Вже через 3-6 годин перебування трупа у воді по краях нігтів рук і на долонних поверхнях нігтьових фаланг, в області підвищень першого і п'ятого пальців з'являється дрібна складчастість шкіри, спостерігається побіління і розпушення епідермісу.
Через 2 доби блідне і зморщується шкіра долонь і підошов.
Через 5-8 діб процес поступово переходить на тильну поверх- ню кистей і частково захоплює передпліччя ( «руки пралі»). В цей же час спостерігається побіління і розпушення епідермісу на п'ятах і пальцях стоп з утворенням дрібного складчастості на підошовних по- верхностях пальців, далі на тильній поверхні стопи.
У міру розвитку мацерації епідерміс кистей і стоп набуває перлинно-біле забарвлення, з великої складчатостью, распространяю- щейся на передпліччя і гомілки, у
Через 8-15 днів, іногдй'позже, "мацерація стає різко виражений ної, відзначається тотальне набухання і повне відділення епідермісу. Якщо захопити нігті і потягнути їх, то верхній шар шкіри разом з ніг-тями знімається у вигляді рукавички, (« рукавичка смерті »), а кисть, позбавлена епідермісу і нігтів, набуває вигляду« пещеною руки ».
На інших ділянках тіла епідерміс відокремлюється у вигляді клаптів, обна- жая гладку, білу шкіру.
Приблизно через 2 тижні перебування у воді у трупа починаючи- ється випадання волосся і до кінця місяця, (особливо в теплій воді), мо жет наступити посмертна гідроепіляція шкірного покриву. При цьому, на відміну від прижиттєвої алопеції, на шкірі голови трупа добре визначаються лунки від випали волосся. Можливість випадіння волосся при тривалому перебуванні трупа у воді необхідно враховувати при його ідентифікації.
Наведені терміни розвитку мацерації є середніми і суще- ного залежать від температури води - при знаходженні трупа в холодній воді мацерація настає повільніше, а в теплій - швидше (Таблиця 25).
Тривалість і вираженість мацерації шкірного покриву тру- па залежить також від віку померлого. У трупів літніх осіб мацера- ція розвивається швидше внаслідок сенильного зменшення в шкірі між- клітинних ліпідів і зниження стійкості епідермісу до впливу
вологи. У молодому віці мацерація розвивається повільніше. Длитель- ве часом не піддаються мацерації трупи новонароджених, покриті шаром первородного змащення (Таблиця 26).
Таблиця 25 - Терміни розвитку мацерації на руках і ногах трупів в залежності від температури води (по С, П, Дидковской, 1956 р)
Якщо на трупі після вилучення з води залишається вологий одяг, то мацерація може продовжитися до повного висихання одягу, що не- обхідно враховувати при судово-медичному визначенні давності знаходження трупа у воді (Таблиця 27).
Ступінь розвитку явищ мацерації не залежить від причини смерті, а також від швидкості течії води. У водоймах, як зі стоячою, так і з проточною водою швидкість посмертної гідратації шкірного покриву, при інших рівних умовах, однакова.
У тих випадках, коли час перебування трупа у воді було недостаточ- ним для розвитку візуально визначаються ознак мацерації, при- знаки гипергидратации шкірного покриву можна встановити при їх гисто- логічному дослідженні (Таблиця 28).
Таблиця 27 - Тривалість мацерації трупів після вилучення з води, в залежності від наявної на них одягу (по С, П. Дидковской, 1956 п.)
Перші ознаки мацерації проявляються набуханням епідермісу, збільшенням розмірів клітин. Потім на його поверхні утворюються не- великі дефекти за рахунок відторгнення рогових лусочок. У товщі рогового шару можна побачити порожнини. Ядра епітеліальних клітин світлі. Кон- тури клітин базального шару нечіткі, в їх цитоплазмі видно вакуолі. У власне шкірі колагенові волокна набряклі, ядра зникають. Блестя- щий, зернистий і шипуватий шари не визначаються. Ядра фарбуються слабо.
У міру набухання епідермісу на його поверхні утворюються круп- ні дефекти, через відторгнення клітинних конгломератів. Місцями рого- виття шар набуває пористу структуру.
Контури клітин базального шару нечіткі, в цитоплазмі з'являються вакуолі. Далі утворюються великі дефекти з нерівними краями, раз-розпушування поєднується з тріщинами і порожнинами в інших шарах епідер- мису.
Зернистий і шипуватий шари позбавлені ядер. В базальному шарі визнача- ються гіпохромні ядра. Епідерміс відторгається, оголюючи власне шкіру. Відірваний епідерміс перетворюється в глибчатого бесформен- ву масу, клітини фарбуються базофильно. Зміни у власне шкірі полягають в набуханні колагенових волокон, ядра кератиноцитів погано визначаються.
Після відділення епідермісу рельєф шкіри втрачає типові сосочкові виступи і являє собою хвилясту лінію.
Від мацерації трупа слід відрізняти внутрішньоутробну мацерацию плода.
Внутрішньоутробна мацерація плода (мацерація плода, лат. Maceratio felus - вимочування, розм'якшення плоду) - розм'якшення (розпушення) і роз'єднання шкіри і тканин плода після його антенатальної загибелі, про- обумовлене впливом навколоплідних вод
Мацерація плода розвивається внутрішньоутробно, внаслідок асептіче- ського аутолиза трупа під впливом навколоплідних вод, як правило, в стерильних умовах і є результатом дії власних ги дролітіческіх ферментів. Процес мацерації починається і найбільш виражений в тих органах, тканини яких насичені ферментами (печінка, підшлункова залоза) і відносно слабко протікає в мозку, легенях, серці та нирках.
Для мацерації плода, на відміну від гниття, характерна відсутність гнильного специфічного запаху, а також рівномірний розподіл змін шкірного покриву. Спочатку відбувається зморщування побелев- шего епідермісу, потім з'являються бульбашки, епідерміс злущується пластами, оголюючи власне шкіру рівномірно брудно-вишневого цве- та. Шкіра волога, розм'якшення, без типової для гниття зеленого забарвлення.
При виражених аутолітичних процесах поряд зі змінами шкірного покриву спостерігається ряд вельми характерних особливостей го-
спритні плода: нерідко вона має вигляд флюктуирующего мішка, в якому при обмацуванні визначаються розрізнені кістки черепа.
Часто головка уплощенной форми, м'яка, з роз'єднаними костя- ми, іноді відзначається спадання черепа. Спостерігається відділення надкост- ниці, лізис речовини головного і спинного мозку. Реєструються по- щення рухливість суглобів кінцівок. Грудна клітка і живіт сплощений.
М'які тканини плоду можуть просочуватися рідиною.
Кістки і хрящі пофарбовані в брудно-червоний або бурий колір. Епіфізи кісток відокремлюються від диафизов.
Внутрішні органи обесцвечени, різко в'ялі, в кровоносних з- судах лизировать кров.
Можна виділити 3 ступеня внутрішньоутробної мацерації плода: Г
1. шкірний покрив червоно-вишневого кольору, відзначаються міхури. Смерть плода орієнтовно наступила за 24 години до пологів;
2. зміни шкіри виражені інтенсивно і більш поширені, пуповина набрякла, у вигляді брудно-червоного шнура Смерть плода орієнтовно наступила в межах 2 днів - 2 тижнів до пологів;
3. різко виражена мацерація трупа, що охоплює не тільки зовнішні покриви, а й внутрішні органи, суглоби і кістки. Смерть плода орієнтовно могла наступити за 2-6 тижнів до пологів.
У процесі пологів мертвого мацерірованого плода в кістках його черепа може утворюватися поднадкостнічное скупченням кровянистого від- повідні дані (сукровиця), яке необхідно диференціювати з при- життєвої кефалогематомою.
За ступенем мацерації достовірно встановити період, що минув від моменту смерті плода до моменту пологів не представляється можливим.
Обумовлено це тим, що немає суворої залежності між ступенем мацерації і часом, що пройшов з моменту смерті плода до пологів. Швидкість розвитку мацерації залежить від багатьох факторів, в тому чис-
ле від кількості і характеру навколоплідних вод, кількості сировидним мастила і т.д.
Найбільш виражено мацерація мертвого плоду протікає лише в пер- ші дві доби його перебування в порожнині матки. Надалі интен- ність посмертного аутолізу плоду знижується, так як відбувається ви- тощеніе протеолітичних ферментів і, отже, зниження темпу мацерації.
У більшості випадків, особливо при виражених змінах, ма- цераціі плода свідчить про факт мертвонароджена ™. Слід, однак, пам'ятати, що, вкрай рідко, явища мацерації шкіри можуть на- спостерігатися прижиттєво у переношених новонароджених.
4.6. Торф'яне дублення трупа
Торф'яне дублення трупа - природна консервація тіл померлих, що відбувається при їх тривалому знаходженні в грунті торф'яних боліт.
У більш глибоких шарах процеси аерації ґрунту і біологічної трансформації органічних речовин різко сповільнюються. Це обуслов- лено тим, що висока вологість торфу ускладнює доступ атмосферно- го повітря в разлагающуюся масу органічних останків на велику глибину, а недолік світла призводить до відсутності фотосинтезирующих організмів. Зазначені фактори в поєднанні з відсутністю перемешіва- ня, призводять до дуже низької концентрації розчиненого кисню в шарах болотистій грунту, розташованих глибше 10 см.
При зануренні тіла померлого в товщу болота, воно потрапляє практичні но в безкисневому середу. Окислення органічних залишків трупа при цьому відбувається дуже повільно, по анаеробного типу, відрізняючись
складом утворюються продуктів розкладання. Процеси окислення придушуються, а серед продуктів анаеробного розкладання переважають неокислені або недоокислені сполуки, поряд з якими про- разуется ряд органічних сполук (переважно органічних кислот).
Накопичення в тканинах трупа масляної, оцтової, щавлевої і т.п. киць- лот веде до посилення кислої реакції, яка настільки пригнічує де- ності як аеробних, так і анаеробних мікроорганізмів, що їх життєдіяльність повністю припиняється. В результаті, подальше розкладання органічної маси трупа зупиняється.
Придушення процесів мікробного трупного розкладання способству- ють також антибіотичні речовини, що виділяються болотними рослини- ми (наприклад, мох сфагнум виділяє антисептик сфагнол), які пре- перешкоджає розвитку редуцентов - бактерій і грибів.
В умовах підвищеної вологості розвивається мацерація шкірного покриву трупа. Органи і тканини трупа дифузно просочуються водою, в присутності якої починається гідролітичні розщеплення трупно- го жиру на гліцерин і вільні жирні кислоти. За нинішніх умо- вах анаеробіозіса жирні кислоти розкладаються з працею, і частково окислюючись ^, дають початок утворенню смолообразних речовин - бітумів, що представляють собою суміш високомолекулярних органічних соеди- нений (вуглеводнів і їх азотистих, кіслородістих, сірчистих і металовмісних похідних).
Освіта жировіск при знаходженні трупа в болотистому ґрунті не- значне, так як гумусові речовини, що містяться в болотистому ґрунті утворюють з рядом лужноземельних металів труднорастворі- мие органомінеральні сполуки - гумати.
Через розпушений шкіру починають активно проникати гумінові кислоти, а також містять таніни та лігнін водні витяжки з кори, деревини, листя і плодів рослин (дуба, ялини, модрини і т.д.), оксиди заліза, алюмінію та інші речовини болотистій грунту, що при- водить до дублення шкіри і волосся трупа.
У процесі дублення карбоксильні і фенольні групи гумінових кислот необоротно зв'язуються з колагеном, утворюючи іонні і по-огрядні зв'язку між його іонізованими групами і комплексни-
ми іонами протилежного заряду. Взаємодія функціональних груп міжмолекулярних ланцюгів колагену дерми та волосся з дубильними речовинами призводить до утворення стійких додаткових по- перцевих зв'язків, що надає велику стійкість колагену коагуля- ції і зменшення склеиваемость елементів його мікроструктури. По- підвищується стійкість дерми до дії ферментів і гидролизующих агентів, зменшуються її набухання у воді і усадка при висушуванні, збільшується міцність при розтягуванні. Зменшується смачиваемость і підвищується пружність волосся.
Так як водні розчини гумінових кислот мають бурий колір, то шкірний покрив трупа в процесі торф'яного дублення набуває ви- вираз коричневий відтінок. Фарбувальний пігмент волосся під дією кислот піддається денатурації, в результаті чого волосся набуває рудуватий відтінок.
Висока кислотність болотистих грунтів призводить до інтенсивного ви- щелачіванію органів і тканин трупа. Відбувається декальцинація кісток скелета, що надає їм плотноеластіческую, хрящоподібну консі- Стенц.
Характер, напрямок і швидкість процесу розкладання трупних останків істотно залежить від співвідношення між швидкістю їх розкладання і інтенсивністю вилуговування. Чим повільніше швидкість розкладання і чим більше інтенсивність вилуговування, тим менше мінералізація останків і більше недоокислених органічних соеди- нений.
Процес торф'яного дублення прискорюється із збільшенням ступеня роз- розпушування шкіри, підвищенням концентрації дубильних речовин і збільшенням кислотності грунту.
На швидкість збереження трупних останків так само великий вплив робить і температура навколишнього середовища. При температурах близьких _к Про ° С, процеси мікробіологічного розпаду істотно загасають. Найбільша збереження трупа відзначається при попаданні тіла умерше- го в болото в зимовий період, або на початку весни, коли температура грунту в болоті коливається від 0 до 4 ° С. У цих умовах консервація тканин трупа гуміновими і фульвокислот відбувається перш, ніж починаються процеси його мікробного розкладання.
При зовнішньому дослідженні трупів, що знаходяться в стані торфя- ного дублення, відзначається задовільна збереження тіла помер- шого. Кістки черепа, грудної клітки і тазу при натисканні податливі, після припинення тиску повертають вихідну форму, по консі- Стенц нагадують хрящі.
Шкіра щільна, темно-бура, з добре помітними механічними пошкодженнями і татуюваннями. Волосся і нігті добре визначаються, при доторканні не відривати.
Підшкірно-жирова клітковина бура, щільно-в'язкої консистенції, ко -лічество її незначне.
Внутрішні органи зменшені в обсязі, паренхіматозні органи щільної консистенції, темні, з невиразною структурою.
Головний мозок з помірно вираженими звивинами, так само зменшений в об'ємі, виконує від 1/2 до 1/3 порожнини черепа. Шлуночки мозку спав- шиеся, будова коркового і мозкового речовини не диференціюється.
Шлунково-кишковий тракт збережений, щільний. Кишечник з Вира женнимі поперечними складками, містить помітні харчові мас- си.
Боротьба, що при торф'яному дублении фіксація шкірного покриву трупа гумусовой кислотою робить його придатним для гістологічного вивчення.
При гістологічному дослідженні відзначається збереження будови шкіри з помітними клітинними шарами. На її поверхні обнаружи- вают частки торфу і пліснявий міцелій у вигляді невеликих грудочок чорного кольору. Нерідко міцелій виявляють і в глибині шкіри.
Поверхневий епідерміс частково відсутня, на збережених ділянках визначаються залишки рогового шару.
Глибокі шари шкіри, як правило, збережені, мають вигляд смуги, ін- інтенсивно забарвленої гематоксилином.
У власне шкірі диференціюються сосочковий і сітчастий шари. Клітини зморщені, з деформованими ядрами. Контури ядер і грані-ци клітин добре визначаються.
Сосочковий шар шкіри розрізняють по дрібним сосочкоподібними виступила- пам сполучної тканини.
Сосочковий шар волокнистої будови, базофільний. Коллагановие волокна здебільшого гомогенізований, місцями помітні, щільно прилягають один до одного, відрізняються від нормальних дещо більшим блиском по відношенню до заломлення променів світла. При фарбуванні еозином колагенові волокна набувають жовтуватий відтінок з базофільним відтінком, при фарбуванні кислим фуксином - червоний колір.
Добре помітні ядра клітин сполучних тканин власне шкіри, епітелій потових і сальних залоз. В окремих епітеліальних клітинах визначається структура ядер. Добре видно волосся, і їх струк- турне елементи (корковий шар, сумка, мозкову речовину).
Дрібні судини власне шкіри спали. В окремих судинах визначаються еритроцити неправильної форми, фарбуються в жел- тий колір.
Гістологічна структура підшкірно-жирової клітковини сохраняет-
i '| структури. скелетних м'язів неотчетлива, поперечнасмугастість не визначається, саркоплазма міоцитів рожево-жовтого кольору, клеточ- ні ядра відсутні або слабо визначаються.
Тканини, що знаходяться в стані торф'яного дублення, не вимагають застосування фіксуючих рідин; їх зберігають до гістологічної обробки в сухому вигляді.
Внутрішні органи при торф'яному дублении клітинну структуру незберігають.
Трупи в торф'яних болотах можуть добре зберігатися невизначено довго - від декількох десятків до декількох тисяч років, багато при- життєві риси легко піддаються відновленню, що дозволяє про- водити судово-медичну ідентифікацію тіл померлих.
При торф'яному дублении на долонній поверхні нігтьових фаланг пальців рук добре зберігаються папілярні лінії, що дозволяє проводити дактилоскопічну дослідження трупів.