Примітки: 1. Для районів забудови будинками з водокористуванням з водорозбірних колонок питомий середньодобове (за рік) водоспоживання на одного жителя слід приймати 30-50 л / сут.
3. Вибір питомої водоспоживання в межах, зазначених у табл. 1, повинен проводитися в залежності від кліматичних умов, потужності джерела водопостачання і якості води, ступеня благоустрою, поверховості забудови та місцевих умов.
4. Кількість води на потреби промисловості, яка забезпечує населення продуктами, і невраховані витрати при відповідному обґрунтуванні допускається приймати додатково в розмірі 10-20% сумарної витрати води на господарсько-питні потреби населеного пункту.
5. Для районів (мікрорайонів), забудованих будинками з централізованим гарячим водопостачанням, слід приймати безпосередній відбір гарячої води з теплової мережі в середньому за добу 40% загальної витрати води на господарсько-питні потреби та на годину максимального водозабору - 55% цієї витрати. При змішаній забудові слід виходити з чисельності населення, що проживає в зазначених будинках.
6. Питомий водоспоживання в населених пунктах з кількістю жителів понад 1 млн. Чол. допускається збільшувати при обгрунтуванні в кожному окремому випадку та узгодженням з органами Державного нагляду.
Визначення розрахункових витрат. Населення.
За планом міста визначають площу забудованої частини брутто (включаючи проїзди). За заданої щільності населення і площі міста знаходять розрахункове число жителів.
Норми водоспоживання приймають відповідно до заданого санітарно-технічним обладнанням будівель по СНиП 2.04.02-84 / 1 /.
Розрахунковий середньодобовий витрата води визначають як добуток норми водоспоживання і розрахункового числа жителів.
Розрахункові витрати на добу максимального і мінімального водоспоживання обчислюють з урахуванням коефіцієнтів добової нерівномірності (Ксут), величини яких беруть по СНиП:
Розрахункові годинні витрати визначають за формулами / 1 /:
;
де q ср.ч. - середньогодинної витрата за відповідні добу (наприклад, в добу максимального водоспоживання
Кмакс.ч .. Кмін.ч - коефіцієнти годинної нерівномірності, що приймаються по СНиП.
Поливання вулиць і зелених насаджень.
За завданням або за планом міста визначають площу вулиць і зелених насаджень, що підлягають поливанні. Норми витрати води на полив приймають по СНиП / 1 /. Максимальний добовий витрата знаходять як добуток норми на площу, поливають за одну добу. Середньодобова витрата обчислюють залежно від часу поливу протягом року. Наприклад, для районів України полив ведуть протягом півроку, тоді
Розрахункові годинні витрати залежать від прийнятого способу відбору води з мережі. При безпосередньому відборі на полив з мережі
де t - час поливу на добу, ч;
При рівномірному відборі води в регулюючу ємність годинну витрату буде дорівнює середньому:
Витрата води промислового підприємства, приєднаного до міської водопровідної мережі, складається з витрат на господарсько-питні, технологічні потреби і витрати на душі.
Витрати води на господарсько-питні потреби та користування душами визначають відповідно до вимог СНиП 2.04.01. - 85/2 /. Для укрупнених розрахунків ці витрати можна визначити за нормами РЕВ ВОДГЕО / 4 / на одиницю продукції, що випускається.
Витрата води на технологічні потреби промислових підприємств визначають, виходячи з номенклатури і кількості продукції, що випускається, системи водопостачання (прямоточна або зворотний) і питомої витрати води на технологічні потреби / 4 /.
де mi - кількість продукції, що випускається на добу (за завданням);
pi - норма води на одиницю продукції (орієнтовно визначається за нормами РЕВ ВОДГЕО [4]); i - вид продукції, що випускається.
Максимальні добові і мінімальні добові витрати води (м 3 / добу) на промислових підприємствах визначаються за формулами
де Кпр.i.макс. сут. і Кпр.i.мін. сут. - коефіцієнти максимальної добової і мінімальної добової нерівномірності, приймаються за даними технологів або при їх відсутності по [3]; Ксез.макс і Ксез.мін - коефіцієнт сезонної дії, прийняті по [4].
Добова нерівномірність водоспоживання пов'язана з сезонними змінами норм водоспоживання / 4 / і коливаннями обсягу продукції, що випускається.
Розрахункові годинні витрати знаходять в залежності від прийнятого способу відбору води з мережі. При наявності на підприємстві регулюючої ємності, що заповнюється рівномірно протягом доби, розрахункова витрата дорівнює середньогодинної витраті за відповідні добу. При відборі води безпосередньо з мережі або при заповненні регулюючої ємності підприємства по заданому службою горводопровода режиму, розрахункові витрати визначають по зведеному графіку водоспоживання.
Відповідно до СНиП 2.04.02-84 / 1 / витрати для потреб місцевої промисловості і невраховані витрати приймають в розмірі 10-20% від витрати води на господарсько-питні потреби населеного пункту.
Загальний витрата визначають підсумовуванням витрат води на господарсько-питні потреби населення, поливання вулиць і зелених насаджень, потреби промислових підприємств і місцевої промисловості. Витрати обчислюють за добу середнього, максимального і мінімального водоспоживання.
2. Класифікатор водопроводів. Схеми подачі і розподілу води
За призначенням водопроводи поділяють на такі:
господарсько-питні - для задоволення питних і господарських потреб населення;
виробничі - для постачання промислових підприємств водою;
протипожежні - подають воду для гасіння пожежі;
об'єднані - призначені для одночасного задоволення різних потреб, при цьому в ряді випадків господарсько-питні водопроводи можуть поєднуватися з протипожежними або виробничими. Такі господарсько-протипожежна, виробничо-протипожежна та інші системи.
За способом подачі води розрізняють напірні і самопливні водопроводи.
Напірними водопроводами називають такі, в яких вода з джерела н споживачеві подається насосами; самопливними - в яких вода з високо розташованого джерела до споживача надходить самопливом. Такі водопроводи іноді влаштовують в гірських районах країни.
Залежно від якості води в джерелі і вимог, що пред'являються до води споживачами, водопроводи будують зі спорудами для очищення і обробки води і без них, До перших відносять господарсько-питні водопроводи, які отримують воду з поверхневих джерел - річок, озер, водосховищ. До водопроводам без очисних споруд відносять господарсько-питні, що харчуються водою з артезіанських свердловин. Для технологічних потреб промислових підприємств вода з поверхневих джерел часто буває придатна без очищення.
За способом використання води промисловими підприємствами виробничі водопроводи влаштовують прямоточні, оборотні або з послідовним використанням води.
У разі прямоточного водопостачання вода, використана у виробництві, скидається у водойму без очищення, якщо вона не забруднена, або після очищення при забрудненні (від газоочистки, прокатних станів, розливання чавуну і ін.).
При зворотному водопостачанні воду, нагріту в виробництві, не скидають у водойму, а знову подають на виробництво після охолодження її в ставках, на градирнях або бризкальних басейнах. Для поповнення втрат води (в охолоджувальних спорудах, при витоку і ін.) В оборотний цикл додають свіжу воду з джерела.
Основні схеми подачі води в місто.
Залежно від топографічних умов, продуктивності водопроводу, відстані майданчика очисної станції від міста та інших факторів можливі наступні основні схеми подачі води в місто:
a) Безбашенная схема, в якій на мережі відсутні регулюють ємності (водонапірні башти або резервуари);
b) Схема з водонапірною баштою або напірними резервуарами, розташованими на початку мережі;
c) Схема з водонапірною баштою або резервуарами, розташованими в протилежному по відношенню до місця подачі води в мережу частини міста (схемою з контррезервуаром).
У справжніх вказівках розглядається безбашенная схема.
Без баштова схема проектується в двох варіантах:
a) При близькому розташуванні очисних споруд від міста вода подається в міську мережу по водоводах насосної станції другого підйому. Регулює і пожежний обсяг води передбачається в резервуарах при насосної станції II-го підйому;
b) При значній відстані від очисної станції до міста насосна станція II-го підйому по водоводах подає воду в резервуари, розташовані в місті, а насосна станція III-го подає воду в мережу. Регулює і пожежний обсяг води передбачаються в резервуарах при насосної станції III-го підйому.
У безбашенних схемах кількість води, яка подається в мережу міста в будь-який момент часу дорівнює кількості води, потребляемому містом. Оскільки режим водоспоживання населених місць за годинами доби нерівномірний, таким же в цьому випадку буде і режим роботи насосної станції, яка подає воду в міську мережу.
Примітка: коефіцієнт 1,1-1,2 враховує витрата на потреби місцевої промисловості і невраховані витрати / 1 /.
1.1 Схеми міської водопровідної мережі.
Міські водопровідні мережі, як правило, повинні бути кільцевими.
Залежно від рельєфу місцевості міста, його території і протяжності схема водопровідної мережі може бути одно-зонного, двох зонної або Багатозонне.
Найбільш часто зустрічається на практиці поділ на зони - це висотне - вертикальне. Горизонтальне поділ на зони застосовується при відносно плоскому рельєфі і великої протяжності міста, що досягає кілька десятків кілометрів у довжину.
У містах з великою територією і складним рельєфом місцевості розподіл водопровідної мережі на зони може бути одночасно вертикальну та горизонтальну.
При розподілі водопровідної мережі міста на зони виходять з наступного:
a) Забезпечення в мережі вільних напорів, які відповідають обслуговування населення міста, які проживають в будинках з максимальною поверховістю забудови;
b) Найбільші вільні напори в мережі не повинні перевищувати 60 м.
Типи водопровідних мереж. Трасування магістральних і розподільних мереж.
Водопровідна мережа призначена для виконання однієї з найвідповідальніших завдань в забезпеченні водою споживча п-лей - підводити воду на всі точки її відбору.
Основними вимогами, якими має задовольняти пра-вильно запроектована водопровідна мережа є:
достатня пропускна здатність;
подача заданих кількостей води до всіх місць її потреб-лення під необхідним напором;
надійність і безперебійність роботи;
економічність, що виражається найменшими витратами на будівництво і експлуатацію, як самої мережі, так і свя-чених з нею споруд (насосних станцій, водоводів, резер-Вуару).
Виконання цих вимог досягається в результаті пра-вильного вибору конфігурації мережі в плані, схеми її харчування, матеріалу труб і їх діаметра для кожної ділянки мережі.
За своєю формою в плані водопровідні мережі діляться на розгалужені або тупикові (Рис. 24. 1) і кільцеві (Рис. 24. 2).
Основна перевага кільцевої мережі в порівнянні з тупи-кової - це забезпечення безперебійності подачі води спожи-телям. У разі аварії на ділянці кільцевої мережі аварійну ділянку мережі відключають (для цього мережу обладнана відповідними-ющим кількістю засувок). При цьому потоки води по магістра-лям перерозподіляються, велика частина споживачів буде забез-печена водою (за винятком деякого невеликого числа споживачів, які живляться від відключеного ділянки).
При аварії на ділянці тупикової мережі всі споживачі, розташовані нижче місця аварії по ходу води, будуть повністю відключені.
Крім того, при кільцевої водопровідної мережі значно менш імовірно пошкодження мережі через гідравлічних ударів.
Недоліком кільцевої мережі є її велика протяжен-ність, а, отже, велика вартість,
За СНиП 2.04.02-84 п.8.5 водопровідні мережі повинні бути кільцевими. Тупикові мережі дозволяється застосовувати:
1. Для подачі води на виробничі потреби при допустимості перерви у водопостачанні на час ліквідації аварії.
2. Для подачі пологи на господарсько-питні потреби при діаметрі трубопроводів не більше 100 мм.
3. При подачі води на протипожежні або господарсько-протипожежні потреби при довжині лінії не більше 200 м.
Тупикові лінії довжиною понад 200 м допускається застосовувати в населених пунктах з чисельністю жителів до 5 тис. Чоловік при витраті на пожежу до 10 л / с за умови влаштування в кінці глухого кута протипожежних ємностей.
Комунікації, службовці для подачі і розподілу води, можуть бути класифіковані в такий спосіб:
2. Магістральні лінії (в т.ч. перемички);