3. Держава офіційно застосовує примус як лега-лізованних насильство. Це виражається в застосуванні кримінальних і адміністративних покарань, майнових санкцій, розгоні несанкціонованих демонстрацій, заборону політичних обсягів по-нання і т.п. Державний примус є потужним засобом впливу на населення з боку правлячої еліти. Однак воно має проводитися в рамках правового поля.
У чому ж полягає суть держави? Його сутність «полягає в тому, що всі його громадяни мають і визнають крім своїх різних і приватних інтересів і цілей - ще єдиний інтерес і
єдину мету, а саме: загальний інтерес і спільну мету, бо дер-дарства є якась духовна громада ».
Реалізація політичної функції виражається, перш за все у визнанні і захисті прав і свобод людини і громадянина. Дер-дарства законодавчо закріплює основні права і свободи та створює систему їх гарантій, принципи організації і діяль-ності політичних партій і об'єднань, їх взаємодія з органами державної влади та місцевого самоврядування.
Економічна функція виражається в підтримці пріоритетних напрямків економічного розвитку, охорони існуючих форм власності, забезпечення свободи економічної діяль-ності, організації зовнішньоекономічних зв'язків. Економ-чна діяльність держави проявляється у встановленні на-логів, видачу кредитів, інвестицій, пільг господарюючим суб'єктів-там, будівництві інфраструктури (доріг, транспортних, енер-гетіческіх, інформаційних та інших систем), розробці дол-госрочних і середньострокових програм економічного розвитку і т. п. Держава розробляє і удосконалює правові основи ринку, присікає монополізм, стимулює підприємець-ську діяльність, забезпечує захист прав споживачів. У ряді галузей економіки держава здійснює безпосереднє управління (оборона, зв'язок, атомна промисловість, космо-Навтіков).
Правоохоронна функція реалізується в діяльності дер-жави щодо забезпечення виконання вимог законодавець-ства усіма громадянами, організаціями, державними орга-нами і їх посадовими особами. Сюди входять, перш за все зако-нотворчество, правозастосовна діяльність, боротьба з пра-вонарушеніямі і ін.
політичної, військової та культурній сферах; оборона країни і забезпечення державної безпеки; підтримання миру і світового правопорядку; роззброєння, ліквідація ядерної та іншої зброї масового знищення; боротьба з міжнарод-ним тероризмом; надання допомоги постраждалим в результаті надзвичайних ситуацій та стихійних лих; співробітництво у вирішенні глобальних проблем сучасності та ін. (схема 2).
Функції держави класифікуються також і за іншими підставами. У цьому випадку вони поділяються на регулятивні та охоронні, які реалізуються в правових та організаці-ційних формах.
У правові форми включаються законотворча діяльність держави, державно-владна діяльність компетентних органів по реалізації норм права, правозастосовна діяльність по здійсненню контролю і реалізації юридичес-кою відповідальності (прокуратура, міліція, суд). До організаці-онним формам відносять створення органів державної влас-ти, їх матеріально-технічне та інформаційне забезпечення.
Форма держави - це складне поняття, яке включає три елементи: форму правління, державний устрій і полі-тичний режим. У світі понад двісті держав. Форма кожного з них складалася історично під впливом політичних, економічних, природних, кліматичних факторів, релігійні-них поглядів, національних особливостей, історичних тра-діцій і ін. В даний час конституція кожної країни (вклю-чаю Росію) регламентує структуру, способи формування і правовий статус вищих органів державної влади (глава держави, парламент, уряд, суд), а також порядок взаємовідносин між ними.
Форма правління виражає основні принципи організації верховної влади в країні, порядок утворення її органів, їх компетенцію та взаємовідносини з населенням, а також ступінь участі народу у формуванні цих органів. За формами правл-ня держави поділяються на монархії і республіки (схе-ма 3).
Монархія характеризується наступними ознаками:
• глава держави - монарх (король, цар, імператор, шах, емір);
• влада монарха передається у спадок або династически;
• монарх виконує свою владу довічно.
Монархії бувають абсолютні і обмежені. При абсолют-ної монархії верховну державну владу одноосібно осу-ється глава держави - монарх. Раніше - це самодержащіеся-ва Росія, Англія, Франція. Зараз - це Бутан, Бруней, Ка-тар, Бахрейн, Оман, Кувейт, Саудівська Аравія. Наявність в цих країнах парламентів не змінює суті влади: влада - від монарха, а парламент лише консультативний орган.
Обмежена монархія - це така форма правління, де влада монарха обмежена парламентом. Основні її ознаки:
• поряд з монархом функціонують інші вищі органи го-жавної влади (парламент, уряд);
• уряд формує партія, яка зайняла більшість місць в парламенті;
• лідер партії стає главою уряду;
• уряд відповідально перед парламентом, і йому може бути винесений вотум недовіри (відставка);
• діє принцип поділу влади;
• владні функції монарха обмежені і в основному носять церемоніальний характер (уявлення держави за кордоном, прийняття відставки уряду, вручення нагород і ін.).
В даний час парламентарних монархіями є Великобританія, Бельгія, Данія, Швеція, Японія, Іспанія, Нідерланди, Норвегія та ін.
Республіка - це така форма правління, при якій вищі органи державної влади глава держави - президент, парламент обираються народом на певний термін. У разі невиконання функцій посадові особи цих органів несуть політичну відповідальність перед виборцями: це дострокове відкликання депутата, розпуск парламенту, відставка уряду, від-рішення від посади президента.
Республіки поділяються на президентські і парламентські.
Основні риси президентської республіки. Глава держави - президент - обирається не парламент, а населенням або кол-Легією вибірників. Уряд формується президентом і відповідально перед ним, а не перед парламентом. Парламент не має права висловити вотум недовіри уряду. Президент не має права розпуску парламенту. Формальна відмінна риса - немає посади прем'єр-міністра.
Президентська республіка дозволяє зосередити в руках президента широкі повноваження, що сприяє стабілізації державної влади. Дана форма правління є пред-шанобливою в період проведення реформ, а також у великих або багатонаціональних державах (США, Аргентина, Бразі-лія).
Основні риси парламентської республіки. Глава держави - президент - обирається парламентом; уряд формує-ся парламентом і йому підзвітний. Парламент може висловити пра-ництво недовіру, за яким слід його відставка. Президент після наради з главою уряду, головами палат парламенту має право розпуску нижньої палати (Італія) або обох палат (Індія). Формальна відмінна риса той-який республіки - наявність посади прем'єр-міністра. Парламент-ська республіка менш поширена в порівнянні з президент-ської. Вона існує в економічно розвинених країнах (Герма-ня, Італія, Греція та ін.).
Склад уряду і його політика реально відображають відпо-носіння сил в парламенті. Це може бути як гідністю, так і недоліком влади. При відсутності міцної більшості од-ної партії в парламенті, а також в разі її розколу або кри-са уряд втрачає стабільність. А слабкість правитель-ства створює нестабільність політичної обстановки в країні.
Існують і змішані республіки, де поєднуються риси пар-ламентской і президентської форм правління. При цьому главою виконавчої влади є прем'єр-міністр з широкими повноваженнями. У формуванні уряду беруть участь і пре-зидент, і парламент. Тому уряд відповідально і перед парламентом, який може висловити уряду вотум недовіри, і перед президентом, який може відправити уряд у відставку. Змішані форми правління існують у Франції та Фінляндії.
Російська Федерація - республіка, де главою держави яв-ляется Президент, а парламентом - Федеральних Зборів (Со-вет Федерації і Державна Дума). За формою правління
Росія поєднує риси президентської і парламентської респуб-лик. Так, Державна Дума, по-перше, дає згоду Пре-нерезиденту РФ на призначення Голови Уряду РФ. По-друге, вирішує питання про довіру Уряду РФ. По-третє, висуває обвинувачення проти Президента РФ для усунення його з посади. Крім того, Рада Федерації може прийняти ре-шення про відмову Президента РФ з посади в разі дер-жавної зради або скоєння іншого тяжкого преступле-ня.
Є специфічне повноваження і у Президента РФ: він мо-же розпустити Державну Думу і призначити її нові ви-бори.
Форма державного устрою
Під формою державного устрою розуміється адміні-ністратівно-територіальна організація держави, характер взаємовідносин між його частинами, а також між централь-ними і місцевими органами. Всі держави за цією ознакою поділяються на три види: унітарна, федеративна, конфеде-тивно.
Унітарна держава - це єдина держава. У ньому дей-обхідних один вищий орган представницької влади, одне пра-ництво, єдина система законодавства. Сама держава ділиться тільки на адміністративно-територіальні одиниці (наприклад, Бельгія, Данія, Норвегія, Швеція, Італія, Фран-ція, Угорщина, Португалія, Латвія, Литва, Естонія та ін.).
Федерація. До її складу входять на правах членів інші государ-ства - суб'єкти федерації, які мають певною політичною самостійністю.
Суб'єкти федерації мають своє власне административ-но-територіальний поділ. Сама федерація в цілому має два рівні вищих органів влади - загальнофедеральних та суб'єктів федерації (землі, штату, республіки) і два рівня законодав-ства. Федераціями є США, Німеччина, Індія, Рос-ця, Швейцарія та ін.
Основною проблемою будь-якої федерації є розмежувати-ня предметів ведення і повноважень між центром і суб'єкта-ми федерації. Відносини між ними визначаються констатує-цією або федеративними договорами. Залежно від цього в федерації реалізується або конституційний, або договірний принцип державного устрою.
Конфедерація - це союз держав, утворений на основі договору для досягнення певних цілей (політичних, військових, економічних), які дозволяють створити найбільш сприятливі умови для діяльності цих держав. В даний час такими об'єднаннями держав є Євро-ського союз, СНД.
Проводиться робота по створенню Союзної держави - Союзу Білорусі і Росії, але для реального союзу поки що не створено необхідних умов.
Особливістю конфедерації є те, що її члени збереженні-ють свій суверенітет і незалежність.
Державний (політичний) режим
Державний режим - це сукупність засобів і спосо-бов здійснення державної влади, що виражають її со-тримання і особливості. Розрізняють два види державних (політичних) режимів: демократичний і антідемократічес-кий. Ознаки демократичного державного режиму: гарантованість прав і свобод громадян; наявність системи раз-ділення влади; існування вільної преси; безліч партій і інших політичних об'єднань; рівність всіх пе-ред законом. Антидемократичний (тоталітарний, фашистський, расистський) режим: ліквідація або суттєве обмеження основних прав і свобод громадян; відмова від системи поділу влади; перетворення парламенту в фіктивний орган і передача всієї влади уряду; зрощення правлячої партії з дер-дарчим апаратом; ліквідація всіх опозиційних партій і вільної преси.