Військово-політичні блоки під час 1 світової війни.
Антанта - військово-політичний блок Росії, Англії і Франції, створений в якості противаги''Тройственному союзу'' (A-Entente); склався в основному в 1904-1907 роках і завершив розмежування великих держав напередодні Першої світової війни. Термін виник в 1904 році спочатку для позначення англо-французького союзу, причому вживалося вираз l'Entente cordiale (''сердечное согласіе'') в пам'ять короткочасного англо-французького союзу в 1840-х роках, носив ту ж назву.
Створення Антанти стало реакцією на створення Троїстого союзу і посилення Німеччини, спробою не допустити її гегемонії на Контіні ?? енте спочатку з боку Росії (Франція спочатку займала антигерманскую позицію), а потім і з боку Великобританії. Остання перед лицем загрози німецької гегемонії була змушена залишити традиційну політику''блестящей ізоляціі'' і перейти до - втім, теж традиційною - політиці блокування проти найсильнішої держави Контіні ?? ента. Особливо важливим стимулами до такого вибору Великобританії були німецька військово-морська програма і колоніальні претензії Німеччини. У Німеччині, в свою чергу, такий поворот подій був оголошений''окруженіем'' і послужив приводом для нових військових приготувань, які позиціонують як суто оборонні.
Протистояння Антанти і Троїстого союзу привело до Першої світової війни, де противником Антанти і її союзників був блок Центральних держав, в якому Німеччина грала провідну роль.
Троїстий союз - військово-політичний блок Німеччини, Австро-Угорщини та Італії, що склався в 1879-1882 роки, який поклав початок розділу Європи на ворожі табори і зіграв важливу роль в підготовці і розв'язанні Першої світової війни (1914-1918 роки).
Головним організатором Троїстого союзу була Німеччина, яка уклала в 1879 році військовий союз з Австро-Угорщиною. Після цього, в 1882 році, до них приєдналася Італія. Було створено ядро агресивної військової угруповання в Європі, спрямованої проти Росії і Франції.
Договір, спрямований в першу чергу проти Росії і Франції, з'явився одним з угод, що призвели до створення військового блоку на чолі з Німеччиною (Троїстий союз) і до розділ ?? енію європейських країн на два ворожі табори, які згодом виступили один проти одного в 1 -й світовій війні).
Οʜᴎ взяли зобов'язання (строком на 5 років) не брати участі ні в яких союзах або угодах, спрямованих проти однієї з цих країн, проводити консультації з питань політичного і економічного характеру і надавати взаємну підтримку. Німеччина і Австро-Угорщина зобов'язалися надати Італії допомогу в разі, в разі якщо вона''без прямого виклику з її боку піддалася б нападу Франціі''. Італія повинна була зробити те ж саме в разі неспровоцированного нападу Франції на Німеччину. Австро-Угорщини відводилася роль резерву на випадок вступу у війну Росії. Союзники взяли до відома заяву Італії про те, що якщо однією з держав, які напали на її партнерів, буде Великобританія, то Італія військову допомогу їм не зробить (Італія побоювалася вступати в конфлікт з Великобританією, так як не могла протистояти її сильному військовому флоту). Сторони зобов'язалися в разі спільної участі у війні не укладати сепаратного миру і тримати договір про Потрійний союз в таємниці.
Договір поновлювався в 1887 і 1891 роках (при цьому вносилися доповнення та уточнення) і автоматично продовжувався в 1902 і 1912 роках.
Політика країн-учасниць Троїстого союзу характеризувалася зростаючою агресивністю. У відповідь на створення Троїстого союзу в 1891-1894 роках оформився франко-російський союз, в 1904 році було укладено англо-французьке, в 1907 році - англо-російську угоду, утворилася Антанта.
З кінця XIX століття Італія, терпів збитки від митної війни, яку вела проти неї Франція, почала змінювати політичний курс. У 1902 році вона уклала з Францією угоду, зобов'язавшись дотримуватися нейтралітету в разі нападу Німеччини на Францію.
Після укладення Лондонського пакту Італія вступила в Першу світову війну на боці Антанти, і Троїстий союз розпався (1915). Після виходу Італії з союзу, Болгарія і Османська імперія приєдналися до Німеччини і Австро-Угорщини, утворивши четверний союз.
Читайте також
Німеччина, уклавши в 1879 р союз з Австро-Угорщиною, з метою ізоляції Франції, енергійно шукала нового союзника в особі Італії. Можна сказати, що німецька дипломатія не тільки знайшла цього союзника, але почасти й сама створила його, так як для цього їй довелося подолати. [Читати далі].
Як розвинена в економічному плані країна, прагнула до військового, економічного і політичного панування на Європейському континенті. Оскільки Німеччини були необхідні ринки збуту, а в боротьбу за колонії вона вступила тільки після 1871 року, включившись в боротьбу за. [Читати далі].