Травматичний вивих стегна

Травматичні вивихи стегна складають 3-7% загального числа виві-хов. Найчастіше відбуваються у чоловіків працездатного віку в результаті непрямого механізму травми, коли фізичний вплив, прило-женное до стегнової кістки, перевищує функціональні можливості тазостегнового суглоба. Залежно від напрямку сили голівка стегнової кістки може вивіхівается вкінці або наперед від вертлуж-ної западини. Розрізняють чотири основних види вивихів стегна, задні-верхній - клубової вивих стегна, задненижней - сідничний вивих стегна, передневерхній - надлонном вивих стегна, передненіж-ний - запірательний вивих стегна.

Найчастіше спостерігають клубової вивих стегна (85%), потім сідалищ-ний, запірательний і на останньому місці - надлонном вивих стегна.

Клінічна картина і діагностика

Характерний механізм травми в анамнезі, слідом за якою возника-ють сильний біль і втрата функцій тазостегнового суглоба. Активні рухи в тазостегновому суглобі неможливі, при спробі виконан-ня пасивних виникає симптом «пружного опору». Ниж-ня кінцівку деформована і займає вимушене положення, ха-характерне для кожного вивиху.

• При клубової вивиху стегно помірно зігнуте, наведено і ротировано досередини. Відзначають зменшення функціональної довжини кінцівки. Великий крутив визначають вище лінії Розера-Нелато-на. У сідничної області на стороні вивиху можна промацати головку стегнової кістки.

• При сідничного вивиху стегно значно зігнуте, наведено і кілька ротировано всередину. Головку стегнової кістки промацують донизу і ззаду від вертлюжної западини.

• При надлонном вивиху стегна кінцівка розігнути, кілька відведена і ротирована назовні. При пальпації визначають голівку стегна під пахової зв'язкою.

• При запирательном вивиху стегна нижнякінцівку різко зігну-та в тазостегновому і колінному суглобах, відведена і ротирована Кнара пані. Великий крутив неможливо промацати, а в області запирательной-го отвору визначають випинання.

• При передніх вивихах стегна відзначають синюшного забарвлення конеч-ності через стискання судин вивихнутим сегментом.

Види вивихів стегна і положення нижньої кінцівки при них по-казани на рис 53.

Остаточний діагноз встановлюють після рентгенографічного-го дослідження.

Вивих стегна - травма, при якій необхідно її незамедлителен-ве усунення. Застосовують загальне знеболювання і лише при неможливе можности його виконання вдаються до місцевої анестезії. У суглоб вво-дять 30-40 мл 1% розчину прокаїну, доповнюючи знеболюючий ефект ін'єкцією 1-2 мл трімепередіна.

Найбільшого поширення набули два способи усунення ви-Віхан стегна і їх модифікації. Це способи Кохера і Джанелидзе.

• Спосіб Ю.Ю. Джанелідзе: хворого укладають на стіл обличчям вниз так, щоб пошкоджена кінцівка звисала зі столу, і в такому положенні залишають на 15-20 хв. Потім пошкоджену ногу згину-ють і тазостегновому і колінному суглобах під кутом в 90 ° і кілька відводять. Хірург захоплює дистальний відділ гомілки (рис. 54 а, б) і своїм коліном натискає на гомілку хворого, виробляючи тракцию по осі стегна, а потім кілька головних ротаційних рухів. Вправо-ня стегна відбувається з характерним клацанням. Підтвердженням дос-тігнутой мети вважають відсутність симптому «пружинящего сопротив-лення» і контрольне рентгенографічне дослідження.

• Спосіб Кохера часто використовують для усунення передніх вивихів стегна або ж несвіжих вивихів незалежно від виду. Хворого ук-закладати на підлогу, помічник фіксує таз двома руками. Хірург сгі- бает кінцівку хворого під прямим кутом в колінному і тазостегновому суглобах і виробляє повільно наростаючий витяж-ня по осі стегна протягом 5-10 хв. Цю маніпуляцію можна обліг-чить прийомом, який описав Н.І. Кефер: хірург стає на ко-лено, а іншу ногу згинає під прямим кутом і підводить в підколінну ямку хворого. Захопивши гомілку рукою в нижній третині, Лікар тисне на неї ззаду і як важелем виробляє витягування стегна. Після тракції стегно призводять, а потім роблять ротацію назовні і його відведення (рис. 54 в).

• При кожному різновиді вивиху етапи вправлення сегмента повинні бути зворотними механізму його виникнення. Незручностей з укладанням хворого на підлогу під час використання методу Кохера-Кефер можна уникнути, використавши наступний прийом: хірург стано-нітся поруч з лежачим на перев'язному столі хворим на рівні пошкодженого тазостегнового суглоба спиною до головного кінця. Вивихнуту кінцівку підколінної ямкою кладе на своє надпліччя і, захопивши дистальний відділ гомілки, використовує її як важіль (рис. 54 г). Подальша методика - по Кохеру.

Після вправляння стегна кінцівку мобілізують ночвоподібної лонгетой від кута лопатки до кінців пальців на4 тижнів. Гіпсову Іммобіл-лизацию можна замінити манжетним дисциплінарним витяжкою з грузоммассой 1-2кг на той самий строк. Застосовують УВЧ, електрофорез про-Каїна на тазостегновий суглоб. Після усунення іммобілізації на-позначають ходьбу на милицях протягом 8-10 тижнів. Навантаження на пошкоджений-ву кінцівку через небезпеку розвитку асептичного некрозу головки стегнової кістки дозволяють не раніше 3 міс з моменту травми. Віднов-лення працездатності настає через 14-15 тижнів.

Схожі статті