії та безпеки життєдіяльності
Тема: Становлення ландшафтоведения як науки
Виконала: Курбанова Д.
Перевірила: к.ф.н. доцент
Загальноісторичні етапи і передумови розвитку науки про ландшафти (ландшафтоведенії).
Накопичення знань і фактів про особливості природи різних територій, розміщенні природних об'єктів і явищ на земній поверхні і простих взаємозв'язки в природі Землі III в. до н.е. XVIII в. н.е.
Передумови розвитку фізичної географії та зародження уявлень про взаємозв'язки в природному середовищі:
• природні передумови (спостереження і накопичення зна-ний про просторової мінливості лиця Землі, круговоротах води, землеопісаніе);
Найбільш помітні дослідження, результати. Натурфілософські узагальнення Аристотеля про процеси і взаємозв'язки в природі Землі, його праця «Метеорологіка». Великі географічні відкриття XV-XVII ст. що дозволили побачити зв'язку між різними властивостями природи відкриваються територій, виділення відно-сительно однорідних в природному і господарському планах регі-онов (районування).
Аналіз накопичених фактів і знань, їх порівняння і зіставлення, оцінка, пошуки і виявлення простих террито-ріальних зв'язків між властивостями різних природних ком-нентов - XVIII-XIX ст.
Передумови розвитку фізичної географії на даному етапі:
• природні передумови (відкриття нових закономернос-тей, фактів, методів досліджень в суміжних науках - биоло-гии, геології та ін.);
Найбільш помітні дослідження, результати. Наукові експедитора-ції Російської академії наук (1768-1784); А.Гумбольдт, його ідеї про взаємозв'язки природних явищ на Землі, зокрема в живій і неживій природі, наукова праця «Космос»; Ч. Дарвін і його еволюційне вчення; працю проф. Казанського університету Е.А.Еверсмана «Природна історія Оренбурзького краю»; еколого-географічні узагальнення проф. Н.А.Северцова (1855) по Воронезькій губернії, природно-господарське районування, або «природне поділ земної поверхні на відносно однорідні в природному плані ділянки; відомості про широтной і висотної поясності на Землі ».
Узагальнення накопичених знань і фактів, їх синтез, угруповання. Виділення самого ландшафтоведения як науки, фор-мування його наукових шкіл і напрямків, побудова моно- і полісистемних моделей ландшафтів. Розробка теорій - сере-дина XIX-XX ст.
Моносістемная модель ПТК. Природні територіальні комплекси складаються з взаємозалежної територіально стійкості-виття сукупності природних компонентів, властивості яких об-ладан взаємної просторово-часової обумовленістю (рис. 1.2, а).
Полісистемних модель ПТК. Природні територіальні комплекси складаються з певним чином взаємопов'язаної і взаємообумовлених територіально стійкої сукупності природних комплексів дрібніших рангів, що функціонують як єдине ціле. ПТК будь-якої території утворюють складну ієрархія-хіческім ландшафтну або фізико-географічну систему (рис. 1.2, б).
Природничо-наукові передумови розвитку і основні результати. Розробка еволюційного вчення, виділення і розвиток екології як науки про загальні зв'язки в живій і неживій природі; розробка ідей проф. В. В. Докучаєва (1846-1903) про грунті як продукті тривалого спільного розвитку компонен-тів живої та неживої природи, «грунт - дзеркало ландшафту»; науково-практична школа В. В.Докучаєва - це фізико-геогр--фіческое узагальнення, синтез і розвиток ідеї про нову географиче-ської науці, яка покликана займатися вивченням взаємозв'язків і співвідношень між усіма природними компонентами - «вчених-ня про ландшафті. Формулювання і розвиток В. В. Докучаєвим вчення про природні, або природно-історичних зонах при-пологи: «зональність - світовий закон» (1898 1900).
Учні і співробітники Докучаєвської наукової школи: Л.С.Берг, А.Н.Краснов, Г.Ф.Морозов, Г.М.Висоцького, В. І. Вернадський, Б. Б. Полин і ін. Л. С. Берг (1913) створює перше зональне рай-онирования Росії, де вводиться поняття «ландшафтні зони».
У той же час А. М. Краснова, Г.Ф. Морозовим, Г. Н. Висоц-ким, Л.С.Берг розробляються, формулюються і вводяться поняття географічного, або ландшафтного, комплексу; Л.С.Берг визначив «ландшафт як область, в якій характер рельєфу, клімату, рослинного та грунтового покриву зливають-ся в єдине гармонійне ціле, типово повторюється протягом відомої зони землі». Г.М.Висоцького розроблятися-ет і вводить кількісний критерій (співвідношення тепла і вла-ги) для виділення природних зон.
Частина вчених (Р. І.Аболін і ін.) Працюють над проблемами диференціації і ієрархічної організації, ландшафтних комплексів.
Розробляються різні схеми фізико-географічного (ландшафтного) районування території Росії з вико-ристанням зонального, секторного та провінційного принципів диференціації території. Розробляються і тестувати практичні підходи до польової ландшафтної зйомки (картування) територій, а також розвиваються уявлення про ель-плементарним ландшафті і більш складних ПТК. Це важливі ланд-шафтние напрямки, над якими працювали вчені першої половини XX ст. (Б.Б.Полинов, І.П.Крашенінніков, І.В.Ларін, Л, Г.Раменскій і ін.). У 1930 р виходить книга Л. С. Берга з изложе-ням основ вчення про ландшафт.
Типологічна і регіональна (індивідуальна) трактування поняття «ландшафт», розробка уявлень про ландшафт, його елементарних (фаціях або епіфацій) і більш складних (уроч-щах) складових «морфологічних» частинах (ПТК) - важливі віхи у розвитку ландшафтознавства. Розробка В.Н.Сукачевим в 1940-ХМВ-дах уявлень про біогеоценозах, близьких за смисловим со-триманню до фациям, а Б. Б. Полинова (1944-1946) - основ гео-хімії ландшафтів.
Формування московської ландшафтної школи в МДУ ім. М.В.Ломоносова під керівництвом проф. Н.А.Солнцева. Введення вчення про ландшафт в навчальні плани університетів. Зародження і розвиток різних наукових фізико-географічних і ланд-шафтних шкіл: в МДУ ім. М.В.Ломоносова - фізико-географи-чеського районування та морфології ландшафтів (керуєте-ли Н.А.Гвоздецкій, Н.А.Солнцев); геохімії ландшафтів (ру-ники М.А.Глазовская, А. І.Перельман); в Ленінграді - ландшафтного картування, типології і морфології ландшафт-тів (керівник А. Г. Ісаченко); в Воронезькому університеті - ландшафтного картування, типології і антропогенного ланд-шафта (керівник Н.Ф. Мілько) і ін. Розробка представ-лений про моно- та полісистемних моделях ландшафтів (Д.Л.Ар-манд і ін.).
У період після 1917 р перебудова економіки СРСР на плано-вих засадах супроводжувалася великими експедиціями по изуче-нию природних продуктивних сил в різних еко-ких районах країни, замовленнями на фізико-географічне і природно-господарське районування різних територій, лан-дшафтное картування в метою освоєння нових части-ських земель переселенцями, лісомеліоративних планірова-ня і облаштування сільгоспугідь в посушливих районах, ландшафтно-індикаційна дослідженнями для водозабезпечення пасовищ і освоюваних земель.
Включення теорії ландшафтознавства в загальну тео-рію і методологію науки - друга половина XX ст. (Рис. 1.3).
Природно-наукові передумови розвитку: використання фізико-математичних, геохімічних, біофізичних і біо-хімічних, балансових, системних методів і моделей при ис-проходженні ландшафтів, розвиток системних уявлень про ландшафти; формування наукової школи структурно-динамічних-тичного геосістемного дослідження ландшафтів (Іркутськ, ру-никами акад. В. Б.Сочава). Розвиток уявлень про ландшафт-тних комплексах як геосистемах різного типу. Розвиток ландшафтно-екологічних досліджень і уявлень про ландшафт-тах як геоекосістемних утвореннях, комп'ютеризація процес-сов збору, зберігання, обробки та узагальнення ландшафтної ін-формації. У 1963 р В. Б.Сочава запропонував іменувати об'єкти лан-дшафтних досліджень геосистемами. Це поняття більш широ-де, ніж ПТК, тому воно, підкреслюючи системну організа-цію природи в цілому, краще вписується в загальну методологію науки. Виділяють три основних рівня організації геосистем: планетарний, регіональний і локальний (топологічний); вво-дять поняття структури, стану та організації геосистем, їх динаміки як зміни станів, стійкості. Вчені, що зробили найбільший внесок у розвиток ландшафтної теорії на цьому етапі: Д.Л. і А.Д.Арманд, В.Б.Сочава, М.А. Глазовская, А.І.Перельман, А.Г.Ісаченко, В.А.Ніколаев, А.А.Краукліс.
В останній чверті XX ст. в ландшафтоведенії все активніше виділяються екологізованих (геоекологічні) напрямки, орієнтовані на вивчення закономірностей антропогенезу-ції ландшафтної оболонки, організації природно-антропогенних і різних видів культурних ландшафтів. Ці напрямки активно розвивалися в наукових школах Т. В.Звонковой, М.А.Глазовской і А.І.Перельмана, А.М.Рябчікова і Л.І.Кураковой, Ф.Н.Мількова, І.П.Герасімова і В .С.Преображенского, В.С.Жекуліна і ін.).
В останнє десятиліття в зв'язку з великим поширенням культурних ландшафтів, включенням теорії ландшафтознавства в загальну методологію науки і додання поняттю ландшафт фун-тальні статусу, все більш широкі трактування і вико-вання набуває не тільки в географії термін «культурний ландшафт» (КЛ).
Уявлення про КЛ в різних трактуваннях можна отримати з робіт Ю.Г.Саушкіна, Л.Н.Гумилева, Ф.Н.Мількова, В.С.Жекуліна, Л.І.Кураковой, Ю.А.Веденіна, В.А. Миколаєва, Г.А.Іса-ченко, В.Н.Калуцкова, Л.К.Казакова і ін. Відповідно активізується розвиток вчень про культурних ландшафтах, їх плануванні, конструюванні, проектуванні і оптіміза-ції.