Той, хто знає, навіщо жити, може витримати майже будь-як, ви згодні

Я багато витримав.

І воно, це багато-було для мене як тимчасові незручності.

Тому що я знав, що жіву- для себе і для того, щоб відчувати Життя. У всіх її проявах.

Потрібно просто вміти дистанціюватися від поганого, винести його на периферію почуттів.

Як, наприклад, світанок на тихій річці.

Красотаааа. правда, комарі дістають. але зате схід Сонця й який!

Потрібно вміти стискати зуби і йти вперед. І потрібно іноді програвати для того, щоб виграти в іншому місці. всюди і завжди виігривать- неможливо.

Життя-як казино. Якщо правильно настроіться- то Ви отримаєте задоволення навіть від програшу.

У казино адже як?

Виграти-можна. Проігривать- обов'язково. Отиграться- нереально.

система вибрала цю відповідь найкращим

Ні я з цим абсолютно не согласна- звичайне словоблудство. Досить розуміти, що людина це досить слабка істота, мабуть, з усіх живих істот новонароджена дитина самий беззахисний. І нерозумно думати, що якийсь там внутрішній настрій допоможе Вам впорається з проблемою, якщо Ви, наприклад, летите на літаку, а він почав падати. Не люблю я ці заїжджені дурні по суті фрази. Потрібно знову таки розуміти, що всі ці безглузді фразочки вирвані з контексту і знову ж все письменники як правило або алкоголіки або злегка не в собі. Жити потрібно в реалі, а не витати в хмарах і вишукувати фрази для виправдання своєї слабкості і нікчемності. Ось якщо на Вас нападає купа хуліганів, а у Вас в руках волею випадку опинився АКМ- тоді є ймовірність вийти з честю з ситуації, але частіше АКМ в руках немає, тому і не варто виколювали.

Є такий вислів, що людині дано випробувань рівно стільки, скільки він зможе винести. І це не пусті слова. Трактувати їх можна по-різному, і з філософським підходом і без. Але ясно точно одне, що хоч би що там було, людина здатна витримати практично все. Так, люди можуть ламатися, але далеко не тому, що не можуть чогось витримати, а лише тому, що не хочуть терпіти. Та й навіщо жити невідомо нікому. У кожного на цей рахунок свою думку. І нерідко саме цю думку і є тією межею, коли людина вирішує є йому навіщо жити чи ні. А ось до того скільки можна витримати прямого відношення це не має ніякого.